Вікіпедія

Альфред Матьє Жіар

французький зоолог і паразитолог

Альфред Матьє Жіар (фр. Alfred Mathieu Giard; 8 серпня 1846(18460808), Валансьєнн, Франція — 8 серпня 1908, Орсе) — французький зоолог і паразитолог. Відомий дослідженням лямблій — збудників лямбліозу.

Альфред Матьє Жіар
фр. Alfred Giard
Ім'я при народженні фр. Alfred Mathieu Giard
Народився 8 серпня 1846(1846-08-08)[1][2][…]
Валансьєнн
Помер 8 серпня 1908(1908-08-08)[1][2][…] (62 роки)
Орсе[5]
Поховання цвинтар Монпарнас
Місце проживання VI округ Парижа[6]
Країна  Франція
Діяльність зоолог, ентомолог, викладач університету, карцинолог, політик, ботанік
Alma mater Вища нормальна школа (липень 1869)
Заклад Технологічний Університет Лілль
Паризький університет
Університет Лілльd
Посада депутат Національної асамблеї Франції, Q111245226?, запрошений професор, професор, mayor's adjunctd, доцент, головний редактор, президент, president of the Société entomologique de Franced, президент, професор, викладач[d], професор, президент[7], викладач[d], професор і president of the Société entomologique de Franced
Науковий ступінь ліценціат[d][8] (1869) і доктор філософії[d][9] (1872)
Відомі учні Jules Bonnierd
Шарль Ежен Барруа
Jules Henri Barroisd
Louis Dollod
Paul Hallezd
Членство Академія наук Лілляd
Французька академія наук[10]
Ліга французької батьківщиниd
Королівська академія наук, письменства та витончених мистецтв Бельгії
Лондонське Ліннеївське товариство
Ентомологічне товариство Франціїd
Російська академія наук
Академія природничих наук Дрексельського університетуd
Société géologique du Nordd
Q17632995?
Société centrale d'apicultured
Société de Pathologie Exotiqued
Нагороди
CMNS: Альфред Матьє Жіар у Вікісховищі

Біографія ред.

Був надзвичайно обдарованою дитиною. Під впливом батька рано зацікавився природою. До п'ятнадцяти років він отримав широкі знання про комах і рослин, і кажуть, що у віці шести років він самостійно класифікував комах свого регіону проживання.

У 1867 році Жіар розпочав вивчати природничі науки у паризькій вищій нормальній школі (фр. École normale supérieure), після чого працював препаратором зоології в лабораторії Анрі де Лаказе-Дютьє у Парижі. У 1872 році він захистив докторську дисертацію на тему «Дослідження складних асцидій або синасцидій». З 1873 по 1882 рік він був професором природознавства на факультеті у Ліллі. Тоді ж він був афільований з Інститутом промислової агрономіки та комерційної галузі Північної Франції. У 1874 році він заснував біологічну станцію у Вімерро, щоб ознайомити своїх учнів з морськими та наземними організмами. У Ліллі він створив відмінну академічну зоологічну школу, з якої вийшло багато видатних зоологів Франції.

У 1888 році міська рада Парижа дала дозвіл на створення курсу «еволюції живих організмів» у Сорбонні. Таким чином Жіар став професором факультету наук, обійнявши посаду завідувача кафедри еволюції живих організмів з цього року до своєї смерті.

У 1892 році Жіар одружився з Енні Бонд-Кук, з якою у нього було троє дітей. Всі вони померли в ранньому віці.

Жіар був натуралістом, який був наділений чудовою пам'яттю і володів надзвичайними фактичними знаннями. Він умів ранжирувати факти та координувати їх, щоб вправно викласти ідеї загальної біології. Він не був прихильником технічних засобів у біології (будь то ін'єкції, гістологічні зрізи чи препарати), тому що вважав, що дослідження живих істот в їх середовищі перевершує аналіз матеріалів, які були збережені або розрізані на частини.

