Альбрехт-Станіслав Радзивілл
Князь Альбрехт-Станіслав Радзивілл (чи Альберт Станісла́в Радзивілл,[4] (лит. Albertas Stanislovas Radvila; 1 липня 1593, Олика — 12 листопада 1656, Ґданьськ) — державний, військовий і політичний діяч Великого князівства Литовського, історик. Представник княжого роду Радзивіллів гербу Труби. ІІІ-й ординат на Олиці.[5]
| Альбрехт-Станіслав Радзивілл | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1 липня 1595[1] Олика, Луцький повіт, Волинське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
| Помер |
12 листопада 1656[1] (61 рік) Гданськ, Поморське воєводство, Великопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
| Країна |
 Велике князівство Литовське Річ Посполита |
| Діяльність | політик, історик, канцлер, державний службовець, шляхтич |
| Галузь | державна служба[2] і політика[2] |
| Alma mater | Вільнюський університет |
| Знання мов | латина[2] і польська[1][2] |
| Суспільний стан | шляхта[3] |
| Титул | Імперський князь |
| Посада | староста пінськийd, учасник виборів короля Польщіd, великий канцлер литовський, підканцлер литовський, Луцький староста, борисівський старостаd, Q66201174?, староста гнівськийd і посол Сейму Речі Посполитої[d] |
| Рід | Радзивілли |
| Батько | Станіслав Радзивілл[3] |
| Мати | Marina z Myszkówd |
| Брати, сестри | Eufémia Radziwiłłd |
| У шлюбі з | Анна Кристина Любомирськаd |
 | |
БіографіяРедагувати
Народився в Олиці (тепер селище Волинської області) в сім'ї князя, великого литовського маршалка, І-го ордината на Олиці Радзивілла Станіслава та його дружини Маріанни Мишчанки. Молодший брат другого ордината Олики Миколая Криштофа Радзивілла.[5] Рано став сиротою, його опікуном був стрийко Миколай-Криштоф Радзивілл (Сирітка).[6]
З 1617 року був пов'язаний з двором Сігізмунда ІІІ, король сприяв його кар'єрі. В 1619 — посол Волинського воєводства на сейм. З 23 лютого 1619 — підканцлер литовський за сприяння королеви Констанції,[6] з 1623 — великий канцлер литовський. У 1618–1622 був луцьким старостою[7].
На рубежі 1630-40-х років досить часто відвідував Броди — маєток свого друга та свояка Станіслава Конецпольського.[8] 1647 року на сеймі захищав кузина-кальвініста Януша Радзивілла, що не дозволило розпочати проти останнього судовий процес.[9]
Власник значних земельних маєтків на Волині. Був фундатором костелу-колегіати в Олиці, єзуїтської колегії в Пінську.
Автор «Мемуарів» латинською мовою, що охоплюють період історії Польщі 1632-56. Зокрема, причиною повстання вважав «значну кількість наших[10] злих вчинків та утиски бідних»,[9] У них є відомості про події національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького 1648-57. А.-С. Радзивілл відзначав всенародний характер війни в Україні, змушений був визнати героїзм армії українських козаків. Також казав:
Козаки і чернь здійснили нечувані злочини, бо нечувані були наші гріхи.[11]
Помер в Ґданьську, був похований у крипті колегіати Святої Трійці в Олиці (у 1636 р. було приготовано гробівці для нього та першої дружини). У 1946 р. його рештки були поховані у спільній могилі на католицькому цвинтарі Олики.[12]
РодинаРедагувати
Перша дружина — Реґіна Айзенрайх (шлюб 1619 року, померла 6 квітня 1637 р. в Олиці,[12] була похована в Олицькій колегіаті[13]), придворна, вдова брест-куявського воєводи Міхала Дзялиньського;[6] друга — донька руського воєводи Станіслава Любомирського Кристина Анна (*1618 — †16/17 березня 1667, Пінськ;[12] шлюб 1638 р.). Дітей не мав.[5]
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ а б Catalog of the German National Library
- ↑ Русина О. Українські сторінки біографії Альберта Станіслава Радзивілла… — С. 28.
- ↑ а б в Radziwiłłowie (02) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ а б в Przyboś A. Radziwiłł Albrycht Stanisław h. Trąby (1593—1656)… — S. 143.
- ↑ Троневич П. Луцький замок в історії України. — Луцьк,2007 — С. 116.
- ↑ Русина О. Українські сторінки біографії Альберта Станіслава Радзивілла… — С. 33.
- ↑ а б Przyboś A. Radziwiłł Albrycht Stanisław h. Trąby (1593—1656)… — S. 146.
- ↑ тобто панівного класу
- ↑ Карпенко О. Чорна тінь Волинської трагедії // Сільські вісті. — 2016. — № 65 (19397) (15 лип.). — С. 2.
- ↑ а б в Przyboś A. Radziwiłł Albrycht Stanisław h. Trąby (1593—1656)… — S. 148.
- ↑ Ołyka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 528. (пол.) — S.528. (пол.)
ДжерелаРедагувати
- Вирський Д. С. Радзивілл (Radvila, Radziwiłł) Альбрехт-Станіслав [Архівовано 27 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 103—104. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Русина Оксана. Українські сторінки біографії Альберта Станіслава Радзивілла // Український історичний журнал. — К., 2014. — № 4 (517) (лип.—серп.). — 240 с. — С. 27—49. — ISSN 0130-5247.
- Przyboś Adam. Radziwiłł Albrycht Stanisław h. Trąby (1593—1656) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — Tom XXX/1, zeszyt 124. — S. 143—148. (пол.)
ПосиланняРедагувати
- Радзівіл Альбрехт // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1551. — 1000 екз.
- Wojciech Stanisław Albrycht ks. Radziwiłł na Ołyce i Nieświeżu h. Trąby (ID: 15.105.279) [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |