Амадей V
Амадей V Великий Граф (італ. Amedeo V il Conte Grande; 4 вересня 1249 — 16 жовтня 1323) — граф Савойський в 1285—1323 роках. Продовжив зміцнення держави та розширення своїх володінь.
Амадей V | |
---|---|
Прізвисько | Le Grand[1] |
Народився | не раніше 1252 і не пізніше 1253 Château du Bourgetd, Ле-Бурже-дю-Лак[5][3] |
Помер | 16 жовтня 1323[2][3][…] Авіньйон[3][4][6] |
Поховання | Откомбське абатство[4] |
Країна | Італія |
Діяльність | політик |
Magnum opus | 1303 Treaty of Parisd |
Титул | count of Savoyd[7] |
Рід | Савойська династія |
Батько | Томас II Савойський[8] |
Мати | Beatrice Fieschid[8] |
Брати, сестри | Louis I of Vaudd[8], Thomas III of Piedmontd[8] і Alice of Savoyd[8] |
У шлюбі з | Sybille of Bâgéd[3] і Marie of Brabantd[3] |
Діти | Едуард (граф Савойський), Аймон (граф Савойський), Agnes of Savoyd, Анна Савойська[2], Beatrice of Bâgéd, Beatrice of Savoyd, Bonne of Savoyd, Margaret of Savoyd, Catherine of Savoyd, Eleonore of Savoyd[9] і Maria di Savoia, baronessa di Faucignyd |
Життєпис
ред.Молоді роки
ред.Походив з Савойського дому. Другий син Томаса, князя П'ємонту, та Беатриси Фієскі. Народився 1249 року. У 1259 році на момент смерті батька разом з братами перебував у в'язниці в Асті (столиці Монферратського маркграфства). Під тиском вуйка — кардинала Оттобоне Фієскі — Амадея та його братів було звільнено.
1270 року Амадей рушив до англійського короля Генріха III з надією отримати баронії, що колись належали стрийкові П'єтро II. Втім отримав тимчасовий пенсіон в 100 марок сріблом з тим, що питання маєтностей вирішить вже спадкоємець принц Едуард. У 1272 році стрийко Філіпп I влаштував шлюб Амадея з Сибіллою, спадкоємицею графства Брессе (її опікуном також був Філіпп I). 1275 року Амадей поступив на службу до Едуарда I, короля Англії. 1277 року брав участь у першій військовій кампанії з підкорення Вельсу. Під час другої вельської війни 1282 року Амадей керував військовим загоном в Честері, що полегшило облогу замку Руддлан.
1282 року після смерті старшого брата Томаса III Савойського отримав права на П'ємонт. 1283 року затверджений як герцог Шабле і граф Аости. 1285 році після смерті бездітного стрийка Філіппа I за рішенням арбітражу Едуарда I (йому було доручено заповітом померлого графа Савої), Амадей успадкував Савойське графство. В свою чергу його молодший брат Людовик отримав графство Во та щорічний пенсіон в 400 лір. Небожеві останніх — Філіппу — було передано Пінероло і Турин. Тоді ж офіційно Амадей V приєднав до своїх володінь графство Брессе і сеньйорію Боже, володіння його дружини.
Панування
ред.1 жовтня того ж року за підтримки Робера, єпископа Женеви, Амадея V було оголошено захисником Женеви. Це було зроблено внаслідок протистояння єпископа Робера з Амадеєм II, графом Женевським. Того ж року граф Савойський придбав замок в Шамбері від свого попереднього власника Гуго де Ла-Рошетта. У 1287 році Амадей V взяв в облогу замок Іль поблизу Женеви, який захопив після 4,5 місяця. Уклав з Амадеєм II, графом Женеви, договір в Аннамессе, за яким останній визнав зверхність Амадея V.
1289 року вступив у військове протистояння з Юмбером I, дофіном В'єннським, через оволодінням останнім сеньйорією Беллекомб. У відповідь новий савойський граф Амадей V сплюндрував Беллекомб. Втім савойське військо зазнало невдачі під замком Ла-Террасс, чим скористався Юмбер I. Він зібрав війська й завдав поразки супротивникові біля Серветту. Зрештою 1293 року в Сен-Жан-де-Мор'єнн укладається мирний договір, за яким дофін відмовився від замків Фокіньї, Бонневіль, Монту, Алленд-ле-Вьє, Кредо з землями, фьєфами Шатофорт, Нерньє, Ла-Равур. Натомість дофін Юмбер I отримував повні права на бароні Ла-Тур-дю-Пін та сеньйорію Коліньї.
1294 року в Ліоні відбувся арбітраж стосовно князівства П'ємонт, яке було присуджено небожеві Амадея V — Філіппу, який вступив у володіння наступного року. У 1295 році запросив до свого двору Джорджо Аквільського, учня художника Джотто. Той прикрасив замок картинами, різьбленим деревом та фресками. 1297 року після смерті дружини оженився вдруге.
