Відкрити головне меню

Альбрехт Фрідріх Рудольф Австрійський, герцог фон Тешен (нім. Erzherzog Albrecht Friedrich Rudolf von Österreich-Teschen; 1817–1895) — eрцгерцог Австрійський, герцог Тешенський, фельдмаршал (1863), військовий діяч Австрійської імперії, обіймав посади головнокомандувача та генерал-інспектора Австрійської армії. Багатий землевласник та колекціонер мистецтва.

Альбрехт Австрійський, герцог Тешенський
нім. Erzherzog Albrecht Friedrich Rudolf von Österreich, Herzog von Teschen
HGM Barabas Erzherzog Albrecht von Österreich-Teschen.jpg
Народився 3 серпня 1817(1817-08-03)[1][2]
Відень, Німецький союз[3]
Помер 18 лютого 1895(1895-02-18)[1][2] (77 років)
Арко, Провінція Тренто, Трентіно-Альто-Адідже, Італія[3]
Поховання Імператорський склеп
Громадянство
(підданство)
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрія
Діяльність офіцер
Учасник Австро-прусська війна
Титул Ерцгерцог
Військове звання генерал
Конфесія католицтво
Рід Габсбурги-Лотаринзькі
Батько Archduke Charles, Duke of Teschen[d]
Мати Генрієтта Александріна Нассау-Вайльбурзька
Брати, сестри
У шлюбі з Хільдегарда Баварська
Діти Марія Тереза Австрійська і Матильда Австрійська
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Георгія 3 ступеня орден Святого Георгія IV ступеня орден Святого Володимира 1 ступеня орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла орден Святої Анни I ступеня кавалер Великого Хреста ордена Марії Терезії Commander of the Military Order of William Орден Золотого руна Military Merit Cross

Зміст

БіографіяРедагувати

Ерцгерцог Альбрехт народився у Відні 3 серпня 1817 р. в родині видатного австрійського військовика епохи наполеонівський війн ерцгерцога Карла та принцеси Гeнріети Нассау-Вейльбурзької, яка померла, коли дитині було 13 років. Ерцгерцог Альбрехт був онуком імператора Леопольда ІІ.

Альбрехт не мав фахової військової освіти. Теорію військової науки йому викладав особисто батько вдома. Шляхетне походження дозволило ерцгерцогу рано розпочати військову службу. У 1836 р., коли Альбрехту було 19 років його призначили командувати батальйоном Ц. і К. піхотного полку № 13 в Граці. У 1839 р. імператорським указом підвищено до підполковника і призначено в 4-й кірасирський барона Менгдена полк, який дислокувався в Угорщині[4].. У 1844 р. отримує звання фельдмаршал-лейтенанта (у віці 27 років) та посаду командувача військової залоги Відня. У 1848 р. покидає цей пост через загострення політичної ситуації в монархії. Після тривалого відсторонення від військової справи йде добровольцем до італійської армії фельдмаршала Радецького. В грудні цього ж року Альбрехт отримує посаду командира дивізії в ІІ армійському корпусі. З нею бере участь в битвах під Мортарою (21 березня 1849 р.) та Новарою (23 березня 1849 р.) та взятті Ліворно, що поклало край Тосканському повстанню[5]. У 1850 р. призначений командувати ІІІ армійським корпусом в Богемії, на випадок військової агресії з боку Пруссії. Під час Східної війни 1853–1856 рр. командував обсерваційною армією. З 1851 по 1860 був цивільним та військовим губернатором Угорщини. Оскільки політичні справи ерцгерцогу не були до вподоби, то він не зрадів цій посаді. У 1859 р., коли розпочалась війна з Сардинією, був відправлений з дипломатичними повноваженнями до Берліна, але місія не зазнала успіху. З 1860 р. із задоволенням стає до лав війська, очолює VIII армійський корпус. У 1863 р. отримує найвищий чин у австрійському війську — фельдмаршала.

 
Атака Ц. і. К. уланського полку № 13 в битві під кустоцою, 1866 р.