Йому приписують опис лямблії, кишкового паразита з найпростіших, який названий на честь нього самого та науковця Вілема Душана Лямбла. Хворобу, породжену паразитом, називають лямбліозом або жіардіазом. Він відкрив Orhonectida (паразити змієносців) у 1877 році і представника Turbellaria (Turbellaria), паразита вищих ракоподібних. З Дж. Бонньє він проводив дослідження ракоподібних, особливо на Epicaridea (паразитичні ізоподи) та Bopyridae. Жіар став переконаним послідовником трансформації, доктрини, проти якої виступали багато його сучасників, і його викладацькі курси були наповнені новими ідеями, вже поширеними за кордоном. Прийнявши трансформізм як факт і відповідно інтерпретуючи природу, Жіар перебував під впливом Ернста Геккеля, вважав, що ламаркізм і дарвінізм доповнюють одне одного. Він особливо вивчав взаємні стосунки між хазяїном і паразитом, ввів термін паразитична кастрація у тварин і рослин, щоб позначити зміни статевих ознак у хазяїна через паразита, навіть коли той безпосередньо не перебуває у статевих залозах хазяїна. Зі своїм студентом і надалі співробітником Жулем Боньє він дослідив багато атак паразитів на морських тварин, зокрема ракоподібних.

З 1882 по 1885 рік він засідав у Національній асамблеї Франції як депутат від Валенсієна. Проте, не зумівши перемогти на перевиборах у 1885 році, він відмовився від політики.

 
Альфред Матьє Жіар. Фото 1909 року

Жіара обрано до Академії наук у 1900 році. Він був президентом Паризького біологічного товариства впродовж 1904—1908 років. У 1906 році він брав участь у співпраці з Шарлем Лавераном та Е.-Л. Був'є в підкомісії Міжнародної наукової асоціації колоніальної агрономії, відповідальної за створення медичних і зоологічних інструкцій щодо сонної хвороби у Французькому Конго. У 1908 році він став членом ради Товариства екзотичної патології.

Жіар є автором понад 600 наукових робот у галузі біології та зоології. Завдяки своїм студентам і своїй роботі він мав великий вплив на розвиток біологічних наук у Франції.

Основні наукові твори ред.

