Аль-Мустансір (*17 лютого 1192 — 5 грудня 1242) — 36-й володар Багдадського халіфату в 12261242 роках. Тронне ім'я з арабської мови перекладається як «Той, хто шукає Божу допомогу». Повне ім'я Абу Джафар Мансур ібн Мухаммад аз-Захір аль-Мустансір біллах.

Аль-Мустансір
араб. المستنصر بالله
Ім'я при народженніأبو جعفر المسنتصر بالله المنصور بن محمد الظاهر
Народився17 лютого 1192
Багдад
Помер5 грудня 1242 (50 років)
Багдад
ГромадянствоБагдадський халіфат
Національністьараб
Діяльністьхаліф
Знання моварабська
Титулхаліф
ПосадаAbbasid caliphd
Термін1226—1242 роки
Попередниказ-Захір
Наступникаль-Мустасім
Конфесіяіслам
РідАббасиди
Батькоаз-Захір
МатиТаркі-хатун
Брати, сестриAl-Mustansir II of Cairod
У шлюбі зШахана
Діти1 син

Життєпис

ред.

Походив з династії Аббасидів. Син халіфа аз-Захіра та тюркської наложниці Таркі-хатун. Народився у 1192 році. При народженні отримав ім'я Мансур. Здобув гарну освіту при дворі свого діда ан-Насіра. Замолоду виявив хист до державних справ.

У 1226 році після смерті батька успадкував трон під ім'ям аль-Мустансір. Продовжив політику попередників зі зміцнення фінансів, війська та оборони держави. Водночас докладав значних зусиль для посилення статусу Багдаду як культурного і освітянського центру мусульманського світу, що підкріплювало авторитет халіфа як релігійного лідера. У 1227 році за наказом халіфа було відкрито велике медресе в Багдаді, що отримало назву аль-Мустансірія (остаточно завершено масштабні роботи у 1233 році). Доволі швидко цей навчальний заклад перетворився на провідний навчальний центр Близького Сходу (ісламський університет). В ньому викладали 4 сунітські школи правників (мадхаби) — шафіти, угорці, ханафіти, маликіти. Протягом усього правління було зведено численні медресе, мечеті, лікарні в інших містах держави.

Вимушений був маневрувати між потужними державами — Конійський султанатом, державою Джелал ад-Діна та монголами. При цьому халіф не намагався відкрито стати на чийсь бік, намагаючись зберегти сили для можливого нападу будь-якого ворога. Зрештою аль-Мустансір уклав союзи з конійським султаном Кей-Кубадом I та султанами Єгипту з династії Айюбідів (аль-Камілем, потім аль-Аділем II), султаном Дамаску з династії Айюбідів — ан-Насіром Даудом. Не зміг втрутитися у протистояння єгипетський Айюбідів та хрестоносців на чолі із Фрідріхом II Гогенштауфеном, імператором Священної Римської імперії, який у 1227—1228 роках здійснив похід (потім за умовами перемовин з аль-Камілем отримав Єрусалим).

У 1231 році після низки поразок й загибелі хорезмшаха Джелал ад-Діна становище халіфату трохи поліпшилося. Водночас посилилася небезпека з боку монголів. Втім у 1237 році війська аль-Мустансіра зуміли відбити напад монгольських військ на Багдад. Проте 1238 року у відкритій битві армія халіфа зазнала поразки, але зуміла сховатися за стінами Багдада, який монголи не зуміли здобути. З огляду на посилення небезпеки халіф збільшив і зміцнив військо та розширив коло союзників проти монголів.

Помер аль-Мустансір у 1242 році. Йому спадкував син аль-Мустасім.

Джерела

ред.
  • Al-Maqrizi, Al Selouk Leme'refatt Dewall al-Melouk, Dar al-kotob, 1997.
  • THE CALIPH AN-NASIR, HIS SON AND GRANDSON[недоступне посилання з травня 2019]