Ама́лія да Пієда́де Реборда́у Родрі́геш (порт. Amália da Piedade Rebordão Rodrigues; нар. 1 (або 23) липня 1920, Лісабон — †6 жовтня 1999, Лісабон) — португальська співачка фаду, акторка, «голос Протугалії», «королева фаду», одна з найкращих співачок 20 століття. Похована в Національному Пантеоні, серед найвідоміших португальців.

Амалія Родрігеш
Amália Rodrigues
Arte Amalia.jpg

королева фаду Амалія Родрігеш
Інші імена королева фаду
Народилася 23 липня 1920(1920-07-23)
Лісабон, Перша Португальська Республіка
Померла 6 жовтня 1999(1999-10-06) (79 років)
Лісабон, Португалія
Громадянство (підданство) Flag of Portugal.svg Португалія
Діяльність співачка фаду, акторка
Нагороди
Орден Мистецтв та літератури
Grand Cross of the Order of Isabella the Catholic Grand Cross of the Order of the Sword of Sant'Iago Grand Cross of the Order of Infante Dom Henri
Кавалер ордена Почесного легіону
Сторінка в Інтернеті amalia.com
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Світової слави набула як «королева фаду», будучи символом португальської культури, іншими словами її послом у світі. З'являлась у різних телепрограмах за кордоном, де співала не тільки фаду і традиційну португальську музику, але і сучасну музику (починаючи від пісень фаду і закінчуючи піснями іноземного походження: французького, американського, іспанського, італійського, бразильського). Зробила вагомий внесок в історію самого фаду, оскільки почала співати поеми великих португальських класиків, а згодом і сучасних — таких як Давід Моурау Феррейра, Педру Омень де Меллу серед інших.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народилася в столичному кварталі Пена, у бідній багатодітній сім'ї, будучи п'ятою дитиною (з дев'яти). Точна дата народження співачки не визначена: у її свідоцтві про народження значиться 23 липня 1920 року, хоча сама співачка як і її офіційний сайт вказують на 1 липня того ж року. Її батько, чоботар за фахом, прибув до Лісабона з північного міста Фундау у пошуках роботи. Мабуть саме тому Амалія завжди вважала дату свого народження саме 1 липня — сезон збору черешень в Фундау. Проте, після 14 місяців перебування у Лісабоні, батько не знайшов роботи і був змушений повернутися у Фундау. Амалія залишилась у Лісабоні, де виховувалась бабусею по материнській лінії. Бабуся була неписемною, і Амалія почала ходити до школи у віці 9 років, проте змушена була перервати навчання у 12-річному віці, як це часто траплялося у бідних родинах тих часів. Співати почала ще з дитинства. Дебютувала у 1938 році, у 1940 році вийшла заміж за гітариста-аматора Франсішку да Круж (розвелась у 1943 році). У 1942 році виступила в Мадриді.

Перші записи зробила у 1945 році в Бразилії, де з величезним успіхом давала концерти протягом 4 місяців. У 1949 році гастролювала в Парижі, у 1956 році, ще раз — в знаменитому залі «Олімпія». Протягом свого життя записала 170 альбомів. З 1947 року почала зніматися в кіно: перша роль — в музичній драмі Арманду де Міранда «Чорні плащі» (1947), а роль у фільмі французького кінорежисера Анрі Вернея «Лісабонські закохані» (1955) принесла їй європейську популярність. Останній раз вона знялася у фантастичній стрічці Віма Вендерса «До кінця світу» (1991). У 1950—1970-х давала концерти у Нью-Йорку, Лондоні, Дубліні, Трієсті, Римі, Берні, Токіо і Москві. У 1980-х стала виступати як композитор.

На честь п'ятдесятиріччя на сцені Амалія Родрігеш отримала у 1989 році почесну нагороду з рук президента Португалії Маріу Соареша. Папа Іван-Павло II удостоїв її особистої аудієнції. У 1990 році Амалія залишила сцену.

Померла Амалія у віці 79 років вранці 6 жовтня 1999 року у Лісабоні, за кілька годин після повернення зі свого будинку в Алентежу. У той же день прем'єр-міністр Антоніу Гутерреш оголосив 3-денну національну жалобу в країні. Спочатку її поховали на цвинтарі «Празереш» португальської столиці, а через два роки (у липні 2001 року) прах співачки було перенесено до Національного Пантеону Португалії — місця, де поховані деякі відомі португальці.

Про неї зняли документальні фільми Бруну де Алмейда «Амалія Родрігеш у Нью-Йорку» (1991), «Амалія на Всесвітній виставці 1998 року» (1998), «Амалія Родрігеш: таке ось дивне життя» (1995), «Мистецтво Амалії» (2000). Архівні кадри зі співачкою були використані у фільмі Карлоса Саура «Фаду» (2007).

Вважалась символом португальської культури, португальської мови і фаду. Тому за часів Нової держави розглядалася (як «королева фаду») як одна з трьох F характерних для Португалії часів диктатури: фаду, футбол, Фатіма. Співпрацювала з Комуністичною партією Португалії, у часи її заборони диктаторським режимом Салазара.

 
Церква Св. Енграсії, Національний Пантеон, місце де похована Амалія
 
Саркофаг Амалії: завжди з квітами

ДискографіяРедагувати

  • Perseguição (1945)
  • Tendinha (1945)
  • Fado do Ciúme (1945)
  • Ai Mouraria (1945)
  • Maria da Cruz (1945)
  • Ai Mouraria 1951/52
  • Sabe-se Lá 1951/52
  • Novo Fado da Severa (1953)
  • Uma Casa Portuguesa (1953)
  • Primavera (1954)
  • Tudo Isto é Fado (1955)
  • Foi Deus (1956)
  • Amália no Olympia (1957)
  • Povo que Lavas no Rio (1963)
  • Estranha Forma de Vida (1964)
  • Amália Canta Luís de Camões (1965)
  • Formiga Bossa Nossa (1969)
  • Amália e Vinicius (1970)
  • Com que Voz (1970)
  • Fado Português (1970)
  • Oiça Lá ó Senhor Vinho (1971)
  • Amália no Japão (1971)
  • Cheira a Lisboa (1972)
  • A Una Terra Che Amo (1973)
  • Amália no Canecão (1976)
  • Cantigas da Boa Gente (1976)
  • Lágrima (1983)
  • Amália na Broadway (1984)
  • O Melhor de Amália — Estranha Forma de Vida (1985)
  • O Melhor de Amália volume 2 — Tudo Isto é Fado (1985)
  • Obsessão (1990)
  • Abbey Road 1952 (1992)
  • Segredo (1997)

АудіоприкладиРедагувати

ПосиланняРедагувати