Анджей Струг

польський письменник, публіцист, політичний діяч

А́нджей Струг (пол. Andrzej Strug, *28 листопада 1871 —†9 грудня 1937) — польський письменник, публіцист, політичний діяч.

Анджей Струг
пол. Andrzej Strug
Andrzej Strug.jpg
Ім'я при народженні Тадецш Галецький
Псевдо Andrzej Strug
Народився 28 листопада 1871(1871-11-28)
Люблін
Помер 9 грудня 1937(1937-12-09) (66 років)
Варшава
Поховання Військові Повонзки
Країна Flag of Poland (1927–1980).svg Польща
Національність поляк
Діяльність письменник
Галузь література
Alma mater Ягеллонський університет
Знання мов польська[1]
Учасник Перша світова війна
Членство Związek Zawodowy Literatów Polskichd
Посада Сенатор Польщіd
Конфесія католицтво
Нагороди
IMDb ID 0835291

ЖиттєписРедагувати

Походив зі збіднілої шляхетської родини Галецьких. При народженні отримав ім'я Тадеуш. Закінчив гімназію в Любліні. Навчався в інституті сільського господарства та лісівництва у Пулавах. З 1893 року брав участь у підпільній діяльності Польської соціалістичної партії (польською ППС).

В 1895 році заарештований у Варшаві. У 1897 році його було вислано до Архангельської губернії Російської імперії. Повернувшись до Польщі у 1900 році, навчався на філософському факультеті Яґеллонського університету в Кракові.

Протягом 1905—1907 років брав участь в революційних подіях у Варшаві. В цей час долучився до рядів ППС-лівиці. Водночас призначається редактором нелегального органу ППС «Gazeta ludowa» («Народна газета»).

У 1907 році, після висилки з країни, мешкав в Парижі, де зблизився із правим крилом ППС. У 1910 році він був одним з підписантів відкритого листа щодо поховання Юлія Словацького у Вавельському замку.

Після повернення з Франції, Струг вступив в організацію «Стрілець», і під час Першої світової війни воював в лавах Польського легіону Юзефа Пілсудського. У роки 1915—1918 він був політичним референтом в Польській військовій організації.

У 1918 році він брав участь в створенні Народного уряду, був заступником міністра пропаганди. У 1920 році стає одним із засновників масонської Великої Ложі Польського народу. Після 1926 року Струг відійшов від Пілсудського, зблизився з лівим крилом ППС. У 1928 році обирається членом Сенату.

У 1924 і 1935 роках обіймав посаду президента Союзу польських письменників, одним із засновників якого був сам Струг. У 1925 році він був нагороджений хрестом офіцера Ордену Відродження Польщі.

У 1934 році став главою Ліги з захисту прав людини і громадянина. Того ж року його відмовилися прийняти в свої ряди Польська академія літератури за негативну позицію Струга стосовно Берестейського процесу та діяльності концтабору у Березі Картузькій. Помер 1937 року у Варшаві.

ТворчістьРедагувати

Рання творчість Стурга формувалася під впливом Стефана Жеромського. Головною темою творів була революційна боротьба. У збірках новел «Люди підпілля» (1908 рік), «Із спогадів старого співчуваючого» (1909 рік), романі «Історія однієї бомби» (1910 рік) приділяється основна увагу внутрішньому світу героїв, змальоване повне труднощів і моральних конфліктів життя революціонерів-інтелігентів.

Роман «Нагорода за вірну службу» (1921 рік) присвячено діяльності Польського легіону Ю. Пілсудського. У романі «Покоління Марка Свиди» (1925 рік) дав критичну оцінку післявоєного польського життя.

Критиці капіталізму присвячені романи «Гроші» (1921 рік), «Кар'єра касира Спеванкевича» (1928 рік), що написані в манері експресіонистського гротеску.

Викриття злочинності загарбницької війни дано в трилогії «Жовтий хрест» (1933 рік). після смерті письменника було опубліковано його політичну сатиру на міжвоєнну Польщу — «У Ненадибах життя, що треба».

СтильРедагувати

Для більшості творів характерні: пройнятий ліризмом стиль, прагнення розкрити незвичайні душевні стани героїв, не без схильності до сенсаційного висвітленню зображуваних подій.

ДжерелаРедагувати

  • Cezary Leżeński / Lesław Kukawski: O kawalerii polskiej XX wieku. Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1991, s. 22. ISBN 83-04-03364-X.
  • Ruszczyc M., A. Strug, Warsz., 1962
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.