Анаксагор
| Анаксагор | ||||
|---|---|---|---|---|
| дав.-гр. Ἀναξαγόρας | ||||
| Західна філософія | ||||
 | ||||
| Народження |
500 до н. е.[1] Клазомени[1] | |||
| Смерть |
428 до н. е.[1] Лампсак, Туреччина[1] | |||
| Знання мов |
| |||
| Діяльність |
| |||
| Основні інтереси | натурфілософія | |||
| Значні ідеї | космічний розум (Нус) упорядковує всі речі | |||
| Вплинув | Архелай | |||
| Літературний напрям | плюралізм і Досократики | |||
| Зазнав впливу |
| |||
| Відомі студенти | Metrodorus of Lampsacusd, Емпедокл[2] і Carneades of Athensd | |||
| Історичний період | Антична філософія | |||
| Конфесія | атеїзм | |||
|
| ||||
 Анаксагор у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Анаксаго́р з Клазомен (грец. Αναξαγορας; бл. 500 — † 428 до н. е.) — давньогрецький філософ досократського періоду, математик, астроном, матеріаліст, друг і соратник Перікла в боротьбі за афінську рабовласницьку демократію.
БіографіяРедагувати
Анаксагор народився в Клазоменах (Мала Азія). У ранній молодості переселився у Афіни, що ставали центром грецької культури. Викладав філософію. Був звинувачений у безбожництві і засуджений до страти, яку потім замінили вигнанням з Афін. Переїхав в Лампсак, де заснував свою філософську школу.
АстрономРедагувати
Першим висловив припущення про те, що Місяць світить відображеним світлом, яке отримує від Сонця, а також про те, що при місячних затемненнях Місяць потрапляє в тінь Землі. Вважав, що Місяць схожий на Землю: на ньому є гори і долини, і має своїх мешканців. Землю уявляв пласкою, на зразок верхньої основи циліндра, що вільно плаває в просторі (тоді як круговорот ефіру над Землею приводить в рух навколо неї всі небесні тіла).
Вважав, що Сонце і зорі є вогненними каменями, причому ми не відчуваємо тепло зірок через їх велику відстань від Землі.
ФілософРедагувати
Прагнув узгодити погляди представників іонійської натурфілософії та елеатів.
ГомеомеріїРедагувати
За Анаксагором, всі тіла складаються з дрібних первинних частинок (Анаксагор назвав їх «гомеомерії»), що якісно дуже різноманітні і перебувають у постійному русі. Приводить їх в рух, дає перший поштовх зовнішня сила «нус» (розум), яка сама є тонкою і легкою речовиною. Різні тіла утворюються сполученням і роз'єднанням якісно подібних частинок. Кожна речовина містить певну кількість всіх гомеомерій. Характерні якості кожної речовини обумовлені переважною в ньому кількістю певного роду часточок. Гомеомери Анаксагора були ще далекими від атомів Демокрита і Епікура бо, за його вченням, матерія є подільною нескінченно.
Частинки, за Анаксагором, існують вічно.
МатематикРедагувати
Він вперше запровадив у математику поняття нескінченно малого і нескінченно великого.
Див. такожРедагувати
- 4180 Анаксаґор — астероїд, названий на честь філософа[3].
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б в г д е Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 86. — ISBN 978-2-221-06888-5
- ↑ Любкер Ф. Empedocles // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 468.
- ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
ДжерелаРедагувати
- Анаксагор. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Анаксагор [Архівовано 26 березня 2009 у Wayback Machine.]
ЛітератураРедагувати
- Анаксагор // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
ПосиланняРедагувати
- Анаксагор [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