Англійська абетка

	Англійська абетка
На заміну	Давньоанглійський латинський алфавіт
Абетка	латинське письмо

Абетка англійської мови заснована на латинській абетці та складається з 26 букв.

6 букв позначають голосні звуки (монофтонги та дифтонги, самостійно або в складі диграфів): A, E, I, O, U, Y.
20 букв позначають приголосні звуки: B, C, D, F, G, H, J, K, L, M, N, P, Q, R, S, T, V, W, X, Z
Буква Y позначає як приголосний, так і голосні звуки.^[1]
Буква W самостійно означає приголосний звук, але використовується і в складі диграфів, що позначають голосні звуки. У британській вимові (Received Pronunciation) теж ж вірно і для літери R

Приклад: Англійська абетка для дітей

Історія

На найдавнішому мовному етапі англійської мови, давньоанглійському, для письма спочатку використовували руни. Англосакси використовували англо-фризькі руни футорк, що є подальшим розвитком германської рунічної серії футарк. Футорк зберігся лише на написах на монетах та на близько 70 написах на дереві, кістці та камені^[2].

Приблизно з VII століття нашої ери руни були замінені латиницею. Деякі символи додали до латинської абетки для позначення звуків англійської мови, яких не було в латинському алфавіті, наприклад, літери Eth (Ð у верхньому регістрі та ð у нижньому регістрі) і Thorn (þ) для звуків [ð] і [θ], Ash (Æ і æ) для [æ]. У давньоанглійських текстах також зустрічаються <ȝ> (також відома як Yogh) та <ƿ> (Wynn) для позначення [w]^[3].

У середньоанглійський період (бл. 1100-1500) ці додаткові літери поступово зникли з алфавіту. Eth і Thorn були замінені на . Ash була відкинута, оскільки звук [æ] у багатьох словах був замінений звуком [a] і тому більше не був потрібен. Wynn було замінено латинською літерою ⟨w⟩. Літера <ȝ> все ще зустрічається в середньоанглійських текстах, але в сучасній англійській мові вона замінена на <y> і <gh>^[4]. <ƿ> була замінена на <w> в сучасній англійській мові, щоб уникнути плутанини з <p> .

У середньоанглійській мові з'явилися літери ⟨k⟩, ⟨q⟩ і ⟨z⟩, які не були поширені в давньоанглійській мові.

Частота букв

Найуживаніша буква в англійській мові E, найменш уживана — Z. Нижче наведений список частот використання букв в англійській мові.

№ з/п	Літера (велика і мала)		Вимова		Частота використання
№ з/п	Друкована	Письмова	В абетці	У слові	Частота використання
1	A a		[eɪ]	[ɑː] [æ]	8.17 %
2	B b		[ˈbiː]	[b]	1.49 %
3	C c		[ˈsiː]	[k] як для «с», так і в словосполученні «ck» [s] [tʃ] у словосполученнях «ch» та «tch» ⁱ[x] у словосполученні «ch»	2.78 %
4	D d		[ˈdiː]	[d] [dʒ] у словосполученні «dge»	4.25 %
5	E e		[ˈiː]	[ɛ]	12.70 %
6	F f		[ˈ[непідтримувані символи]f]	[f]	2.23 %
7	G g		[ˈdʒiː]	[ɡ] [dʒ] перед «e», «i», «y» та у словосполученні «dge» ⁱ[x] у словосполученні «gh»	2.02 %
8	H h		[ˈeɪtʃ]	[h] [ð] у словосполученні «th» [θ] у словосполученні «th» [hw] у словосполученні «wh» [ʃ] у словосполученні «sh» [tʃ] у словосполученнях «ch» та «tch» ⁱ[x] у словосполученнях «gh» та «ch»	6.09 %
9	I i		[ˈaɪ]	[aɪ]	6.97 %
10	J j		[ˈdʒeɪ]	[j] [dʒ]	0.15 %
11	K k		[ˈkeɪ]	[k] як для «k», так і в словосполученні «ck»	0.77 %
12	L l		[ˈ[непідтримувані символи]l]	[l]	4.03 %
13	M m		[ˈ[непідтримувані символи]m]	[m]	2.41 %
14	N n		[ˈ[непідтримувані символи]n]	[n] [ŋ] як для «n», так і в словосполученні «ng»	6.75 %
15	O o		[ˈoʊ]	[ɒ] [aʊ] у словосполученнях «ou» та «ow»	7.51 %
16	P p		[ˈpiː]	[p] [f] у словосполученні «ph»	1.93 %
17	Q q		[ˈkjuː]		0.10 %
18	R r		[ˈɑː]	[r]	5.99 %
19	S s		[ˈs[непідтримувані символи]]	[s] [z] [ʃ] у словосполученні «sh» [ʒ] як для «s» так і у словосполученні «si»	6.33 %
20	T t		[ˈtiː]	[t] [ð] у словосполученні «th» [θ] у словосполученні «th» [tʃ] у словосполученні «tch» [ʒ] у словосполученні «ti»	9.06 %
21	U u		[ˈjuː]		2.76 %
22	V v		[ˈviː]	[v]	0.98 %
23	W w		[ˈdʌbjə]	[w]	2.36 %
24	X x		[ˈ[непідтримувані символи]ks]		0.15 %
25	Y y		[ˈwaɪ]	[j]	1.97 %
26	Z z		[ˈz[непідтримувані символи]d]	[z]	0.07 %

Примітки

↑ Is the letter Y a vowel or a consonant? [Архівовано 26 листопада 2011 у Wayback Machine.] в Оксфордському словнику.
↑ Wolfgang Obst, Florian Schleburg: Lehrbuch des Altenglischen. Winter, Heidelberg, ISBN 3-8253-1594-0, S. 70.
↑ Keith Johnson: The History of Early English. Routledge, London / New York, ISBN 978-1-138-79545-7, S. 40.
↑ Simon Horobin, Jeremy Smith: An Introduction to Middle English. Edinburgh University Press, Edinburgh, ISBN 978-0-7486-1481-3, S. 46-47.

[1] Is the letter Y a vowel or a consonant? [Архівовано 26 листопада 2011 у Wayback Machine.] в Оксфордському словнику.

[2] Wolfgang Obst, Florian Schleburg: Lehrbuch des Altenglischen. Winter, Heidelberg, ISBN 3-8253-1594-0, S. 70.

[3] Keith Johnson: The History of Early English. Routledge, London / New York, ISBN 978-1-138-79545-7, S. 40.

[4] Simon Horobin, Jeremy Smith: An Introduction to Middle English. Edinburgh University Press, Edinburgh, ISBN 978-0-7486-1481-3, S. 46-47.

[1]

[2]

[3]

[4]