Альдо Моро

А́льдо Мо́ро (італ. Aldo Moro, 23 вересня 1916, Мальє — 9 травня 1978, Рим) — італійський політик, двічі очолював уряд Італії у 1963–1969 та 1974–1976 роках, християнський демократ.

Альдо Моро італ. Aldo Moro
італ. Aldo Moro
Альдо Моро італ. Aldo Moro
38-й Голова Ради міністрів Італії
23 листопада 1974 — 29 липня 1976
Президент	Джованні Леоне
Попередник	Маріано Румор
Наступник	Джуліо Андреотті
4 грудня 1963 — 24 червня 1968
Президент	Антоніо Сеньї Джузеппе Сарагат
Попередник	Джованні Леоне
Наступник	Джованні Леоне
Міністр внутрішніх справ Італії
12 лютого 1976 — 29 липня 1976
Попередник	Луїджі Гуї
Наступник	Франческо Коссіґа
Міністр закордонних справ Італії
7 липня 1973 — 23 листопада 1974
Попередник	Джузеппе Медічі
Наступник	Маріано Румор
5 серпня 1969 — 26 червня 1972
Попередник	П'єтро Ненні
Наступник	Джузеппе Медічі
30 грудня 1965 — 23 лютого 1966
Попередник	Амінторе Фанфані
Наступник	Амінторе Фанфані
28 грудня 1964 — 5 березня 1965
Попередник	Джузеппе Сарагат
Наступник	Амінторе Фанфані
Народився	23 вересня 1916(1916-09-23)[…] Мальє, Провінція Лечче, Апулія, Італія
Помер	9 травня 1978(1978-05-09)[…] (61 рік) Рим, Італія
Похований	grave of Aldo Morod
Відомий як	політик, дипломат, професор
Місце роботи	Римський університет ла Сапієнца
Країна	Італія і Королівство Італія
Alma mater	University of Barid (1939)
Політична партія	Християнсько-демократична партія Італії
У шлюбі з	(з 1945) Елеонора Моро (1915—2010)
Діти	дочки Марія Фіда (1946), Анна (1949), Аньезе (1952) і син Джованні (1958)
Релігія	католицтво
Нагороди
Підпис
Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Ранні роки

Народився в 23 вересня 1916 року в Мальє. Батьки його були педагогами. Його політична кар'єра почалася ще в період фашизму, коли країною керував Беніто Муссоліні. Навчався в університеті, де був лідером руху «Федерація католицьких студентів».

Політична діяльність

У 1946 році обраний депутатом «Установчих зборів» і став членом «комісії 75», що розробляє проєкт конституції. Він став віце-міністром закордонних справ у п'ятому кабінеті Де Гаспері, але був проти приєднання Італії до НАТО і був прихильником співробітництва з лівими партіями. В уряді Моро очолював Християнсько-Демократичну партію. Його перший лівоцентристський кабінет був за участі соціалістів. У 1970-х роках він був автором проєкту, що отримав назву «історичний проєкт». Суть його полягала в тому, що комуністи тепер повинні були пройти і в уряд. Це був безпрецедентний крок на Заході, так як в більшості країн НАТО комуністи були відсутні в уряді ще з кінця 1940-х років. Комуністи отримали третину голосів.

Моро очолював 5 кабінетів:

• Лівоцентристський кабінет (4 грудня 1963 — 23 липня 1964);
• Кабінет (23 липня 1964 — 23 лютого 1966);
• Кабінет Моро-3 (23 лютого 1966 — 24 червня 1969)
• Кабінет (23 листопада 1974 — 10 лютого 1976),
• Кабінет (10 лютого — 29 липня 1976).

Вбивство

15 березня 1978 року Моро був викрадений угрупованням «Червоні бригади». Його автомобіль був притиснутий до узбіччя, а сам він повезений в невідомому напрямку. Альдо Моро шукали 35 000 солдат, всюди були розставлені блокпости. Організація висувала політичні вимоги, при виконанні яких погоджувалася його звільнити. Папа римський Павло VI пропонував себе в заручники замість Моро.

Альдо Моро в полоні у «Червоних бригад»

9 травня 1978 року в Римі в багажнику червоного «Рено», припаркованого між штаб-квартирами двох великих політичних партій, був виявлений труп Альдо Моро.

У кінематографі

• Справа Моро / Caso Moro, Il (1986)
• Доброго ранку, ноче / Buongiorno, notte (2003)
• Площа п'яти місяців / Five moons square (2004)
• Кримінальний роман / Romanzo criminale (2005)
• Президент — Альдо Моро / Aldo Moro — Il presidente (2008)

Література

• Р. А. Кривонос. Моро Альдо // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

Посилання

• Панас Веселицький. Хто вони, вбивці Альдо Моро? (1980)
• Альдо Моро