Альдо Фабріці
А́льдо Фабрі́ці (італ. Aldo Fabrizi, МФА: [ˈaldo faˈbrittsi]; 1 листопада 1905, Рим — 2 квітня 1990, Рим) — італійський актор, кінорежисер, сценарист та комік.
| Альдо Фабріці | ||
|---|---|---|
| Aldo Fabrizi | ||
 | ||
| Дата народження | 1 листопада 1905 | |
| Місце народження | Рим, Італія | |
| Дата смерті | 2 квітня 1990 (84 роки) | |
| Місце смерті | Рим, Італія | |
| Поховання | Кампо Верано | |
| Національність | італієць | |
| Громадянство |
 Італія | |
| Професія | актор, режисер, сценарист | |
| Роки активності | 1942 — 1986 | |
| Діти | Massimo Fabrizid | |
| IMDb | ID 0264762 | |
| Нагороди та премії | ||
| ||
|
Срібна стрічка (1951, 1975), Давид ді Донателло за кар'єру (1988) | ||
 Альдо Фабріці у Вікісховищі | ||
Біографія ред.
Альдо Фабріці народився 1 листопада 1905 року в Римі, Італія, в бідній родині. У 1931 році дебютував на естрадних оглядах, як актор-комік та автор, створюючи характерні побутові типи італійської вулиці. У 1942 вперше з'явився на кіноекрані. Популярність Фабріці принесла роль римського священика дона П'єтро, який кинув виклик фашистам в роки німецької окупації міста в класичному неореалістичному фільмі Роберто Росселліні «Рим, відкрите місто» (1945).
За час своєї кінокар'єри Фабріці знявся у понад 80 кінострічках, серед яких «Жити в мирі» (1946), «Поліцейські та злодії» (1951), «Перше причастя» (1951), «Пройдисвіти» (1959), «Ангел у червоному» (1960), «Зроблено в Італії» (1965) і «Ми так любили одне одного» (1974). Поєднував акторську роботу з діяльністю режисера та сценариста у фільмах: «Емігранти» (1949), «Сім'я Пассагвайо» (1951), «Сім'я Пассагвайо багатіє» (1951), «Тато стає мамою» (1952), «Вкрали трамвай» (1955) та ін.
З середини 1970-х років Фабріці став рідше зніматися, присвятивши багато часу написанню серії кухарських книг, що стали в Італії бестселерами.
Фільмографія ред.
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1942 | ф | Попереду вільно! | Avanti c'è posto... | Чезаре Монтані |
| 1943 | ф | Кампо де фьорі | Campo de' fiori | Пеппіно |
| 1943 | ф | Остання карета | L'ultima carrozzella | Антонио Урбані |
| 1945 | ф | Рим, відкрите місто | Roma, città aperta | дон П'єтро Пеллегріні, священик |
| 1946 | ф | Мій син — професор | Mio figlio professore | Ораціо Беллі |
| 1947 | ф | Жити в мирі | Vivere in pace | дядько Тінья |
| 1947 | ф | Злочин Джованні Епіскопо | Il Delitto di Giovanni Episcopo | Джованні Епіскопо |
| 1947 | ф | Різдво в таборі 119 | Natale al campo 119 | Джузеппе Манчіні, римлянин |
| 1950 | ф | Перше причастя | Prima comunione | Карло Карлоні |
| 1950 | ф | Собаче життя | Vita da cani | Ніно Мартоні, директор театру-кабаре |
| 1950 | ф | Франциск, менестрель Божий | Francesco, giullare di Dio | Миколай, тиран |
| 1951 | ф | Антоніо з Падуї | Antonio di Padova | Ецценліно Да Романо |
| 1951 | ф | Париж завжди Париж | Parigi è sempre Parigi | Андреа де Анджеліс |
| 1951 | ф | Поліцейські та злодії | Guardie e ladri | Лоренцо Боттоні, поліцейський |
| 1951 | ф | Панове, у вагон! | Signori, in carrozza! | Вінченцо Нарді |
| 1952 | ф | П'ять бідняків на автомобілі | 5 poveri in automobile | Чезаре Бароні |
| 1952 | ф | Тато стає мамою | Papà diventa mamma | синьйор Пепе |
| 1952 | ф | Колишні часи | Altri tempi | продавець книг |
| 1953 | ф | Перше кохання | L'età dell'amore | Колетті, батько Анетти |
| 1953 | ф | Голос тиші | La voce del silenzio | Піо Фабіані |
| 1953 | ф | Одна з тих | Una di quelle | медик |
| 1954 | ф | Сто років кохання | Cento anni d'amore | Дон П'єтро, приходський священик (новела «Гарібальдіна») |
| 1954 | ф | Таке життя | Questa è la vita | професор Фабіо Горі |
| 1955 | ф | Випадок у в'язниці | Accadde al penitenziario | Чезаре |
| 1955 | ф | Трохи неба | Un po' di cielo | П'єтро Мальтоні |
| 1956 | ф | Гвардія, гвардійці і бригадний генерал | Guardia, guardia scelta, brigadiere e maresciallo | бригадир П'єтро Спаціані |
| 1956 | ф | Донателла | Donatella | батько Донателлі |
| 1956 | ф | Вкрали трамвай | Hanno rubato un tram | Чезаре Манчіні, вагоновод |
| 1957 | ф | Маестро | El Maestro | Джованні Меріно |
| 1958 | ф | Деспоти | I prepotenti | Чезаре Пінеллі |
| 1958 | ф | Першотравень | Premier mai | літній водій вантажівки |
| 1959 | ф | Пройдисвіти | I Tartassati | Фабіо Топпоні |
