Альберт III (граф Намюра)
Альберт III (бл. 1027 — 22 червня 1102) — граф Намюра в 1063/1064—1102 роках.
| Альберт III | |
 | |
| Народження: | 1027 |
|---|---|
| Смерть: | 22 червня 1102 |
| Рід: | House of Namurd |
| Батько: | Альберт ІІ (граф Намюра) |
| Мати: | Regelindis of Lower-Lorrained |
| Шлюб: | Ida of Saxonyd |
| Діти: | Готфрід (граф Намюра), Frederick of Lieged, Albert of Namurd і Adelaide de Namurd[1] |
Син графа Альберта II і Регелінди Нижньолотаринзької. Перша письмова згадка відноситься до 1035 року. Посів трон 1063 або 1064 року. У 1065/1066 році одружився з Ідою, донькою саксонського герцога Бернгарда II, отримавши посаг графство Ла-Рош-ан-Арденн[2].
У 1070 році підтримав Ріхільду та її сина Арнульфа III, графа Фландрії й Ено, у боротьбі проти Роберта Фризького за графства Ено і Фландрію.
1076 року був залучений до суперечки про Лотаринзьку спадщину. Вдова покійного герцога Годфріда IV — Матильда Тосканська — намагалася отримати Лотарингію. При цьому Альберт III сподівався також отрмиати частку володінь. Зі схвалення папи римського Григорія VII Матильда передала управління Верденом графу Намюра[3].
Також Альберт III боровся за Буйон, що був частиною Лотарингії. Йому протистояв двоюрідний небіж Готфрід. Намірське військо спробувало захопити Буйонську фортецю, але марно. Переговори Альберта з Готфрідом зазнали невдачі, тому знадобилося втручання короля Генріха IV. Зрештою за рішенням останнього Верденське графство Верден отримала Матильда, а Антверпенську марку й Буйон — Готфрід, титул герцога Нижньої Лотарингії — королівський син Конрад. Альберт III став вицегерцогом й фактичним правителоем Нижньої Лотарингії через малолітство Конрада, що до того ж постійно був відсутній.
У 1085 році імператор Генріх IV виокремив ландграфство Брабантське з герцогства Нижня Лотарингія, передавши його Герману II, пфальцграфу Лотарингії. У відповідь 20 вересня Альберт III напав на того, перемігши в бою біля замку Далем, де Германа II загинув. Через впав в немилість у імператора.
Граф Намюра продовжував конфліктувати із Готфрідом Буйонським. 1086 року Готфріду I, єпископу Льєжа, в умовах підготовки до хрестового походу вдалося замирити супротивників зі збереженням статус-кво, оголосивши «Божий мир.» 1087 року Конрад Лотаринзький коронувався королем Німеччини і став королем Італії, внаслідок чого Нижня Лотарингія була передана Готфріду Буйонському, а Альберт III був позбавлений титулу віцегерцога.
У 1099 році отримав від Одберта, єпископа Льєжа, графство Бруненгеруц, за яке раніше велася боротьба між Лувенським графством і Льєзьким єпископством. 1 червня 1101 року разом з синами фундував церкву Святого Якова в Льєжі. Помер 1102 року. Його старший син Готфрід став його наступником.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Gislebertus (of Mons) 2005, p. 8.
- ↑ Murray, A. V. The Crusader Kingdom of Jerusalem: a dynastic history 1099—1125. — Prosopographica & Genealogica, 2000. — P. 17
ДжерелаРедагувати
- J. Borgnet. Albert III // Biographie Nationale (Académie royale de Belgique). — Bruxelles: Établissements Émile Bruylant, 1866. — Vol. 1. — P. 198—199.
- Gislebertus (of Mons) (2005). Chronicle of Hainaut. Translated by Napran, Laura. The Boydell Press.