Відкрити головне меню

Анджей Фірлей (сенатор)

Анджей Фірлей гербу Леварт (пол. Andrzej Firlej, бл. 1586 — кінець 1649 або початок 1650) — польський шляхтич, урядник, військовий і державний діяч Речі Посполитої.

Анджей Фірлей
Andrzej Firlej
Andrzej Firlej (1586-1649).PNG
Прізвисько Дід Фірлій
Псевдо Андрій Фірлей
Народився бл. 1586
Помер 1649(1649)
Громадянство Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Національність поляк (матір русинка)
Діяльність військовик, державний діяч
Alma mater Женевський університет, Базельський університет і Орлеанський університет
Посада реґіментар, воєвода сандомирський
Військове звання Ротмістр
Конфесія протестант
Рід Фірлеї
Батько Анджей Фірлей
Мати Варвара (Барбара) з Козинських
Родичі Ганна Гойська (тітка), Миколай Потоцький (2-рідний шваґро)
У шлюбі з Олена (Гелена) з Дорогостайських, Н.(?) з Пшиємських
Герб

ЖиттєписРедагувати

Син майбутнього каштеляна радомського, старости ковельського Анджея Фірлея та його дружини Варвари (Барбари) з Козинських. Внук маршалка великого коронного, воєводи краківського Яна Фірлея.

Завдяки батьку отримав старанну підготовку в закордонних протестантських університетах. В 1601-4 р. разом з братоя Яном навчався у Гайдельбергу, де видав латиною свою промову лат. De peregrinatione oratio 1604 p. З Гайдельбергу переїхали до Базеля, видав у Базелі друком дві праці. З Базеля мали наукову подорож до Женеви. У червні 1606 р. переїхали до Орлеану, в 1608 були в Німеччині, в Щеціні.

Після повернення додолму не брав активної участі в політичному, громадському житті, ймовірно, господарював у маєтках, мав справи релігійні. Опікувався закладеною батьком кальвінською школою в Косткові (діяла завдяки йому до середини XVII ст.).

В 1627 році мав конфлікт релігійний в Любліні. Була суперечка між солдатами белзького воєводи Рафала Лєщинського та студентами-єзуїтами. Натовп рушив на дім А. Фірлея, де сховались «міністри»-кальвіністи. Слуги А. Фірлея боронились, стріляючи в нападників з пістолів. А. Фірлей був покликаний до трибуналу, покараний 1000 гривнями штрафу через те, що з його будинку стріляли в депутатів трибуналу, які намагались заспокоїти натовп.

1611 р. став королівським ротмістром.[1] 1640 — каштеляном белзьким, але не був активним при цьому. Можна стверджувати, що тільки у березні 1645 року брав участь в засіданні сенату.

Тішився великою повагою (через характер, освіту, виховання).

1617 р. після смерти тітки Ганни з Козинських Гойської успадкував її маєтки, в тому числі Почаїв. Відзначався своїм нелюдським ставленням до міщан, селян та ченців (зокрема, дав наказ своїм гайдукам не давати монахам можливості підвозити воду, розбиваючи бочки). 1623 р. дав наказ слугам вчинити збройний напад на монастир (монахів побили, ікону забрали)[2], переніс до Козина образ Божої Матері Почаївської. 1647 р. за рішенням церковного трибуналу змушений був повернути Почаївському монастирю (в особі ігумена Іова Заліза) образ Божої Матері Почаївської, звідки його забрав.

1642 року пріор домініканців Ляхівців кс. Раймунд Мондровіч оскаржив групу протестантів на чолі з А. Фірлеєм через «насильницьке» відірвання Петра Сенюти від католицтва, недопущення до нього ксьондза, відправу аріянами служб в колишніх маєтках Павла Христофора Сенюти.[3]

На елекційному сеймі обраний 2-м регіментарем. 18 лютого 1649 р. королем Яном ІІ Казимиром призначений головнокомандувачем військами, що діяли в Поділлі та Волині[4].
Для отримання інформації від полонених козаків давав накази застосовувати тортури; доповідав королю: «…А від полонених не можемо нічого допитатися ані лагідними засобами, ані тортурами»[5]. Командуючи частинами військ на Волині, перейшов Горинь, розбив ватаги повстанців між Горинню та Случем. Отримавши звістку про наступ головних сил Б. Хмельницького, не зміг здолати паніку у війську, разом з іншими реґіментарами вирушив до Старокостянтинова, потім — проти волі короля — до Човганського Каменя, до Збаража. Незважаючи на розташування в Збаражі значних військ, єдиного командування не було; А. Фірлей командував дивізією, яка захищала одну з найскладніших ділянок. Під час облоги Збаража відігравав меншу роль, ніж Ярема Вишневецький. Через кальвінізм не був популярним у війську, навпаки, через кальвінські відправи виникали сутички між вояками католиками та кальвіністами в Збаражі.[6]

1649 р. маючи посаду реґіментаря, командував частинами польського війська в битві під Заславом 1649 р.. Під час облоги Збаразького замку перебував у ньому, писав листи королю, в яких просив про допомогу, скаржився на брак харчів, амуніції.[7] Повстанці під Збаражем задерикувато-глузливо зверталися до А. Фірлея:

…діду фірлію, продай нам олію.[8]

Після Зборівської угоди випровадив військо зі Збаража на зимову ліжку, восени 1649 року брав участь разом з Лянцкоронським в складі комісії щодо оплати військових боргів.

Мав посаду воєводи сандомирського (з 1649 р.; отримав від короля за заслуги), реґіментаря.

Сім'яРедагувати

Перша дружина — Олена (Гелена) з Дорогостайських, донька дідича «Обухівського ключа» Павла Дорогостайського.[8] Друга дружина — Н.(?) з Пшиємських.[1] Про дорослих дітей відомостей немає.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Firlejowie Архівовано 4 березень 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  2. Преподобний Іов ігумен Почаївський. — Почаїв : Видання Свято-Успенської Почаївської Лаври. — 40 с. — С. 15.
  3. Tazbir J. Sieniuta Piotr h. własnego (1616—1648) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Instytut historii im. Tadeusza Manteuffla, 1996. — T. XXXVII/2. — Zeszyt 153. — S. 198. (пол.)
  4. Найчук І. А. Боротьба подолян проти наступу польських військ у першій половині 1649 року. Архів оригіналу за 15 серпень 2012. Процитовано 16 червень 2013. 
  5. Служба безпеки України. Доба козаччини. Архів оригіналу за 6 січень 2014. Процитовано 16 червень 2013. 
  6. Czapliński W. Firlej Andrzej, wojewoda sandomierski (†1649 lub 1650)… — S. 476.
  7. Skrzypecki T. H. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — S. 46. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
  8. а б Obuchów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1886. — Т. VII : Netrebka — Perepiat. (пол.) — S. 357. (пол.)

ДжерелаРедагувати

  • Czapliński W. Firlej Andrzej, wojewoda sandomierski (†1649 lub 1650) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności 1948. — T. VI/5, zeszyt 30. — S. 476. (пол.)
  • Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów, 1738. — T. 2. — 761 s. — S. 153—160. (пол.)

ПосиланняРедагувати