Відкрити головне меню

Аль-Мансур аль-Хусейн II (араб. المنصور الحسين بن المتوكل‎; 14 червня 16966 березня 1748) – імам Ємену.

Аль-Мансур аль-Хусейн II
араб. المنصور الحسين بن المتوكل


Імам Ємену
1727 — 1748
Попередник: Аль-Мутаваккіль аль-Касім
Наступник: Аббас аль-Магді
 
Народження: 14 червня 1696(1696-06-14)
Смерть: 6 березня 1748(1748-03-06) (51 рік)
Національність: Араб
Релігія: Іслам шиїтського спрямування
Династія: Рассіди
Батько: Аль-Мутаваккіль аль-Касім

ЖиттєписРедагувати

Був сином імама аль-Мутаваккіля аль-Касіма. Наприкінці правління батька підтримував контакти з повсталими племенами Хашідів та Бакілів. Утім, заколоти знітились, а бунтівна поведінка спадкоємця аль-Мутаваккіля аль-Касіма не мала для нього серйозних наслідків. За кілька місяців після смерті батька 1727 року аль-Хусейн прибув до Сани, де проголосив свій імамат. Йому протистояли Мухаммед ан-Насір, якого підтримували Хашіди і Бакіли, а також володар Кеукебана. Трохи згодом аль-Хусейн захопив синів ан-Насіра, після чого, 1729 року, останній з'явився при дворі імама. В результаті аль-Хусейн отримав усю владу над зейдитськими громадами Ємену (фактично – у всій країні)[1][2].

На початку правління аль-Хусейна II відбулись певні економічні зміни, що завдали значної шкоди його владі. Кава все ще залишалась унікальним єменським продуктом, і зростання цін на неї приносило до держави гарний прибуток. Утім, 1723 року каву почали імпортувати до Європи з Яви, а у 1740-их – з Вест-Індії[3]. Втрата прибутків супроводжувалась і втратою територій. 1731 року представників імама в районі Адена убили за наказом володаря Лахджа Фадля бін Алі аль-Абдалі. Коли аль-Хусейн II відрядив своїх людей покарати аль-Абдалі, той сховався у Яфі. Там він переконав місцевого султана надати йому допомогу у боротьбі проти сил імама, що вирушили з Адена та Лахджа. Відтоді султанат Лахдж позбавився залежності від зейдитської держави. Окрім того правитель Таїза не сплачував податки до державної казни, а всі прибутки залишав собі[4].

1738 виникла серйозна криза у відносинах між зейдитським урядом та французькими торговцями у порту Моха. Місцевий губернатор мав звичку купувати в іноземців товари, але не розраховувався з ними, а обіцяв вигоду у майбутньому. Коли борг сягнув еквіваленту 82 000 доларів, Французька Ост-Індська компанія виставила губернаторові рахунок. Після відмови останнього платити, місто потрапило в облогу. Після цього губернатор все ж був змушений відшкодувати французам збитки. Було підписано нову угоду, в якій було обумовлено зниження мита. Імам був украй невдоволений своїм губернатором і невдовзі усунув його від посади[5].

Імам помер 1748 року, йому спадкував його син Аббас аль-Магді.

ПриміткиРедагувати

  1. R. Serjeant & R. Lewcock, San'a'; An Arabian Islamic City. London 1983, стор. 84
  2. R.L. Playfair, A History of Arabia Felix or Yemen. Bombay 1859, стор. 115
  3. R.J. Gavin, Aden under British ule, 1839—1967. London 1975, стор. 20
  4. R. Serjeant & R. Lewcock, стор. 85
  5. R.L. Playfair, A History of Arabia Felix or Yemen. Bombay 1859, стор. 115—116