  • Étude critique des travaux d'embryogénie relatifs à la parenté des Vertébrés et des Tuniciers. Archives de zoologie experimentale, 1872, 1: 233—288. / Критичне вивчення ембріологічних робіт, що стосуються спорідненості хребетних і тунікатів.
  • Deuxième étude critique des travaux d'embryogénie relatifs à la parenté des Vertébrés et des Tuniciers; recherches nouvelles du professeur Kuppfer. Archives de zoologie experimentale, 1872, 1: 307—428. / Друге критичне дослідження ембріологічних робіт, що стосуються спорідненості хребетних і тунікатів.
  • Recherches sur les Ascidies composées ou Synascidies. Doctoral thesis, Archives de zoologie experimentale, 1872, 1: 233—288. / Дослідження складних асцидій або синасцидій.
  • Principes généraux de biologie. Introduction to Thomas Henry Huxley's (1825—1895) Élements d'anatomie comparée des Invertébrés. 1876. / Загальні принципи біології.
  • Sur l'organisation et la classification des Orthonectidea. Bulletin scientifique du Nord, 1879, 11: 338—341. / Про організацію та класифікацію Orthonectidea.
  • Nouvelles remarques sur les Entonisciens. Avec Jules Bonnier. Comptes rendus hebdomadaires des séances de l'Académie des sciences, 1886, 102: 1173—1776. / Нові зауваження щодо Entonisciens
  • Sur un Rhadocoele nouveau, parasite et nidulant (Fecampia erythrocephala). Comptes rendus hebdomadaires des séances de l'Académie des sciences, 1886, 103: 499—501. / На молодих Rhadocoele паразитують і гніздяться Fecampia erythrocephala.
  • La castration parasitaire et son influence sur les caractères extérieurs du sexe mâle chez les Crustacés décapodes. Bulletin scientifique du Nord, 1887, 18: 1-28. / Паразитарна кастрація та її вплив на екстерьєр чоловічої статі у ракоподібних десятиногих.
  • Contribution à l’étude des Bopyriens. Avec Jules Bonnier. Travaux de l'Institut de zoologie de Lille et du Laboratoire de zoologie maritime de Wimereux, 1887, 5. Lille, Daniel, 1887. / Внесок у вивчення Bopyriens.
  • Leçon d'ouverture des cours d’évolution des êtres organisés. Bulletin scientifique, 1889; 20: 1-26.
  • Sur la signification des globules polaires. Bulletin scientifique, 1889, 20: 95-103. / Початковий урок еволюції організованих істот.
  • Les facteurs de lévolution, leçon d'ouverture des cours d’évolution des êtres organisés, 2ème année. Revue scientifique, 1889, 44: 641—648. / Фактори еволюції, початкові начала еволюції організованих істот
  • Prodrome d'une monographie des Epicarides du golfe de Naples. avec Jules Bonnier. Bulletin scientifique du Nord, 1890, 22: 367—391. / Вступ до монографії «Епікаріди Неаполітанської затоки»
  • Le principe de Lamarck et l'hérédité des modifications somatiques, leçon d'ouverture des cours d’évolution des êtres organisés. Revue scientifique, 1890, 46: 705—713. / Принцип Ламарка і спадковість соматичних модифікацій, початкові начала еволюції організованих істот
  • L'anhydrobiose ou ralentissement des phénomènes vitaux sous l'influence de la déshydratation progressive. Comptes rendus de la Société de biologie, 1894; 66: 497—500. / Ангідробіоз або уповільнення життєво важливих явищ під впливом прогресуючої дегідратації
  • La direction des recherches biologiques en France et la conversion de M. Yves Delage. Bulletin scientifique du Nord, 1896, 27: 432—458. / Напрям біологічних досліджень у Франції та навернення пана Іва Делажа
  • Litres et travaux scientifiques. Paris, 1896. / Джерела та наукова робота
  • Coup d'oeil sur la faune et note sur la flore Boulonnais. Boulogne et le Boulonnais. Paris, 1899. / Погляд на фауну та замітка про флору Булонне
  • Parthénogenèse de la macrogamète et de la microgamète des organismes pluricellulaires. Volume cinquantenaire de la Société biologique. Paris, 1899, 654—667. / Макрогаметний і мікрогаметний партеногенез багатоклітинних організмів
  • Les faux hybrides de Millardet et leur interprétation. Comptes rendus de la Société de biologie, 1903, 55: 779—782. / Фальшиві гібриди Мілларде та їх інтерпретація
  • Les tendances actuelles de la morphologie et ses rapports avec autres sciences. Bulletin scientifique du Nord, 1905, 39: 455—486. / Сучасні тенденції в морфології та її взаємозв’язок з іншими науками.
  • La poecilogonie. Bulletin scientifique du Nord, 1905, 39: 153—187. / Поецилогонія
  • L’évolution dans les sciences biologiques. Bulletin scientifique du Nord, 1907, 41: 427-458. / Еволюція в біологічних науках
  • L’éducation du morphologiste. La méthode dans les sciences: Morphologie. Paris, 1908, pp 149-175. / Навчання морфолога. Метод у науках: Морфологія

Примітки ред.

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Sycomore / Assemblée nationale
  3. ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
  4. ↑ SNAC — 2010.
  5. ↑ Жиар Альфред Матье // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. ↑ Archives de Paris — вип. 99. — С. 23.
  7. ↑ https://www.la-sca.net/liste-des-presidents
  8. ↑ Персей — 2005.
  9. ↑ https://www.persee.fr/doc/inrp_0298-5632_1989_ant_25_1_8696
  10. ↑ https://www.academie-sciences.fr/fr/Liste-des-membres-depuis-la-creation-de-l-Academie-des-sciences/les-membres-du-passe-dont-le-nom-commence-par-g.html

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альфред_Матьє_Жіар&oldid=40075211