Горбунов Анатолій Валер'янович

радянський та латвійський політик, голова верховної ради ЛРСР та Латвії, голова сейму Латвії
(Перенаправлено з Анатоліс Ґорбуновс)

Анатолій Валер'янович Горбунов або Анатолійс Ґорбуновс (латис. Anatolijs Gorbunovs; нар. 10 лютого 1942) — латвійський політичний діяч, останній Голова Президії Верховної Ради Латвійської РСР (1988—1990) і перший глава держави незалежної Латвії (до обрання президентом Ґунтіса Улманіса 1993 року).

Горбунов Анатолій Валер'янович
латис. Anatolijs Gorbunovs
рос. Анатолий Валерианович Горбунов
Прапор
Прапор
в. о. президента Латвії
27 липня 1989 — 6 липня 1993
Попередник: Відновлення незалежності
Наступник: Ґунтіс Улманіс
 
Народження: 10 лютого 1942(1942-02-10)[1] (82 роки)
Pildad, Латвія
Країна:  СРСР
 Латвія
Освіта: Ризький технічний університет
Партія: Латвійський шляхd і КПРС
Нагороди:
орден «Знак Пошани» орден Хреста землі Марії орден Трьох зірок Order of the Three Stars, 2nd Class Орден Данеброг (Данія) Великий хрест ордена Великого князя Литовського Гядиминаса орден Великого князя Литовського Гедиміна медаль Пам'яті 13 січня

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

ред.

Народився 10 лютого 1942 року в селі Пілда (нині — Лудзенський край, Латвія), в родині російських старообрядців.

У 1970 році закінчив Ризький політехнічний інститут (РПІ) за спеціальністю інженер-будівельник, у 1978 році — Академію суспільних наук при ЦК КПРС.

З 1959 року працював майстром-будівельником у радгоспі «Нікраце» Скрундского району Латвійської РСР, старшим техніком в інституті «Латгіпросільбуд», старшим механіком у Ризькому політехнічному інституті. Член КПРС з 1966 по 1991 рік.

З 1969 року — секретар комітету комсомолу Ризького політехнічного інституту, потім 1-й секретар Кіровського районного комітету ЛКСМ Латвії у місті Ризі. З 1974 року — завідувач промислово-транспортного відділу, секретар, потім 1-й секретар Кіровського районного комітету КП Латвії (КПЛ) у Ризі. З 1982 року — секретар Ризького міського комітету КП Латвії.

У 1984 — березні 1985 року — завідувач відділу адміністративних органів ЦК КП Латвії. З 28 березня 1985 по 25 жовтня 1988 року — секретар ЦК КПЛ з питань ідеології.

6 жовтня 1988 року призначений головою Президії Верховної Ради Латвійської РСР. У 1988 році підтримав Народний фронт Латвії, пізніше виступив за відновлення незалежності республіки.

З моменту проголошення відновлення незалежності Латвії у 1990 році і до обрання президентом Ґунтіса Улманіса у 1993 році був номінальним главою держави як голова парламенту. У 1993 році став одним із засновників партії «Латвійський шлях». Був депутатом п'ятого і сьомого сеймів Латвії від цієї партії.

У 1993—1995 роках — голова Сейму Латвії. З 1996 по 2002 роки був міністром середовища і регіонального розвитку в 3-х урядах, міністром зв'язку у 2-х урядах і недовгий час був міністром економіки Латвії. Очолював латвійську делегацію в латвійсько-російської міжурядової комісії. У 1999 році висувався в президенти.

З 2003 року — голова ДАТ «Latvijas valsts meži» («Латвійські державні ліси»).

Одружений, є син і онук.

Нагороджений орденом Трьох зірок (2005) та Пам'ятним знаком учасника барикад 1991 року.

Примітки

ред.
  1. Munzinger Personen

Посилання

ред.
  • Ґорбуновс // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
  • На посту — Анатолий Горбунов
  • Biogrāfija Saeimas portālā
  • Latvijas Komunistiskās partijas CK biroja sēdes protokols Nr.47 par 1987.gada 23.augusta demonstrācijām Rīgā
  • Triju Zvaigžņu ordenis, Anatolijs Gorbunovs (Latvian) . gramata21.lv. Архів оригіналу за 9 січня 2019. Процитовано 28 липня 2017.