Алієв Наріман Рідьванович
Наріма́н Рідьва́нович Алі́єв (крим. Nariman Ridvan oğlu Aliyev; нар. 15 грудня 1992, Петрівка, АР Крим, Україна) — український режисер та сценарист кримськотатарського походження. Лауреат премії кінокритиків «Кіноколо» 2019 року (найкращий режисер і найкращий фільм). Ведучий і творець подкастів Mincultpryvit та Bromance podcast.
| Наріман Рідьванович Алієв | |
|---|---|
| Nariman Ridvan Oglu | |
.jpg) Наріман Алієв на Одеському міжнародному кінофестивалі у 2016 році | |
| Дата народження | 15 грудня 1992 (32 роки) |
| Місце народження | Петрівка, Курманський район, Автономна Республіка Крим, Україна |
| Національність | кримський татарин |
| Громадянство |  Україна |
| Конфесія | Іслам |
| Професія | кінорежисер, сценарист |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (2014)  |
| Роки активності | 2013 — дотепер |
| Напрям | ігрове кіно |
| Член у | Європейська кіноакадемія[1] |
| IMDb | ID 5854210 |
| Автограф |  |
| Нагороди та премії | |
 [2] «Золота дзиґа» (2020) "Кіноколо (2019) | |
| [2] «Золота дзиґа» (2020) "Кіноколо (2019) | |
 Алієв Наріман Рідьванович у Вікісховищі | |
Роботи режисера були представлені на головних фестивалях України (на Одеському міжнародному кінофестивалі, Wiz-Art, кінофестивалі «Молодості»).
Біографія
ред.Народився 15 грудня 1992 року в селі Петрівка Красногвардійського району АР Крим у родині кримських татар Гульжиян та Рідьвана Алієвих. Батьки Нарімана народилися в депортації, в Узбекистані, там здобули вищу освіту й мали роботу. Батько очолював обчислювальний центр[4]. Матір разом із симерічним сином Ерфаном Селімовим повернулася до Криму у 1989 році[5] у віці майже тридцяти років, а батько — у віці близько сорока[4]. Вже в Криму вони познайомилися[6].
Дитинство Нарімана Алієва проходило в Криму, де кримськотатарський народ лише починав процес повернення після депортації. У школі кримськотатарська мова викладалася факультативно, тому заняття проводилися в малих групах, що посилювало відчуття ізоляції. Як зазначає сам Алієв: «Ти живеш у країні під назвою Україна, в російськомовному середовищі, при цьому ти кримський татарин і розумієш, що в тебе інша релігія, інші традиції, мова, культура, ніж у більшості. Вас меншість»[4].
У 2009 році закінчив Петрівську ЗОШ I—III ступенів № 1[джерело?], після чого у віці 16 років приїхав до Києва для вступу до Київського національного університету театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого, але не вступив і повернувся до Криму. Пізніше він отримав запрошення від ПВНЗ «Інститут екранних мистецтв», куди успішно вступив на режисерський факультет (Майстерня Олега Фіалко[7])[8].
Загалом протягом двох років Алієв намагався вступити до КНУКіТ чотири рази, але стати студентом цього закладу йому вдалося лише на п'ятому курсі магістратури[9].
У 2014 році отримав диплом спеціаліста з режисури телебачення у КНУТКіТ ім І. К. Карпенко-Карого[джерело?].
У 2016 році номінувався на Кришталевого ведмедя Берлінського міжнародного кінофестивалю за свій короткометражний фільм «Без Тебе»[10].
Член Української кіноакадемії з 2017 року[11].
Член Європейської кіноакадемії з 2019 року[12].
Член Громадської ради Українського оскарівського комітету з 2019 року[13].
Дебютний повнометражний фільм Нарімана Алієва «Додому» (2019) було відібрано до конкурсної програми «Особливий погляд» 72-го Каннського міжнародному кінофестивалю[14].
Головну роль у цьому road-movie про батьківщину митця[15] отримав актор та режисер Ахтем Сеїтаблаєв. Продюсером фільму виступив Володимир Яценко.[16] У 2019 роцу стрічка також потрапила у лонг-лист премії «Оскар» від України.
Зараз режисер працює над новим проєктом — історичною драмою про депортацію кримськотатарського народу під назвою «Орталан» (ORTALAN).[17]
Після повномасштабного вторгнення
ред.24 лютого 2022 року Наріман зустрів у Львові. З перших днів вторгнення долучився до збору коштів на гуманітарні потреби.[18]
Фільмографія
ред.| Рік | Фільм | Виступав у ролі: | Примітки | Оригінальна назва | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Режисера | Сценариста | Продюсера | Оператора | Монтажера | Актора | ||||
| 2013 | Повернутись зі світанком | Так | Так | Так | Так | Так | Короткометражний фільм | крим. Tan Atqanda Qaytmaq | |
| 2013 | Діма | Так | Так | Короткометражний фільм | — | ||||
| 2014 | Тебе кохаю | Так | Так | Так | Так | Так | Короткометражний фільм | крим. Seni Sevem | |
| 2014 | Чорний | Так | Короткометражний фільм | азер. Qara | |||||
| 2014 | Син | Так | Короткометражний фільм | — | |||||
| 2016 | Без тебе | Так | Так | Так | Так | Так | Короткометражний фільм | крим. Sensiz | |
| 2016 | Кров | Так | Короткометражний фільм | — | |||||
| 2017 | Live Photo | Так | Короткометражний фільм | — | |||||
| 2017 | Марія | Так | Короткометражний фільм | — | |||||
| 2019 | Додому | Так | Так | Повнометражний фільм | крим. Evge | ||||
| невідомо | Комунальне чтиво написане криво | Так | Короткометражний фільм | — | |||||
Цікаві факти
ред.- У своїх короткометражних фільмах працював лише з непрофесійними акторами, переважна кількість із яких є родичами режисера[19].
