Альбін Дунаєвський (пол. Albin Dunajewski; 1 березня 1817(18170301), Станиславів — 18 червня 1894, Краків) — польський римсько-католицький релігійний і громадський діяч, єпископ. Краківський єпископ в 1879—1894 роках, кардинал-священник з 1890, а також жертводавець.

Альбін Дунаєвський
Народився 1 березня 1817(1817-03-01)[1][2]
Станиславів, Австрійська імперія
Помер 18 червня 1894(1894-06-18) (77 років)
Краків, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Поховання катедра святих Станіслава і Вацлава
Країна  Республіка Польща
 Австрійська імперія
 Долитавщина
Діяльність політик, католицький священник, католицький єпископ
Alma mater юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка і ЛНУ ім. І. Франка
Знання мов польська
Членство Polskie Towarzystwo Tatrzanskied
Посада кардинал[3], посол до Галицького сейму[d], bishop of Krakowd і член Палати панів Імперської Ради[d][4]
Конфесія католицька церква[3]
Рід Q63532340?
Брати, сестри Юліян Дунаєвськийd
Автограф

Герб Дунаєвського

Життєпис ред.

Народився у сім'ї дворян, син Шимона та Антоніни з Блажовських. Він був старшим братом Юліана, який пізніше став професором економіки та ректором Ягеллонського університету, президентом Кракова та міністром фінансів Австрії. Після отримання атестата про середню освіту в Новому Сончі та чотирилітнього навчання в духовній семінарії закінчив юридичний факультет університету імені Франца I у Львові. За діяльність у незалежних організаціях австрійський суд засудив його до смертної кари, але змінив вирок на 8 років ув'язнення. Отримавши амністію в 1848 році, він влаштувався на роботу в судовій системі.

Після смерті нареченої вступив до Вищої духовної семінарії у Кракові, де в 1861 був висвячений у священники. У 1862 його було призначено ректором Вищої митрополичої духовної семінарії у Варшаві. У 1865 повернувся до Кракова і виконував там різні пастирські та куріяльні обов'язки. У 1877 отримав звання папського прелата.

У 1879 його було призначено єпархіальним єпископом Краківської архідієцезії. 18 червня 1879 у Кракові він отримав титул єпископа з рук нунція Австрії Лодовіко Якобіні. У 1882 Альбін Дунаєвський посвятив Брата Рафаїла Калиновського у Священика Ордену босих кармелітів. У 1991 Папа Римський Іоан Павло ІІ канонізував Батька Рафаїла. 8 вересня 1883 Дунаєвський коронував образ Богоматері Піщанської у церкві босих кармелітів, що у Кракові (перша коронація образу в єпархії Кракова), а в 1887 він коронував образ Богоматері Кальварійської. У 1889 отримав титул князя для себе та своїх наступників від Імператора Франца Йосифа І. У 1890 році він отримав титул кардинала від Папи Лева XIII.

25 червня 1892 року Кардинал Дунаєвський заклав наріжний камінь для будівництва Церкви Святої Діви Марії з Люрда, заснованої Лазаристами в районі Кроводжа. Її будівництво велося два роки під керівництвом Дунаєвського. 18 червня 1894 року Альбін Дунаєвський помер перед самим посвяченням церкви, що відбулося 16 липня 1894 року. Його було поховано у соборі на Вавелі, під конфесією Святого Станіслава. Сучасниця Дунаєвського, Марія Кетлінська (1843—1927), писала про нього в своїй книзі «Спогади»: «Альбін Дунаєвський, секретар Адама Потоцького, був частим та завжди бажаним гостем у домі моїх батьків. Він був вельми хорошим, розумним чоловіком з м'яким характером, до того ж веселим, справедливим та щирим; у нього були гарна постава, біляве волосся та красива густа борода, а шкіра сяюча й ніжна». Авторка також наводить драматичні обставини прийняття ним остаточного рішення щодо церковної кар'єри (одна його наречена покінчила життя самогубством, а інша померла від тифу), та кілька веселих історій з життя Дунаєвського, коли він був єпископом (наприклад, відмова від користування каретами). Ім'ям Альбіна Дунаєвського названо одну з вулиць у Рудаві, що недалеко від Кракова.

Попередник Єпископ Кракова Наступник
Кароль Скорковський 1879-1894 Ян Маурицький Павел Пузина де Кошельсько

Примітки ред.

Посилання ред.