Аміта́бга[1] (Амітаюс[2]), Амітанто[3] або Аміда[4] — найшанованіший будда у махаяністському вченні Чистої землі, один з П'яти будд мудрості у вченні Ваджраяни. Вважається милостивим буддою, оскільки пояснює універсальний закон буття у Західному раю і приймає під своє заступництво всіх осіб, які щиро моляться і просять про його допомогу незалежно від їхнього походження, статусу або чеснот.

Тибетський будда Амітабга, що сидить на лотосі.

Короткі відомостіРедагувати

За переказами Амітабга був свого часу індійським царем, який, познайомившись з буддизмом, відрікся від престолу, став ченцем і прийняв ім'я Дхармакара — «Той, хто здійснює дхарму»[5]. Він вирішив стати буддою і здобути у владарювання рай, Землю неймовірної радості[6], в якій усі, хто кликав його ім'я, могли б переродитися в майбутньому житті. Через це Амітабга склав 48 обітниць, в яких він обіцяв не досягати найвищого просвітлення, допоки не допоможе всім живим істотам в своєму раю, «Землі неймовірної радості». Ці обітниці та основні принципи вчення амідаїзму викладені в «Сутрі Амітабги» та «Сутрі безмежного життя».

Результати археологічних досліджень вказують на те, що культ Амітабги, ймовірно, розвинувся впродовж 1 і 2 століть по Р. Х. Деякі учені виводять зв'язок культу цього будди з перським культом Мітри.

Перші свідоцтва про Амітабгу відносяться до 2 століття по Р. Х. Це напис на основі статуї, що була знайдена в Говіндо-Нагарі і зберігається в музеї Матхура. Скульптура, яку купецька сім'я присвятила будді Амітабга, датується «28 роком правління Хувішки», тобто другою половиною 2 століття, періодом Кушанської імперії.

Перша сутра, де згадується Амітабга, — китайський переклад «Сутри Пратьютпанна», що був виконаний кушанським ченцем Локаксемою близько 180 року. Вважається, що цей чернець стояв біля витоків вчення амідаїзму у Китаї. Традицію шанування Західного раю в Китаї можна прослідкувати до періоду Шести династій (317589).

В Японії культ Амітабги з'явився у 10 столітті і був розвинений та пошериний в народному середовищі зусиллями ченців Хонена і Сінрана, засновників сект Дзьодо-сю і Дзьодо-сінсю. Вони висували ідею спасніння людини незалежно від соціального статусу і підкреслювали перевагу простої віри над складними доктринами і догматами монастирського буддизму.

Іконографія Амітабги схожа з іконографією будди Шак'ямуні, проте перший традиційно зображається з мудрою медитації (дх'яна-мудрою) або переконування (вітарка-мудрю), а другий — з мудрою торкання землі (бхуміспарша-мудра). Також часто Амітабга зображається в оточенні помічників — бодхісаттв співчуття і милості Авалокітешварою справа і бодхісаттвою мудрості Махастхамапраптою зліва.

У тибетському образотворчому мистецтві Амітабга постає в червоній гамі кольорів, яка символізує любов, милість, емоційну енергію і захід сонця. Невід'ємним атрибутом будди є лотос — символ чистоти і ніжності.

Його консортом є Панаравасіні (Pāṇḍaravāsinī).[7][8][9][10][11]

Мантра АмітабгиРедагувати

Молитвене звернення, так звана мантра до Амітабги:

oṃ amitābha hrīḥ (санскрит.)[12]

або

oṃ amideva hrīḥ: «Ом амідхева хрі!» (тибет.)[12]

а японською «Наму Аміда буцу!».

Китайські амідаїсти часто вітають один одного іменем цього будди.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. санскр. अमिताभा, Amitābha IAST; кит. 無量光仏, «будда безмежного світла». Тобто, будда, який проливає світло на світ темряви.
  2. Lévi, Sylvain; Takakusu, Junjir; Demiéville, Paul; Watanabe, Kaigyoku (1929). Hobogirin: Dictionnaire encyclopédique de bouddhisme d'après les sources chinoises et japonaises, Paris: Maisonneuve, vols. 1–3, p.42
  3. санскр. अमितायुस्,кит. 無量寿仏, «будда безмежного життя». Тобто будда, який знаходиться поза межами сил часу і простору.
  4. В Китаї відомий як Аміту Фо (кит. 阿彌陀佛), а в Японії — як Аміда-ньорай, будда Аміда або будда Міда (яп. 阿弥陀如来, 阿弥陀仏, 弥陀仏)
  5. санскр. धर्मकार, Dharmakāra IAST; яп. 法藏菩薩, ходзо-босацу.
  6. санскр. सुखवती, Sukhāvatī IAST, «земля радості», яп. 浄土, «чиста земля» або яп. 極楽, «місце надзвичайної радості».
  7. The Great Compassion Mantra - Namo Amitabha. Архів оригіналу за 2009-02-21. 
  8. Bardo: Fourth Day. Kaykeys.net. 2005-02-07. Процитовано 2012-11-07. 
  9. Symbolism of the five Dhyani Buddhas. Архів оригіналу за March 8, 2009. 
  10. Pandara is said to be the Prajna of Amitābha Buddha. Pandara is the same in essence with Buddha Amitābha. Himalayanmart.com. Процитовано 2012-11-07. 
  11. Guan Yin - Bodhisattva/ Goddess of Compassion. Nationsonline.org. 2011-06-04. Процитовано 2012-11-07. 
  12. а б Amitābha and Amitāyus

Джерела і літератураРедагувати

  • 中村 元・福永光司・田村芳朗・末木文美士・今野 達 編 『岩波仏教辞典 第二版』 岩波書店, 1995.
  • 浄土真宗教学編集所 浄土真宗聖典編纂委員会 編纂 『<浄土真宗聖典>浄土三部経 -現代語版-』 本願寺出版社, 1996.