- Батьки Рідьван Алієв та Гульжиян Алієва є також продюсерами усіх короткометражних стрічок режисера[20].
- Три короткометражні фільми режисера «Повернутись зі світанком», «Тебе кохаю» та «Без тебе» є частинами трилогії «Кримські історії»[21].
- Короткометражний фільм «Без тебе» присвячений рідному брату режисера Ерфану Селімову, який загинув в автокатастрофі у 2010 році[22].
- Прихильник Жана-Люка Годара та Вуді Аллена[19].
- Найвищими цінностями є насамперед сімейні відносини[23].
Примітки
ред.- ↑ Бюро української кіножурналістики
- ↑ Указ президента України 254—2020. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 28 червня 2020.
- ↑ Указ Президента України від 27 червня 2020 року № 254/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
- ↑ а б в Левкова, Анастасія (27 травня 2022). Наріман Алієв: «Мені не страшно почати життя з нуля». The Ukrainians. Архів оригіналу за 30 травня 2022. Процитовано 22 березня 2025.
Це правда, що я народився уже в Криму
- ↑ Наріман Алієв, Гульжиян Алієва (6 серпня 2020). #5 Гульжиян Алієва (Мама) || Про мат, амбіції та повернення в Крим (Подкаст) (укр.) (рос.). MINCULTPRYVIT. Подія сталася на 12:39. Процитовано 22 березня 2025 — через YouTube.
...восемьдесят девятый, в мае
[вісімдесят дев'ятий, у травні (відповідь на питання Н. Алієва про рік приїзду в Крим і купівлі будинку)] - ↑ Єрещенко, Свєта (30 серпня 2018). «Повернення Криму ‒ справа честі для українського народу». Крим.Реалії (укр.). Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 22 березня 2025.
- ↑ Левкова, Анастасія (27 травня 2022). Наріман Алієв: «Мені не страшно почати життя з нуля». The Ukrainians (укр.). Процитовано 22 березня 2025.
Мій викладач в інституті Олег Борисович Фіалко постійно казав: знімайте те, що ви знаєте.
- ↑ kulakovska, kris (16 листопада 2021). Наріман, режисер. Жителі Києва. Архів оригіналу за 30 листопада 2022. Процитовано 22 березня 2025.
- ↑ Самусенко, Юрій (13 листопада 2019). Наріман Алієв: «Я робив помилки, які мені дуже дешево обходилися». Moviegram. Архів оригіналу за 22 вересня 2022. Процитовано 22 березня 2025.
- ↑ Короткометражку Sensiz покажуть у Берліні. [Архівовано 13 липня 2016 у Wayback Machine.] «День». 20 січня 2016. Архів оригіналу за 21 січня 2016. Процитовано 20 січня 2016.
- ↑ Список членів Української Кіноакадемії (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 березня 2019.
- ↑ Сергій Васильєв. Наріман Алієв став членом Європейської кіноакадемії. БУК. 01.06.2019. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 02.06.2019.
- ↑ У Держкіно повідомили про початок формування Українського Оскарівського комітету. detector.media (укр.). 10 лютого 2019. Архів оригіналу за 7 серпня 2019. Процитовано 7 серпня 2019.
- ↑ Український фільм «Додому» візьме участь у конкурсі Каннського кінофестивалю. Детектор медіа. 18.04.2019. Архів оригіналу за 18 квітня 2019. Процитовано 18.04.2019.
- ↑ Нариман Алиев — Forbes.ua. forbes.ua (рос.). Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 21 травня 2022.
- ↑ Участник Берлинале Нариман Алиев снимет новую историю о крымских татарах. Без Табу (англ.). 3 листопада 2017. Процитовано 1 липня 2023.
- ↑ Нариман Алиев начал работу над новым фильмом – ORTALAN. 24 Канал (рос.). 30 вересня 2021. Процитовано 1 липня 2023.
- ↑ Наріман Алієв: благодійні покази, аукціони й пісні Іво Бобула за донат на ЗСУ • Ukraїner (укр.), процитовано 1 липня 2023
- ↑ а б Нариман Алиев: «Наибольший спрос на фильмы с украинскими реалиями». Процитовано 14 липня 2016.
- ↑ «Якщо Ви уважно подивитеся титри, то побачите в кожному фільмі в графі „продюсери“ одні й ті ж прізвища — це мої батьки» [Архівовано 24 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Крим SOS. 10 лютого, 2016.
- ↑ У Києві презентували сагу кримськотатарського режисера «Кримські історії». Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 14 липня 2016.
- ↑ Нариман Алиев: Участие моего фильма в Берлинале – приятная неожиданность (рос.). Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 14 липня 2016.
- ↑ Vogue.ua. Режиссер Нариман Алиев о дебютном фильме "Додому", "Оскаре" и семейных ценностях. Vogue UA. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 21 травня 2022.
Посилання
ред.- Алієв Наріман Рідьванович на сайті IMDb (англ.)
- Проєкт «Орталан» на сайті https://kino.24tv.ua/ru/nariman-aliev-nachal-rabotu-nad-novym-filmom-ukraina-novosti_n1753980 [Архівовано 29 січня 2022 у Wayback Machine.].
- Стрічка «Додому» https://beztabu.net/uchastnik-berlinale-nariman-aliev-snimet-novuyu-istoriyu-o-krymskih-tatarah_n31738 [Архівовано 19 червня 2021 у Wayback Machine.].