У 1866 р. з початком бойових дій проти Пруссії та Італії отримує в своє командування Південну армію. Рекомендує імператору Францу Йосифу І на пост очільника Північної армії Людвіга Бендека. Останній не погоджувався на це призначення, але ерцгерцог Альбрехт його переконав. 24 червня 1866 р. армія під керівництвом ерцгерцога Альбрехта отримала блискучу перемогу під Кустоцою. Ця подія підняла авторитет ерцгерцога серед австрійської громади. Але на богемському театрі військових дій Австрію спіткала невдача. Північна армія була розбита в битві під Садовою. Після цього ерцгерцог Альбрехт став очільником обох армій, та воювати вже не довелось, так як було досягнуто мирних домовленостей в Нікольсбурзі[6]. Після війни Альбрехт був призначений армійським генерал-інспектором. На цій посаді він стане одним з визначних теоретиків та організаторів Австро-Угорської армії. Ерцгерцог писав теоретичні праці, спираючись на досвід кампаній проти Італії та Пруссії. Піклувався практичною підготовкою офіцерського складу, зокрема організацією військових маневрів (зокрема весняних маневрів 1893 р. в Угорщині[7]). Помер 18 лютого 1895 р. в м. Арко в Тіролі. Похований в Імператорському склепі у Відні.

Сім'я та захопленняРедагувати

Цікавинка
Ерцгерцогу Альбрехту було присвячено композицію авторства Карла Комзака — «Erzherzog Albrecht marsch»[8].

В 26 років 19 квітня 1844 р. одружився на баварській принцесі Гільдегарді Луїзі Шарлотті Терезії Фредериці (1825–1865). Мав трьох дітей: Карл (1847–1848); Марія Терезія Анна (1845–1927); Матільда Марія Аденгульда (1849–1867). Смерть сина, дружини та доньки важко відбились на характері ерцгерцога. Був багатим землевласником, мав віллу в Арко. Любив писати твори військової тематики. У своїй віденській резиденції мав збірку творів мистецтва[9].

НагородиРедагувати

Ерцгерцог Альбрехт, як член монаршої родини, часто бував в столицях сусідніх держав, зокрема Берліні та Санкт-Петребурзі. Таким чином отримав найвищі нагороди Російської імперії (орден Св. Андрія Первозванного отримав від Миколи І у 1839 р.[10].) та Прусського королівства. Також мав військове звання генерал-фельдмаршала обох зазначених держав.

Стрічка Назва
  Орден Золотого руна
  Військовий орден Марії Терезії
  Королівський угорський орден Святого Стефана
  Хрест Військових Заслуг
  Військова Медаль
  Орден Андрія Первозванного
  Орден святого Георгія І ступеня
  Орден святого Георгія ІІІ ступеня
  Орден святого Георгія ІV ступеня
  Вищий орден Святого Благовіщення
  Орден Чорного орла
  Орден Червоного орла
  Орден Святого Фердинанда за заслуги
  кавалер Великого хреста ордена Святого Йосипа

Пам'ятьРедагувати

Ерцгерцог Альбрехт запам'ятався, як автор однієї з найбільших перемог австрійської армії в ХІХ ст. Його твори з військової теорії видавались у Франції, Бельгії та Російській імперії[11].. У 1899 р. імператор Франц Йосиф І затвердив Почесну Відзнаку Фельдмаршала Ерцгерцога Альбрехта для офіцерів генерального штабу[12]. В цьому ж році у Відні йому було поставлено пам'ятник, автором якого є Каспар фон Цумбаш[13].

Ерцгерцог Альбрехт Тешенський був шефом Ц. і. К. угорського піхотного полку № 44 та 5-го уланського Литовського і 86-го піхотного Вільманстрандського полків Російської імператорської армії[14]..

Див. такожРедагувати

Посилання та інформаційні джерелаРедагувати

  1. а б Encyclopædia Britannica
  2. а б The Peerage
  3. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119482975 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 9 грудень 2014. Процитовано 7 грудень 2014. 
  5. Альбрехт, Фридрих-Рудольф // Военная энциклопедия Сытина / Под ред. В. Ф. Новицкого и др.. — СПб.: товарищество И. В. Сытина, 1911–1915. — Т. 2. — С. 352
  6. Там само — С. 353
  7. Там само — С. 353
  8. «Erzherzog Albrecht marsch» на YouTube
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 9 грудень 2014. Процитовано 7 грудень 2014. 
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 9 грудень 2014. Процитовано 7 грудень 2014. 
  11. Альбрехт, Фридрих-Рудольф // Военная энциклопедия Сытина / Под ред. В. Ф. Новицкого и др.. — СПб.: товарищество И. В. Сытина, 1911–1915. — Т. 2. — С. 353
  12. http://ah.milua.org/pamyatnoe-otlichie-feldmarshala-ercgercoga-albrexta
  13. https://www.wien.gv.at/wiki/index.php/Albrecht_von_Österreich-Teschen[недоступне посилання з червень 2019]
  14. Архівована копія. Архів оригіналу за 9 грудень 2014. Процитовано 7 грудень 2014.