Альдо Граціаті

Італійський кінооператор

Альдо́ Росса́но Граціа́ті, відомий також під псевдонімом Г. Р. Альдо (італ. Aldo Graziati, G. R. Aldo; нар. 1 січня 1905, Скорце, Італія — † 14 листопада 1953, П'яніга, Італія) — італійський кінооператор.

Альдо Граціаті
італ. Aldo Graziati
Дата народження 1 січня 1905(1905-01-01)
Місце народження Скорце, Італія
Дата смерті 14 листопада 1953(1953-11-14) (48 років)
Місце смерті П'яніга, Італія
Громадянство Італія Італія
Професія кінооператор
Роки активності 1947 — 1953
IMDb ID 0017622
Нагороди та премії
Срібна стрічка (1950, 1955)

Біографія та творчість ред.

Альдо Граціаті народився 1 січня 1905 року в місті Скорце, що в регіоні Венето в Італії. З 1919 року жив у Франції, де знімався в німих фільмах як актор, працював фотографом. У період німецької окупації переїхав до Ніцци, де познайомився з Мікеланджело Антоніоні, який умовив його повернутися на батьківщину. Після Другої світової війни, повернувшись у 1947 році до Італії, почав знімати документальні фільми.

Починаючи з 1948 року, як оператор-постановник Альдо Граціаті працював з режисерами Лукіно Вісконті та Вітторіо Де Сікою над створенням значних художніх фільмів повоєнного італійського кіно: «Земля здригається» (1948), «Диво в Мілані» (1951), «Умберто Д.» (1952), які зіграли велику роль у становленні неореалізму. Знімав також екранізацію шекспірівського «Отелло», здійснену Орсоном Веллсом у 1952 році.

Альдо Граціаті загинув 14 листопада 1953 року в автокатастрофі на шосе між Падуєю і Венецією під час зйомок фільму Л. Вісконті «Почуття».

Граціаті двічі був відзначений кінопремією Італійського національного синдикату кіножурналістів Срібна стрічка: у 1950 році (за фільми «Небо над болотом» та «Кінець Помпеї») та у 1955-му за «Почуття» (посмертно).

Фільмографія ред.

Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер
1948 Земля здригається La terra trema Лукіно Вісконті
1949 Небо над болотом Cielo sulla palude Аугусто Дженіна
1950 Кінець Помпеї Gli ultimi giorni di Pompei Марсель Л'Ерб'є
1950 Завтра буде надто пізно Domani è troppo tardi Леонід Могуй
1951 Завтра буде інший день Domani è un altro giorno Леонід Могуй
1951 Диво в Мілані Miracolo a Milano Вітторіо Де Сіка
1952 Умберто Д. Umberto D. Вітторіо Де Сіка
1952 Отелло The Tragedy of Othello: The Moor of Venice Орсон Веллс
1952 Три заборонені історії Tre storie proibite Аугусто Дженіна
1953 Провінціалка La provinciale Маріо Сольдаті
1953 Вокзал Терміні Stazione Termini Вітторіо Де Сіка
1954 Неприємність (вулиця Падуї, 46) Lo scocciatore (Via Padova 46) Джорджо Б'янкі
1954 Почуття Senso Лукіно Вісконті

Нагороди ред.

Нагороди та номінації Альдо Граціаті[1]
Рік Категорія Номінант Результат
Міжнародний кінофестиваль у Локарно
1948 Найкращий оператор (чорно-білий фільм) Пармська обитель (разом з Ромоло Гарроні та Ніколя Айє) Перемога
Премія «Срібна стрічка»
1950 Найкращий оператор Небо над болотом та
Кінець Помпеї
Перемога
1955 Почуття Перемога

Примітки ред.

Джерела ред.

  • Альдо Г. Р. // Кинословарь. В 2 т. / гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1966. — Т. 1 : А — Л.— С. 61 (рос.)

Посилання ред.