Анджей Стасюк

польський письменник

Анджей Стасюк (пол. Andrzej Stasiuk, 25 вересня 1960, Варшава) — польський поет, прозаїк, драматург.

Анджей Стасюк
пол. Andrzej Stasiuk
Stasiuk andrzej lesungbonn 060308 05.jpg
Фото 2008 року
Народився 25 вересня 1960(1960-09-25) (60 років)
Варшава, Польська Народна Республіка
Громадянство Польща Польща
Місце проживання
Діяльність Письменник
Мова творів польська[1]
Magnum opus Q11786721?, Q11798733? і Q11716028?
У шлюбі з Monika Sznajdermand
Нагороди

CMNS: Анджей Стасюк у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Не закінчив середню школу. Дезертирував із армії, за що сидів півтора року у в'язниці. Брав участь у пацифістичних рухах. У 1987 році покинув Варшаву й оселився в Низьких Бескидах. У 1992 році дебютував збіркою оповідань «Мури Геброну». У 1996 році разом із своєю дружиною Монікою Шнайдерман в колись лемківському селі Воловець організував видавництво «Чарне», яке спеціалізується на літературі Центрально-Східної Європи.

Нагороди та відзнакиРедагувати

Є лауреатом Премії Фонду культури (1994), Фонду ім. Косцєльських (1995), ім. Самуїла Лінде (2002), Премії ім. Беати Павляк (2004) за книгу «Дорогою на Бабадаґ», Премії Бурштинового метелика ім. Аркадія Фідлера (2007) за книгу «Фадо». Кілька разів висувався на Літературну премію Nike, яку отримав один раз - за книгу «Дорогою на Бабадаґ» в 2005 році. 5 жовтня 2005 року під час урочистостей в краківському магістраті був нагороджений міністром культури Польщі Вальдемаром Домбровським Срібною медаллю Заслужений для культури Gloria Artis.

ТворчістьРедагувати

  • Мури Геброну / Mury Hebronu (1992)
  • Вірші любовні й не зовсім / Wiersze miłosne i nie (1994)
  • Білий крук / Biały kruk (1995)
  • Галицькі оповідання / Opowieści galicyjskie (1995)
  • Через ріку / Przez rzekę (1996)
  • Дукля / Dukla (1997)
  • Дві п'єси (телевізійні) про смерть / Dwie sztuki (telewizyjne) o śmierci (1998)
  • Як я став письменником (спроба інтелектуальної біографії) / Jak zostałem pisarzem (próba autobiografii intelektualnej) (1998)
  • Дев'ять / Dziewięć (1999, укр. пер. 2001)
  • Моя Європа / Moja Europa. Dwa Eseje o Europie Zwanej Środkową (2000, у співавторстві з Юрієм Андруховичем, укр. пер. (2001)
  • Картонний літак / Tekturowy samolot (2000)
  • Opowieści wigilijne (2000, у співавторстві з Ольгою Токарчук і Єжи Пільхом
  • Зима / Zima (2001)
  • Дорогою на Бабадаґ / Jadąc do Babadag (2004), укр. пер. (2007)
  • Ніч. Слов'янсько-німецький медичний трагіфарс / Noc. Słowiańsko-germańska tragifarsa medyczna (2005)
  • Фадо / Fado (2006, укр. пер. 2009)
  • Темний ліс / Ciemny las (2007)
  • Дойчлянд / Dojczland (2007)
  • Таксім / Taksim (2009)
  • Щоденник, написаний після / Dziennik pisany później, (2010)
  • Грохув / Grochów, (2012)
  • Немає экспресов на жовтих дорогах / Nie ma ekspresów przy żółtych drogach (2013)
  • Схід / Wschód (2014)

Український перекладРедагувати

Окремі виданняРедагувати

  • «Дев'ять» (Львів: ВНТЛ-Класика, 2001)
  • «Моя Європа» у співавторстві з Юрієм Андруховичем (Львів: ВНТЛ-Класика, 2001; 2005; 2007)
  • «Дорогою на Бабадаґ» (Київ: Критика, 2007)
  • «Фадо» (Київ: «Грані-Т», 2009)
  • «Галицькі оповідання» переклад з польської Тараса Прохаська (Львів: «Видавництво Старого Лева», 2014)
  • «Схід» у перекладі Тараса Прохаська (Львів: «Видавництво Старого Лева», 2015)

Журнальні публікаціїРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.