Мокренко Анатолій Юрійович

український оперний співак, баритон
(Перенаправлено з Анатолій Мокренко)

Анато́лій Ю́рійович Мокре́нко (22 січня 1933, смт Терни, нині Недригайлівський район Сумська область — 24 березня 2020, м. Київ) — український оперний співак (баритон).

Мокренко Анатолій Юрійович
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження22 січня 1933(1933-01-22)[1][2]
Місце народженняТерни, Улянівський район, Харківська область, Українська СРР, СРСР
Дата смерті24 березня 2020(2020-03-24)[3] (87 років)
Місце смертіКиїв, Україна
ПохованняЗвіринецьке кладовище
ГромадянствоСРСР і Україна
Професіїоперний співак, актор
ОсвітаНаціональна музична академія України імені П. І. Чайковського
ВчителіЗубарєв Микола Гаврилович
Співацький голосбаритон
Інструментивокал[d]
ПартіяКПРС
ЗакладНаціональна музична академія України імені П. І. Чайковського
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Дружби народів
ПреміїНаціональна премія України імені Тараса Шевченка — 1979
Вчене звання
Народний артист СРСРНародний артист УРСРЗаслужений артист УРСР
CMNS: Файли у Вікісховищі
Донецька обласна філармонія. Виступає відомий український співак Мокренко А. Ю., праворуч Дмитро Павличко, Галина Гордасевич. 1990-і роки.

Біографія

ред.

1956 року закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю гірничий інженер-технолог, у 1963 — Київську консерваторію (вечірнє відділення, клас вокалу Миколи Зубарєва та Олександра Гродзинського).

У 1963—1968 роках — соліст оперної студії Київської консерваторії.

З 1965 викладав у Київській консерваторії (з 1985 — професор).

З 1968 — соліст Київського оперного театру.

Мокренко Анатолій Юрійович — один з фундаторів і активний член Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка. У 1991—1999 — генеральний директор і художній керівник Національної опери України імені Тараса Шевченка. В часи керівництва Анатолія Мокренка Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка починає втрачати традицію виконання опер західно-європейських авторів в українських перекладах[4], що стало причиною критики з боку М. Стріхи[5], а згодом і колективного звернення науковців до міністра культури, молоді та спорту України Володимира Бородянського[6]

Помер 24 березня 2020 року у віці 87 років у Києві[7]. Був похований 26 березня на Звіринецькому кладовищі.

Партії

ред.
  Зовнішні відеофайли
  Смерть Валентина з опери «Фауст» Ш. Гуно. А. Мокренко у головній ролі

Фільмографія

ред.

Відзнаки та нагороди

ред.

23 серпня 1995 року — нагороджений відзнакою Президента України «Орден князя Ярослава Мудрого» V ступеня[10] — третій Указ про нагородження новою відзнакою.

Його удостоєно звань народного артиста України та СРСР. Лауреат Державної національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, лауреат Державної премії Грузії ім. З. Паліашвілі. Кавалер орденів Дружби народів та Рівноапостольного князя Володимира Великого, нагороджений також іншими відзнаками[11].

Примітки

ред.
  1. Мокренко Анатолий Юрьевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Discogs — 2000.
  3. Library of Congress AuthoritiesLibrary of Congress.
  4. Бондаренко А. Проблематика використання українських перекладів вокальної класики в контексті сучасної культури [Архівовано 13 травня 2018 у Wayback Machine.]/Андрій Бондаренко // Імідж сучасного педагога № 5 — 2017. — С. 49-52
  5. “Країна Інкогніта”: Фольк-опера "Цвіт папороті". radiosvoboda.org. Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
  6. Українці звернулися до Бородянського з приводу мови опери. day.kyiv.ua. Газета «День». Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
  7. Помер співак Анатолій Мокренко. radiosvoboda.org. Радіо Свобода. 24 березня 2020. Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 24 березня 2020.
  8. «Пісні над Дніпром» (imdb.com)
  9.   Салют Победы. Песня о Днепре (1983) на YouTube
  10. Указ Президента України № 769/95 від 23 серпня 1995 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Орден князя Ярослава Мудрого“»
  11. Анатолій Мокренко: «Під спів сталевих магістралей». Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 21 вересня 2012.

Джерела

ред.

Література

ред.

Посилання

ред.