У 1301 році врегулював суперечку щодо контролю Вале єпархією Сьйону. 1304 року у складі французького війська брав участь у поході на Фландрії. За звитягу у битві біля Монс-ан-Певелі отримав Молев'є в Нормандії. 1307 року уклав договір з Жаном II, дофіном В'єннським, яким було зафіксовано поточний кордон між державами. Того ж року відправив війська на допомогу Аццо VIII д'Есте, маркізові Феррари, Реджо і Модени, проти коаліції Альбойно делла Скали, сеньйора Верони, і Гвідо Бональкосі, капітана Мантуї. Допомога графа Савойського допомогла 1308 року укласти між усіма сторонами угоду, яка підтвердила статус-кво. 1309 року перебував на коронації англійського короля Едуарда II. Того ж року уклав з Женевським графством договір у Сен-Жорж-д'Есперенш, що підтвердив Аннамесську угоду. також було укладено шлюбний договір доньки Амадея V з правлячою династією Дофіне.
1310 року вітав імператора Генріха VII Люксембурга, коли той прибув до Італії. Потім супроводжував його в італійському поході 1312 року, що завершився коронацією Генріха VII у Римі. За це отримав титул імперського графа, підтвердження усіх своїх володінь, зокрема володіння Асті й Івреєю, призначення імперським вікарієм в Ломбардії. 1313 року після смерті імператора повернувся до Савої. Водночас відсутність в Савойському графстві дозволила французькому загону раптово захопити місто Ліон й графство Ліонне. Амадей V мусив погодитися на включення Ліону до складу Франції, що створило загрозу Савої з боку останньої.
1314 року після сходження на трон Франції Людовика X відновив гарні стосунки із французьким двором. Того ж року мав конфлікт з Жаном II, дофіном В'єннським, який того ж року було припинено за посередництва Бертрана I, архієпископа Тарантеза, та Вільгельма IV Ройна, єпископа Гренобля. Савоя отримала містечко Ла-Буас.
У 1315 році Амадей V допомагав ордену госпітальєрів в обороні Родосу від військ Османського бейліку на чолі із Османом I. За свою звитягу отримав девіз Fortitudo Eius Rhodum Tenuit (Його Сила Зберегла Родос). Відсутністю Амадея V скористався дофін Жан II, який захопив замок Мірібель.
У 1316 року саме Амадей V активно радив принцу Філіппу впровадити в королівстві Салічний закон спадкування. Це дозволило останньому стати королем Франції як Філіпп V. 1318 року сутички з Дофіне припинилися.
Згодом мав тертя з герцогством Австрійським. 1320 року Амадей V атакував Дофіне, де владу здобув молодий Гіг VIII, в якого 1321 року відібрав декілька прикордонних замків. З 1323 року вів з Папським престолом в Авіньйоні перемовини щодо участі в хрестовому поході проти Османської держави. Але помер, не завершивши перемовини. Трон успадкував син Едуард.
Родина
ред.1. Дружина — Сибілла, донька Гі I Дамада, графа Брессе, дофіна Лав'є, сеньйора Боже.
Діти:
- Бонна (1275—1294), дружина: 1) Жана І, дофіна В'єннського 2) Гуго Бургундського, сеньйора Монбосона
- Елеонора (1279—після 1317), дружина: 1) Вільгельма де Шалона, графа Осер та Тоннерра; 2) Дре IV Мелло; 3) графа Жана I де Форе
- Жан (1280—1284)
- Беатриса (1281—1294)
- Едуард (1284—1329), граф Савойський
- Маргарита (1285—1349 р.), дружина Джованні І, маркграфа Монферрата
- Агнеса (1287—1322), дружина графа Вільгельма III Женевського
- Аймон (1291—1343), граф Савойський
2. Дружина — Марія, донька Жана I, герцога Брабанту
Діти:
- Марія (1298—1336), дружина барона Гуго де Фокіньї
- Катерина (1302—1336), дружина Леопольда I Габсбурга, герцога Австрії та Штирії
- Анна (1307—1359), дружина візантійського імператора Андроніка III Палеолога
- Беатриса (1310—1331), дружина Генріха VI, герцога Каринтії й Крайни
Примітки
ред.- ↑ https://books.google.fr/books?id=8ySNBAAAQBAJ
- ↑ а б в Амедей // Энциклопедический лексикон — СПб: 1835. — Т. 2. — С. 83–84.
- ↑ а б в г д е Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
- ↑ а б в г https://www.academia.edu/6770049/_Ultimes_itin%C3%A9rances_Les_s%C3%A9pultures_des_ducs_de_la_Maison_de_Savoie_entre_Moyen_Age_et_Renaissance_dans_A_Paravicini_Bagliani_et_alii_dir_L_itin%C3%A9rance_des_seigneurs_XIVe_XVIe_si%C3%A8cle_Lausanne_2003_Cahiers_lausannois_d_histoire_m%C3%A9di%C3%A9vale_34_p_193_247?email_work_card=view-paper
- ↑ https://books.google.fr/books?id=9aRP6rTHAo0C&printsec=frontcover&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false — С. 249.
- ↑ https://books.google.fr/books?id=8ySNBAAAQBAJ&pg=PT152
- ↑ https://books.google.fr/books?id=8ySNBAAAQBAJ&pg=PT151
- ↑ а б в г д Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
- ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
Джерела
ред.- Cox, Eugene L. (1967). The Green Count of Savoy. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. LCCN 67-11030.
- Storia di Torino Vol. II: Il basso medioevo e la prima età moderna (1280—1536), Einaudi, Torino 1997