Москаленко Анатолій Захарович

|Ukrcenter= |Примітки=

Анатолій Захарович Москаленко
Народився	12 липня 1934(1934-07-12) Красногорівка
Помер	13 листопада 1999(1999-11-13) (65 років) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	журналіст, письменник
Сфера роботи	творче та професійне письмоd і журналістика
Alma mater	ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
Нагороди	Заслужений журналіст України Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня

Анато́лій Заха́рович Москале́нко (*12 липня 1934, Красногорівка — † 13 листопада, 1999, Київ) — український письменник, журналіст, заслужений журналіст України, перший директор Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. Дійсний член Міжнародної академії інформатизації, академік Академії наук вищої школи України та її перший віце-президент.

Життєпис

Народився 12 липня 1934 року в місті Красногорівці (нині Мар'їнського району Донецької області) в робітничій сім'ї. Закінчив факультет журналістики Київського університету. Працював у газетах «Соціалістичний Донбас», «Радянська Україна», в апараті ЦК КПУ (зокрема, помічником другого секретаря ЦК КПУ І. З. Соколова).

1984 року став деканом факультету журналістики, а згодом директором Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Керував факультетом, а потім Інститутом журналістики майже 20 років, є автором багатьох підручників, за якими тепер навчають майбутніх журналістів. Його вважають засновником сучасної української журналістики.

Могила Анатолія Москаленка

В останні роки життя працював радником Президента України.

Після довгої хвороби пішов із життя 13 листопада 1999 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

Творчість

Автор понад 300 праць, з-поміж яких — підручники, навчальні посібники, монографічні видання: «Основи журналістики», «Сучасна журналістика», «Теорія журналістики», «Сучасна українська преса». У своїй книзі «Теорія журналістики» він писав:

Журналістика залежить від часу. Ходіння у владу лежить у самій природі журналістики, але це ходіння повинно бути законодавчо закріплене, оскільки ми спостерігаємо відсутність правової свідомості у журналістів. Якщо відсутня правова свідомість, то це призводить до цинізму свободи, до того самого розриву між свободою і демократією… Викривлений стиль, скороспілість матеріалів, висновків, що не спираються на глибокі соціологічні дослідження. І як наслідок — інформаційні війни, ігнорування не лише законів і моралі, але й фактів.

Автор численних літературних і публіцистичних творів — оповідань, повістей, романів: «І Дніпро, і кручі», «Під небом вічності», «Краплина й море», «Дніпро у вогні», «Твого серця вогонь», «З відкритою душею».

Нагороди і звання

Нагороджений орденами «За заслуги» III ступеня, «Ярослава Мудрого», «Святого Володимира» та почесним званням «Заслужений журналіст України».

Родина

Москаленко Віталій Анатолійович — син, Кравчук Олена Анатоліївна — дочка, Кравчук Андрій Олександрович — онук, Москаленко Тарас Віталійович — онук, Кравчук Марія Олександрівна — онука.

Був сватом Президента України Леоніда Кравчука.

Вшанування пам'яті

12 листопада 2004 року в Києві на будинку по Шовковичній вулиці, 29, відкрито бронзову меморіальну дошку (барельєф) Анатолієві Москаленку.

Його іменем названо навчальну авдиторію № 21 на 2-му поверсі Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка (вул. Ю. Іллєнка, 36/1), біля входу до неї відкрито пам'ятну дошку з барельєфом першого директора інституту.

Посилання

• Жадько Віктор. Байковий некрополь.-К.,2004.-С.145
• Жадько Віктор. У пам'яті Києва. Столичний некрополь письменників.-К.,2007.-С.114,318
• Жадько Віктор. Некрополь на Байковій горі.-К.,2008.-С.188,189,288
• Пам'яті професора А. З. Москаленка
• Москаленко Анатолій Захарович [Архівовано 2 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Про нагородження відзнакою Президента України — орденом «За заслуги»^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Указ Президента