| 1959 | ф | Фердинанд I | Ferdinando I. re di Napoli | селянин |
| 1960 | ф | Ангел у червоному | The Angel Wore Red | Канон Рота |
| 1960 | ф | Солдат з половиною | Un militare e mezzo | сержант Джованні Россі |
| 1960 | ф | Тото, Фабріці та нинішня молодь | Totò, Fabrizi e i giovani d'oggi | Джузеппе д'Аморе |
| 1961 | ф | Тисяча і одна ніч | Le Meraviglie di Aladino | султан |
| 1962 | ф | Найкоротший день | Il Giorno più corto | Факкіно |
| 1963 | ф | Чотири мушкетери | I Quattro moschettieri | Бубуль |
| 1963 | ф | Тото проти чотирьох | Totò contro i 4 | Дон Амількаре |
| 1963 | ф | Чотири таксисти | I 4 tassisti | сеньйор Джіджі (новела «Людина в синьому») |
| 1965 | ф | Зроблено в Італії | À l'italienne | батько Гавіно (новела «Работа») |
| 1967 | ф | Три укуси на яблуці | Three Bites of the Apple | доктор Манцоні |
| 1971 | ф | Справа Коза Ностра | Cose di Cosa Nostra | бригадир Альдо Панцарані |
| 1973 | ф | Тоска | Tosca | |
| 1974 | ф | Ми так любили одне одного | C'eravamo tanto amati | Ромоло Катеначчі |
| 1975 | ф | Барон | I baroni | монсеньйор |
| 1977 | ф | Нерон | Nerone | генерал Альба |
| 1977 | ф | Гінеколог на держслужбі | Il ginecologo della mutua | П'єтро Мансоне |
| 1986 | ф | Бездумний Джованні | Giovanni Senzapensieri | Джино |
- Режисер, сценарист та продюсер
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Сценарист | Режисер | Продюсер |
|---|---|---|---|---|---|
| 1942 | Попереду вільно! | Avanti c'è posto… |  |
||
| 1943 | Кампо де фьорі | Campo de' fiori | |
||
| Остання карета | L'ultima carrozzella | |
|||
| 1946 | Мій син — професор | Mio figlio professore | |
||
| 1947 | Жити в мирі | Vivere in pace | |
||
| Злочин Джованні Епіскопо | Il delitto di Giovanni Episcopo | |
|||
| Різдво в таборі 119 | Natale al campo 119 | |
|||
| 1948 | Емігранти | Emigrantes | |
|
|
| 1950 | Ласкаво просимо, преподобний! | Benvenuto reverendo! | |
|
|
| Собаче життя | Vita da cani | |
|||
| 1951 | Поліцейські та злодії | Guardie e ladri | |
||
| 1951 | Сім'я Пассагвайо | La famiglia Passaguai | |
|
|
| 1952 | П'ять бідняків на автомобілі | 5 poveri in automobile | |
||
| Тато стає мамою | Papà diventa mamma | |
|
| |
| Сім'я Пассагвайо багатіє | La famiglia Passaguai fa fortuna | |
|
||
| 1953 | Одна з тих | Una di quelle | |
|
|
| 1954 | Таке життя | Questa è la vita | |
|
|
| 1955 | Папуги | I pappagalli | |
||
| 1956 | Вкрали трамвай | Hanno rubato un tram | |
|
|
| 1957 | Маестро | El maestro | |
|
|
| 1958 | Хулігани | I prepotenti | |
||
| 1959 | Пройдисвіти | I tartassati | |
||
| 1960 | Солдат з половиною | Un militare e mezzo | |
||
| 1971 | Справа Коза Ностра | Cose di Cosa Nostra | |
Нагороди та номінації ред.
| Нагороди та номінації Альдо Фабріці[1] | |||
|---|---|---|---|
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
| Міжнародний кінофестиваль у Локарно | |||
| 1947 | Приз за найкращий сценарій | Жити і мирі (у співавторстві) | Перемога |
| Італійський національний синдикат кіножурналістів | |||
| 1951 | Найкращий актор | Перше причастя | Перемога |
| 1975 | Найкращий актор другого плану | Ми так любили одне одного | Перемога |
| Премія «Юссі» | |||
| 1954 | Найкращий іноземний актор | Жити в мирі та Поліцейські та злодії | Перемога |
| Давид ді Донателло | |||
| 1981 | Перемога | ||
| 1988 | Перемога | ||
Родина та особисте життя ред.
Альдо Фабріці був одружений зі співачкою Беатріче Роккі, яка народила йому синів-близнюків[2]. Його сестра Єлена Фабріці[en] (1915—1993) також була акторкою[3].
Помер Фабріці від хвороби серця в Римі 2 квітня 1990 року, через декілька днів після отримання почесної національної премії Давид ді Донателло[4].
Примітки ред.
- ↑ Нагороди та номінації Альдо Фабріці на сайті IMDb (англ.)
- ↑ Roberto Chiti; Roberto Poppi; Enrico Lancia (1996). Dizionario del cinema italiano : Gli attori dal 1930 ai giorni nostri. Gremese Editore, 2003. ISBN 8884402131.
- ↑ Sabrina Ramacci. 101 personaggi che hanno fatto grande Roma. Newton Compton Editori, 2011. ISBN 8854132675.
- ↑ Enrico Lancia. I premi del cinema. Gremese Editore, 1998. ISBN 8877422211.
Посилання ред.
- Альдо Фабріці на сайті IMDb (англ.)
- Альдо Фабріці на сайті MYmovies.it (італ.)
.jpg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про італійського актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |