Альфред Манке (нім. Alfred Mahncke; 18 березня 1888, Позен12 січня 1979, Ойтін) — німецький офіцер, генерал авіації. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.

Альфред Манке
нім. Alfred Mahncke
Народився 18 березня 1888(1888-03-18)
Позен
Помер 12 січня 1979(1979-01-12) (90 років)
Ойтін
Військове звання WMacht Lw General 1945.svg Генерал авіації
Нагороди
Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Золотий німецький хрест
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
PRU Order of Crown ribbon.svg
Орден «За заслуги» (Баварія)
Галліполійська зірка
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Німецький Олімпійський знак 1-го класу
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Орден Заслуг (Угорщина)defaultКомандорський хрест із зіркою ордена Заслуг (Угорщина)
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач

БіографіяРедагувати

1 квітня 1908 вступив у 1-й залізничний полк. У жовтні 1912-вересні 1913 року пройшов льотну підготовку в Деберіці. З 1 жовтня 1913 року — ад'ютант 2-го авіаційного загону.

Учасник Першої світової війни; в вересні 1914 року призначений офіцером у справах авіації в штабі 8-ї армії, що діяла на російському фронті. З січня 1915 року — пілот 14-го авіаційного загону. 18 квітня 1915 року повернувся в штаб 8-ї армії, а 1 лютого 1916 року зайняв аналогічну посаду в штабі 2-ї армії, яка діяла у Франції. У серпні 1916 року зарахований в штаб командувача авіацією діючої армії. З квітня 1917 року служив в штабах резервних частин. З 10 травня 1918 року — командир 231-го авіаційного загону.

У березні 1919 переведений на авіаційну базу в Кенігсберзі, а 2 липня 1919 звільнений з армії. 15 листопада 1919 року вступив в поліцію. Служив в поліції безпеки Люцена. Закінчив Вище поліцейське училище в Айхе (1923). Обіймав посаду начальника відділу поліції порядку в поліцай-президії Алленштайна (21 грудня 1923 — 25 січня 1924, 17 квітня — 31 травня 1925), потім служив в поліції порядку в Ліку, Кенігсберзі, Грайвіці. 19 січня 1929 року очолив інспекцію поліції Бойтена, а 15 вересня 1931 року став інструктором вищого поліцейського училища. З 26 березня 1933 року — начальник штабу командувача поліцією «Схід». 1 квітня 1935 переведений в люфтваффе і призначений президентом Німецької асоціації авіаспорту, з 26 жовтня 1935 року — імперський керівник авіаспорту і інспектор резерву люфтваффе. Брав активну участь у створенні люфтваффе і організації системи підготовки кадрів. З 1 лютого 1937 року — командир 152-ї бомбардувальної ескадри. 1 листопада 1938 року поставлений на чолі 6-го вищого авіаційного навчального командування зі штаб-квартирою в Гамбурзі.

З 26 серпня 1939 року командувач 1-м, з жовтня 1939 року — 12-м авіаційним обласним штабом. З 1 жовтня 1940 року — начальник Вищого авіаційного навчального командування; керував підготовкою молодих кадрів для люфтваффе. 1 квітня 1941 року переведений в Імперське міністерство авіації інспектором військово-навчальних закладів. 1 червня 1942 року очолив 21-й авіаційний обласний штаб, а в жовтні 1942 року прийняв командування 15-ю авіапольовою дивізією. З 2 січня по 31 березня 1943 року командував авіаційною дивізією «Донець» на радянсько-німецькому фронті, а з 1 квітня по 1 травня 1943 року виконував обов'язки командира 1-го авіакорпусу. З 10 травня 1943 року — генерал для особливих доручень при командувачі 2-го повітряного флоту. 31 липня 1943 року призначений начальником 27-ї польової авіаційної області (зі штаб-квартирою в Мілані). З 4 листопада 1944 року — начальник допоміжного авіаційного штабу «Північ» (Гамбург). 8 травня 1945 року взятий в полон англо-американськими військами. 23 травня 1947 року звільнений.

Сім'яРедагувати

23 березня 1923 року одружився з 20-річною Еммою Бертою Йоганною Аннелізою Брахфогель. В пари народився син Йохен Освальд Еріх Отто (1926, Кенігсберг), названий на честь Освальда Бельке В 2012 році Йохен переклав на англійську мову мемуари свого батька.

ЗванняРедагувати

НагородиРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • Alfred Mahncke, Jochen Mahncke. For Kaiser and Hitler. From Military Aviator to High Command - The Memoirs of Luftwaffe General Alfred Mahncke 1910-1945, 2012, ISBN13:9780955597770

ЛітератураРедагувати

  • Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
  • Ritterkreuz Archiv III 2015, September 2915, Verlag Veit Scherzer, ISSN 1866-4709

ПосиланняРедагувати