Аліобрикс

Аліобрикс
Аліобрикс
	45°18′52″ пн. ш. 28°25′37″ сх. д. / 45.31449000002777439° пн. ш. 28.42701000002777789° сх. д.Координати: 45°18′52″ пн. ш. 28°25′37″ сх. д. / 45.31449000002777439° пн. ш. 28.42701000002777789° сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Ренійська міська громада
Тип	Городище
	Аліобрикс Аліобрикс (Україна)
	Медіафайли у Вікісховищі

Аліобри́кс (лат. Aliobrix) — римська фортеця, яка була розташована неподалік від нинішнього села Орлівка Одеської області.

Історія ред.

Особливе значення для успішних походів мали опорні пункти, особливо у таких важливих місцях, як переправи через значні річки. Кельтське укріплення Аліобрикс (з кельт. «фортеця на пагорбі») згадує у своїх роботах Клавдій Птолемей.^[1]

Фортеця Аліобрикс була аванпостом Римської імперії на лівому березі Дунаю, задачею якого була охорона переправи та дороги, яка вела до Тіри та інших міст Північного Причорномор'я.

На правому березі Дунаю переправу прикривав каструм Новіодун^[en], який також був базою Мезійського флоту Римської імперії. Частина флоту перебувала у Аліобриксі^[2].

Кельтське походження назв Новіодун та Аліобрикс у історичній науці вважається одним із свідчень присутності кельтських племен у Південно-Східній Європі.

Аліобрикс, як і Новіодун, входив до складу провінцій Нижня Мезія (Moesia Inferior) та Мала Скіфія (Scythia Minor).

Новіодун був розташований в межах сучасного румунського міста Ісакча, Аліобрикс знаходився на захід від села Орлівка, на Кам'яній горі, відомій також як Картальський камінь.

Проводяться розкопки Аліобрикса та римської дороги, що проходила біля нього.

Карти ред.

Аліобрикс на мапі Малої Скіфії
Аліобрикс на мапі Дакії
На карті дунайського лімесу

Фото ред.

Розташування фортеці
Мезійський флот на Колоні Траяна у Римі^[3]

Див. також ред.

Примітки ред.

↑ Михайло Відейко, Євгеній Синица, Олександр Моця, Олексій Комар, Андрій Плахонін. Тіні згаданих предків. Від склавинів до русинів. Прадавня Україна, Русь і походження українців. — Харків : Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2016. — 368 с. — ISBN 978-617-12-0460-7.
↑ Rummel (2008), p. 114—115.
↑ Campbell (2012), p. 181-182.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аліобрикс

Poulter, A. Places: 216698 (Aliobrix). Pleiades. Архів оригіналу за 10 серпня 2016. Процитовано 9 серпня 2016.
Noviodunum project
Аліобрикс на Вікімапії [Архівовано 28 травня 2015 у Wayback Machine.]

Джерела ред.

Gostar, N. (1967). Aliobrix. Latomus, 26(4), 987—995.
Barnea, A. (2013). Sur les Celtes au Bas-Danube, Studii de Preistorie, 10, 221—225.
Rummel, C. (2008) The Fleets on the Northern Frontier of the Roman Empire from the 1st to 3rd century^{[недоступне посилання з лютого 2019]}. Unpublished PhD thesis. University of Nottingham.
Campbell, J. B. (2012) Rivers and the Power of Ancient Rome. Chapel Hill: University of North Carolina Press.
Виктор Зубарев. Историческая география Северного Причерноморья по данным античной письменной традиции.
Геннадій Казакевич. Кельтська спадщина Південно-Східної Європи: Погляд лінгвіста [Архівовано 19 квітня 2022 у Wayback Machine.]
Андрей Потылико. Древняя дунайская переправа может стать памятником под эгидой ЮНЕСКО [Архівовано 28 травня 2015 у Wayback Machine.]
Іванченко А. В., Р. Д. Бондар як дослідниця Орловки — Libra: збірка наукових праць кафедри історії стародавнього світу та середніх віків, Вип. 2 — С.85-92.

[1] Михайло Відейко, Євгеній Синица, Олександр Моця, Олексій Комар, Андрій Плахонін. Тіні згаданих предків. Від склавинів до русинів. Прадавня Україна, Русь і походження українців. — Харків : Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2016. — 368 с. — ISBN 978-617-12-0460-7.

[2] Rummel (2008), p. 114—115.

[3] Campbell (2012), p. 181-182.

[1]

[2]

[3]