Відкрити головне меню

Анджей Неуважний
пол. Andrzej Nieuważny
Народився 24 лютого 1960(1960-02-24)
Варшава
Помер 5 червня 2015(2015-06-05) (55 років)
Торунь
Місце проживання Торунь
Громадянство Польща Польща
Національність поляк
Діяльність історик
Alma mater Варшавський університет
Заклад Університет імені Миколая Коперника
Посада старший викладач
Науковий ступінь доктор
Науковий керівник Славомир Калембка
Відомий завдяки: праці на тему історії Польщі періоду Наполеонівських воєн
Батько Флоріан Неуважний
У шлюбі з Ева Неуважна
Нагороди орден Академічних пальм
Комплекс будівель, у якому розмістився Інститут історії і архівістики Університету імені Миколая Коперника.

А́нджей Неува́жний (пол. Andrzej Nieuważny, *24 лютого 1960, Варшава — † 5 червня 2015[1], Торунь) — польський історик. Спеціалізувався на історії XIX століття. Син філолога Флоріана Неуважного.

Біографічні даніРедагувати

У 1978 році Анджей Неуважний вступив на історичний факультет Варшавського університету, який закінчив у 1983-му. З 1986 року працював на гуманітарному факультеті Університету імені Миколая Коперника. У 1993-му здобув ступінь доктора гуманітарних наук у галузі історії — в тому ж університеті. Тема його докторської дисертації — «Кампанія 1813 року на північному заході Варшавського Князівства і оборона Торуня (у світлі московських документів)» («Kampania 1813 r. na północnym zachodzie Księstwa Warszawskiego i obrona Torunia (w świetle materiałów moskiewskich)». Керівником був Славомир Калембка. Анджей Неуважний опублікував кілька книжок, присвячених історії Франції й епосі Наполеона. Обіймав посаду старшого викладача в Університеті імені Миколая Коперника (історичний факультет); працював в Інституті історії і архівознавства, читав лекції в Гуманітарній академії імені Александра Ґейштора в Пултуську. Брав участь у роботі Музею романтизму в Опіногурі і Музею Незалежності у Варшаві[2].

У першій половині 1990-х років він викладав на пленарних сесіях Польського народного університету в Мінську[3].

У листопаді 2001 року Анджей Неуважний здобув премію від Фонду Наполеона (Париж) в категорії чужомовних книжок за свою книжку «Ми з Наполеоном». Цю премію присуджують щороку за праці, присвячені історії Першої і Другої імперій. Лауреат отримав медаль і чек на сто тисяч французьких франків.

У січні 2009 році Анджея Неуважного нагородили орденом Академічних пальм (Ordre des Palmes académiques))[4].(пол.)

Був одружений з Евою Неуважною, мав із нею четверо дітей. У лютому 2015 року Анджей Неуважний потрапив у катастрофу, через що йому наклали гіпс на ноги. 28 травня того ж року знято гіпс, а 5 червня 2015-го Анджей Неуважний помер. Його поховали 10 червня на торунському цвинтарі святого Єжи (Георгія)[2].

Вибрані публікаціїРедагувати

  • Kampania 1813 r[oku] na północnym zachodzie Księstwa Warszawskiego: napoleońska twierdza Toruń i jej obrona (1995, ISBN 8323107270) — «Кампанія 1813 року на північному заході Варшавського Князівства: наполеонівська фортеця Торунь і її оборона» (1995)
  • My z Napoleonem (1999, ISBN 8370237096) — «Ми з Наполеоном» (1999)
  • Czasy napoleońskie (2001, ISBN 8370238459) — «Наполеонівські часи» (2001)
  • Wojsko Księstwa Warszawskiego: artyleria, inżynierowie, saperzy (2004, wspólnie z Ryszardem Morawskim, ISBN 8385314180) — «Військо Варшавського Князівства: артилерія, інженери, сапери» (2004, разом із Ришардом Моравським)
  • De tout temps amis: Cinq siècles de relations franco-polonaises : Un ouvrage collectif d'Andrzej Nieuwazny, Christophe Laforest, " Nouveau Monde éditeur ", (2004) — «Друзі на всі часи: п'ять століть французько-польських відносин», разом із Крістофом Лафоре
  • Napoleon na Mazowszu: bitwy pod Pułtuskiem i Gołyminem 1806–1807 (2005, ISBN 9788375490008) — «Наполеон на Мазовші: битви під Пултуськом і Голиміном 1806 — 1807» (2005)
  • A qui la faute ? La recherche des responsables de la défaite dans l'armée russe apres Austerlitz, Revue Historique des Armées (2005)
  • Napoleoński marszałek i alzacka praczka: François-Joseph Lefebvre i «Madame Sans-Gêne» czyli Książę i księżna Gdańska (2007, ISBN 9788392144182) — «Маршал Наполеона і ельзаська праля: Франсуа-Жозеф Лефевр і мадам Сан-Жен, або ж Князь і ґданська княгиня» (2007). Див. Катрін Юбшер
  • Mówią wieki. Antologia tekstów 1958–2007 — «Говорять віки. Антологія текстів 1958–2007» (2007), один із авторів
  • Lanciers contre Panzers ? A voir…, Revue Historique des Armées, 2007
  • 200 dni Napoleona. Od Pułtuska do Tylży 1806–1807 — «200 днів Наполеона. Від Пултуська до Тильжі, 1806–1807» (2008, ISBN 978-83-60192-34-4), у співавторстві з Кшиштофом Островським, Лехом Маєвським і Томашем Стемпенем
  • Wojsko Polskie w służbie Napoleona. Gwardia: szwoleżerowie, Tatarzy, eklererzy, grenadierzy — «Польське військо на службі в Наполеона. Гвардія: кавалеристи, татари, еклерери, гренадери». Альбом. Ілюстратор Ришард Моравський (2008)
  • Wielka wojna w małym mieście: boje o Tczew w lutym 1807 roku — «Велика війна в малому місті: бої за Тчев у лютому 1807 року» (2009)
  • Wojsko Księstwa Warszawskiego. Artyleria, inżynierowie, saperzy — «Військо Варшавського Князівства. Артилерія, інженери, сапери». Альбом. Ілюстратор Ришард Моравський (2011)

ПерекладиРедагувати

  • Czarna księga komunizmu. Zbrodnie, terror, prześladowania — «Чорна книга комунізму. Злочини, терор, переслідування», переклад із французької спільно з іншими перекладачами (1999)

БібліографіяРедагувати

  • Sławomir Kalembka (red.): Pracownicy nauki i dydaktyki Uniwersytetu Mikołaja Kopernika 1945–2004. Materiały do biografii. Toruń: Wydawnictwo Uniwersytetu Mikołaja Kopernika, 2006, s. 500. ISBN 83-231-1988-0.
  • Agnieszka Grędzik-Radziak: Oświata i szkolnictwo polskie na ziemiach północno-wschodnich II Rzeczypospolitej i współczesnej Białorusi 1939–2001. Toruń: Europejskie Centrum Edukacyjne, 2007, s. 441. ISBN 978-83-60738-09-2.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати