Вікіпедія

Аліса (герцогиня Глостерська)

дружина, а потім вдова Генрі, герцога Глостерського, третього сина короля Георга V
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Аліса.

Принцеса Аліса, герцогиня Глостерська (англ.  Princess Alice, Duchess of Gloucester, в дівоцтві Монтегю-Дуглас-Скотт (англ.  Montagu Douglas Scott); 25 грудня 1901, Вестмінстер, Лондон — 29 жовтня 2004, Кенсінгтонський палац, Лондон) — дружина, а потім вдова Генрі, герцога Глостерського, третього сина короля Георга V і Марії Текської, брата королів Едуарда VIII і Георга VI.

Аліса
англ. Princess Alice, Duchess of Gloucester
 
Народження: 25 грудня 1901(1901-12-25)[1][2][…]
Montagu House, Whitehalld, Лондон
Смерть: 29 жовтня 2004(2004-10-29)[4][1][…] (102 роки)
Кенсінгтонський палац, Кенсінгтон і Челсі, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Велика Британія
Причина смерті: інсульт
Поховання: Королівська усипальниця у Фрогморі
Країна: Велика Британія і Сполучене Королівство
Релігія: англіканство
Освіта: Malvern St Jamesd
Рід: Віндзорська династія
Батько: John Montagu Douglas Scott, 7th Duke of Buccleuchd
Мати: Molly Bridgemand[5]
Шлюб: Принц Генрі, герцог Глостерськийd
Діти: Prince William of Gloucesterd і Річард Віндзор
Автограф:
Нагороди:
Дами Великого Хреста ордена Британської імперії дама Великого хреста Королівського Вікторіанського ордена орден Індійської корони Дами Великого Хреста ордена Лазні‎ Royal Family Order of King George V Royal Family Order of George VI Royal Family Order of Elizabeth II Order of the Virtues

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Як виняток, після смерті чоловіка їй було надано титул принцеси Великої Британії. Одна з двох членів королівської сім'ї Великої Британії (іншою була королева-мати Єлизавета), яка прожила понад 100 років.[6]

Раннє життя ред.

Аліса Кристабель Монтегю-Дуглас-Скотт народилася 25 грудня 1901 року в Монтегю-хаус у Вестмінстері, в одному з районів Лондона. Її батьком був Джон Монтегю-Дуглас-Скотт, 7-й герцог Баклю і 9-й герцог Квінсберрі, матір'ю — леді Маргарет Бріджмен.[7] Леді Аліса по лінії батька була нащадком англійського короля Карла II. Новонародженій дівчинці батьки дали друге ім'я Кристабель на знак того, що вона народилася у переддень Різдва.[8] Аліса більшу частину дитинства провела в маєтках родини в різних регіонах Великої Британії.[9][10][11]

Шлюб ред.

У серпні 1935 року Аліса побралася з принцом Генрі Великобританським, герцогом Глостерським.[12][13] Він був третім сином короля Георга V і його дружини королеви Марії Текської. Він був братом короля Едуарда VIII і Георга VI, а також дядьком королеви Єлизавети II. Генрі і Аліса одружилися 6 листопада 1935 року у Букінгемському палаці. Проведення весілля було заплановано у Вестмінстерському абатстві, але 19 жовтня помер батько нареченої, стан короля також був дуже важким. Весілля вирішили провести у більш вузькому колі. Серед гостей на весіллі були присутні король і королева, сестра леді Ангела Скотт, племінниця леді Елізабет Скотт, Клер Філіппс, Енн Хокінс, племінниці чоловіка принцеси Єлизавета і Маргарет Йоркські, двоюрідна сестра чоловіка леді Маргарет Кембриджська.[14] Через два місяці 20 січня 1936 року король Георг V помер. Королем став брат Генрі — Едуард.

 
Маєток Барнвелл Манор

Спочатку подружжя жило в Олдершоті, де її чоловік проходив військову службу. Після зречення у грудні 1936 року короля Едуарда VIII Генрі залишив службу і став більше часу приділяти громадським обов'язкам.[15] Подружжя почало проживати у Сент-Джеймському палаці в Лондоні, а у 1938 році придбали маєток Барнвелл Манор у Нортгемптонширі. У них народилося двоє синів:

  • Вільям Глостерський (18 грудня 1941 — 28 серпня 1972) — загинув в авіаційній катастрофі, одружений не був;
  • Річард, герцог Глостерський (нар. 26 серпня 1944) — наступний герцог Глостерський.
 
Герцог і герцогиня Глостер зі своїми двома синами Вільгельмом (стоячи) і Річардом в Канберрі

Виконуючи свої королівські обов'язки, герцог і герцогиня багато подорожували. Під час Другої світової війни герцогиня працювала в Червоному хресті та Ордені Святого Іоанна. Аліса стала головою Жіночого допоміжного військово-повітряного корпусу (WAAF) у 1939 році як старший контролер.Вона також виконувала обов'язки заступника королеви Єлизавети, дружини Георга VI у корпусі медсестер Лондона.[16]

Коли WAAF були перетворені у Жіночі королівські військово-повітряні сили (WRAF) у 1949 році, вона була призначена на посаду головнокомандувача повітряних сил (еквівалент віце-маршала повітряних сил у звичайних ВПС) 1 лютого 1949 року.[17] Вона була підвищена до маршала повітряних сил 1 вересня 1968,[18] і головного маршала повітряних сил в ВПС 23 лютого 1990 року[19]

З 1945 по 1947 Аліса разом з чоловіком жила в Канберрі, столиці Австралії, де її чоловік був призначений генерал-губернатором. Герцогиня Глостерська була полковником близько десятка полків Великої Британії, серед яких Шотландський полк Borderers. Нортгемптонширский полк, Другий Англійський східний полк, Королівський полк Англії, полк Королівських гусар, Королівський Ірландський Рейнджерс-полк.

Подальше життя ред.

 
Герцогиня у формі коменданта Жіночої авіації.
 
Подружжя на австралійській марці, 1945

28 серпня 1972 року її старший син Вільям загинув в авіаційній катастрофі. Спадкоємцем став молодший син Річард.

10 червня 1974 року її чоловік помер. Після його смерті королева Єлизавета II дала своїй тітці титул Її Королівська Високість Аліса, герцогиня Глостер, а також, як виняток, надала їй титул принцеси Великої Британії, який раніше отримували лише принцеси за народженням.

У 1981 році були опубліковані мемуари принцеси, під назвою Спогади принцеси Аліси, герцогині Глостер. У 1991 році вона випустила книгу знову, як спогади про дев'яносто років. У 1994 році, із-за фінансових проблем, принцеса Аліса переїхала з маєтку Барнвелл Манор в Кенсінгтонський палац, де вона стала жити з сином і невісткою. У 1999 році було оголошено, що принцеса Аліса більше не може виконувати громадські обов'язки за межами Кенсінгтонського палацу.

У грудні 2001 року вона разом з родиною відзначала свій сторічний ювілей. Це був останній публічний вихід герцогині Глостер (а також останній вихід принцеси Маргарет, сестри королеви Єлизавети II, яка помре 9 лютого 2002 року). Після смерті у віці 101 року королеви-матері Єлизавети, принцеса Аліса стала найстарішим членом британської королівської сім'ї.

21 серпня 2003 року герцогиня Глостер стала найстарішим членом британської королівської сім'ї за всю історію.

Аліса померла 29 жовтня 2004 року у сні в Кенсингтонському палаці. Її похорон відбувся 5 листопада в каплиці Святого Георгія у Віндзорі. Була похована поряд із чоловіком і старшим сином на королівському цвинтарі Фрогмор. У жалобній процесії взяла участь королева Єлизавета II та інші члени королівської родини.[20][21]

Титули та нагороди ред.

Титули ред.

  • 25 грудня 1901 — 5 листопада 1935: Леді Аліса Монтегю-Дуглас-Скотт
  • 6 листопада 1935 — 10 червня 1974: Її Королівська Високість Герцогиня Глостерская
  • 10 червня 1974 — 29 жовтня 2004: Її Королівська Високість Принцеса Аліса, герцогиня Глостер

Нагороди ред.

Велика Британія ред.

Зарубіжні

Родовід ред.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8. Влтер Монтегю-Дуглас-Скотт, 5-й герцог Баклю
(англ. Walter Montagu Douglas Scott, 5th Duke of Buccleuch)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Вільям Монтегю-Дуглас-Скотт, 6-й герцог Баклю
(англ. William Montagu Douglas Scott, 6th Duke of Buccleuch)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
9. Шарлотта Фінне
(англ. Lady Charlotte Thynne)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Джон Монтегю-Дуглас-Скотт, 7-й герцог Баклю
(англ. John Montagu Douglas Scott, 7th Duke of Buccleuch)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
10. Джеймс Гамільтон, 1-й герцог Аберкорн
(англ. James Hamilton, 1st Duke of Abercorn)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5. Луїза Гамільтон
(англ. Lady Louisa Hamilton)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
11. Луїза Рассел
(англ. Lady Louisa Russell)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Принцеса Аліса (герцогиня Глостерська)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
12. Орландо Бріджмен, 3-й граф Бредфорд
(англ. Orlando Bridgeman, 3rd Earl of Bradford)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. Джордж Бріджмен, 4-й граф Брэдфорд
(англ. George Bridgeman, 4th Earl of Bradford)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
13. Селін Луїза Форестер
(англ. Selina Louisa Forester)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Маргарет Бріджмен
(англ. Lady Margaret Bridgeman)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
14. Річард Ламлі, 9-й граф Скарбро
(англ. Richard Lumley, 9th Earl of Scarbrough)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. Іда Френсіс Анабелла Ламлі
(англ. Lady Ida Frances Annabella Lumley)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
15. Фредеріка Марія Аделіза Драммонд
(англ. Frederica Mary Adeliza Drummond)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #129544310 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ Find a Grave — 1996.
  4. ↑ http://news.bbc.co.uk/1/hi/uk/1673159.stm
  5. ↑ Lundy D. R. The Peerage
  6. ↑ Princess Alice, Duchess of Gloucester – Charities and patronages. The British Monarchy. Архів оригіналу за 16 February 2009. Процитовано 18 травня 2015. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=bot: unknown (довідка)
  7. ↑ Princess Alice, Duchess of Gloucester – Childhood and early life. The British Monarchy. Архів оригіналу за 16 February 2009. Процитовано 18 травня 2015. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=bot: unknown (довідка)
  8. ↑ Duchess of Gloucester, Princess Alice (1983). The Memoirs of Princess Alice, Duchess of Gloucester (вид. Hardcover). London: Harper Collins.
  9. ↑ Vickers, Hugo. Princess Alice, Duchess of Gloucester. The Independent (UK). Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 14 грудня 2017.
  10. ↑ Princess Alice, Duchess of Gloucester. Telegraph (UK). Архів оригіналу за 25 грудня 2017. Процитовано 14 грудня 2017.
  11. ↑ Davies, Caroline (13 грудня 2001). Royal Family throws early 100th birthday party for princess who hated society life. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 30 травня 2018.
  12. ↑ Принцеса Аліса, герцогиня Глостер, Спогади про дев'яносто років, Лондон: Collins & Brown Ltd., 1991, с. 138.
  13. ↑ British Engagement Rings, Part 2. The Royal Order of Sartorial Splendor. 8 лютого 2013. Архів оригіналу за 14 лютого 2013. Процитовано 15 листопада 2018.
  14. ↑ Принцеса Аліса, герцогиня Глостер, Спогади про дев'яносто років, Лондон: Collins & Brown Ltd., 1991, с. 138.
  15. ↑ Princess Alice, Duchess of Gloucester – Marriage and family. The British Monarchy. Архів оригіналу за 16 February 2009. Процитовано 18 травня 2015. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=bot: unknown (довідка)
  16. ↑ Princess Alice, Duchess of Gloucester – Charities and patronages. The British Monarchy. Архів оригіналу за 16 February 2009. Процитовано 18 травня 2015. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=bot: unknown (довідка)
  17. ↑ The London Gazette: (Supplement) no. 38684. p. 3851. 9 серпня 1949.
  18. ↑ The London Gazette: (Supplement) no. 44671. p. 9773. 6 вересня 1968.
  19. ↑ The London Gazette: no. 52060. p. 2649. 26 лютого 1990.
  20. ↑ Princess Alice, Duchess of Gloucester – Later years and death. The British Monarchy. Архів оригіналу за 28 квітня 2015. Процитовано 18 травня 2015.
  21. ↑ Oldest British royal dies at 102. BBC. 30 жовтня 2004. Архів оригіналу за 26 травня 2018. Процитовано 26 травня 2018.
  22. ↑ Viewing Page 3729 of Issue 34406. London-gazette.co.uk. 8 червня 1937. Архів оригіналу за 18 вересня 2012. Процитовано 27 грудня 2011.

Література ред.

  • The Royal Encyclopedia / Ronald Allison and Sarah Riddell, eds. — L.: Macmillan, 1991. — ISBN 0-333-53810-2.
  • Marlene A. Eilers. Queen Victoria ' s Descendants. — N. Y.: Atlantic International Publishing, 1987. — ISBN 91-630-5964-9.
  • Princess Alice, Duchess of Gloucester. The Memoirs of Princess Alice, Duchess of Gloucester. — L.: Collins, 1983. — ISBN 0-00-216646-1.
  • Princess Alice, Duchess of Gloucester. Memories of Ninety Years. — L.: Collins & Brown Ltd, 1991. — ISBN 1-85585-048-6.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аліса_(герцогиня_Глостерська)&oldid=41948111