Альберто Ді К'яра

футболіст
(Перенаправлено з Альберто Ді Чіара)

Альберто Ді К'яра (італ. Alberto Di Chiara, нар. 29 березня 1964, Рим) — італійський футболіст, що грав на позиції захисника, півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ф
Альберто Ді К'яра
Альберто Ді К'яра
Альберто Ді К'яра
Ді К'яра в «Пармі» в 1991 році
Особисті дані
Народження 29 березня 1964(1964-03-29) (60 років)
  Рим, Італія
Зріст 178 см[1]
Вага 71 кг[1]
Громадянство  Італія
Позиція захисник, півзахисник
Юнацькі клуби
Італія «Беттіні Квадраро»
Італія «Рома»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1980–1982 Італія «Рома» 4 (0)
1982–1983 Італія «Реджяна» 22 (1)
1983–1986 Італія «Лечче» 91 (13)
1986–1991 Італія «Фіорентина» 142 (10)
1991–1996 Італія «Парма» 142 (5)
1996–1997 Італія «Перуджа» 24 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1985 Італія Італія U-21 2 (0)
1992–1993 Італія Італія 7 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2013–2015 Ліван Ліван (помічник)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за «Фіорентину» та «Парму», а також національну збірну Італії. Володар Кубка Кубків УЄФА, Суперкубка УЄФА та Кубка УЄФА.

Клубна кар'єра ред.

Народився 29 березня 1964 року в місті Рим. Вихованець юнацьких команд «Беттіні Квадраро» та «Рома».

У дорослому футболі дебютував 1980 року виступами за «Рому», на відміну від свого старшого брата Стефано, який розпочав свою кар'єру склавді головного суперника «Роми» — «Лаціо». Альберто з «вовками» в першому ж сезоні виборов титул володаря Кубка Італії[2], але основним гравцем не став, зігравши за два роки лише 4 матчі в Серії А.

У сезоні 1982/83 виступав у Серії Б за «Реджяну»[3], після чого перейшов у «Лечче». Він допоміг клубу досягти історичного першого виходу в Серію А за підсумками сезону 1984/85 років. Проте перебування в елітному дивізіоні для команди виявилося нетривалим, новачки здобули лише 5 перемог в 30 матчах, зайнявши останній рядок турнірної таблиці, після чого Альберто залишив команду. Протягом усіх трьох сезонів у клубі він виступав зі своїм старшим братом Стефано[3][4].

Своєю грою привернув увагу представників тренерського штабу «Фіорентини», до складу якого приєднався 1986 року. Відіграв за «фіалок» наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Фіорентини», був основним гравцем команди. Найбільший успіх з командою він досягнув в сезоні 1989/90, коли дійшов з командою до фіналу Кубка УЄФА 1990 року[5].

1991 року уклав контракт з «Пармою», у складі якого провів наступні п'ять років своєї кар'єри гравця. Це був один з найуспішніших періодів в історії клубу, а Альберто здебільшого виходив на поле в основному складі команди під керівництвом Невіо Скала, сформувавши дует з атакуючим нападником Антоніо Бенарріво. Уже в першому ж сезоні клуб виграв Кубок Італії, а в наступному — Кубок володарів кубків та Суперкубок УЄФА. У сезоні 1994/95 Ді К'яра з командою став володарем Кубка УЄФА, а також фіналістом Кубка Італії.

Завершив професійну ігрову кар'єру у «Перуджі», за яку виступав протягом сезону 1996/97 років[3][6][7].

Виступи за збірні ред.

1985 року залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 2 офіційних матчах.

31 травня 1992 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в товариській грі проти Португалії (0:0) під керівництвом Арріго Саккі[8]. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 2 роки, провів у формі головної команди країни 7 матчів.

Кар'єра тренера ред.

Після завершення ігрової кар'єри залишився в клубі і працював в прес-службі «Перуджі». Згодом став спортивним агентом, працюючи з такими гравцями як Зісіс Врізас і Джамп'єро Пінці. У 2011 році він також став коментатором на телеканалі Premium Calcio.

З 2013 по 2015 рік був асистентом Джузеппе Джанніні у збірній Лівану.

Статистика виступів ред.

Статистика виступів за збірну ред.

 Статистика матчів і голів за збірну —   Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
31/05/1992 Нью-Гейвен (Коннектикут) Італія   0 – 0   Португалія U.S. Cup -   34'
06/06/1992 Чикаго США   1 – 1   Італія товариський матч -   46'
09/09/1992 Ейндговен Нідерланди   2 – 3   Італія товариський матч -
14/10/1992 Кальярі Італія   2 – 2   Швейцарія Відбір до ЧЄ 1992 -
18/11/1992 Глазго Шотландія   0 – 0   Італія Відбір до ЧЄ 1992 -   10'
19/12/1992 Валлетта Мальта   1 – 2   Італія Відбір до ЧЄ 1992 -   46'
14/04/1993 Трієст Італія   2 – 0   Естонія Відбір до ЧЄ 1992 -
Усього Матчів 7 Голів 0

Титули і досягнення ред.

«Рома»: 1980–81
«Парма»: 1991–92
«Парма»: 1992–93
«Парма»: 1993
«Парма»: 1994–95

Примітки ред.

  1. а б Panini, ред. (2012). Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Т. Vol. 4 (1987-1988). с. 35. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  2. Alberto Di Chiara. National Football Teams. Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 19 липня 2015.
  3. а б в Di Chiara, Alberto (Italian) . Tutto Calciatori. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 19 липня 2015.
  4. Trent'anni fa la prima promozione in A. Lecce ricorda con un memorial in onore di Franco Jurlano (Italian) . Lecce News 24. 13 липня 2015. Архів оригіналу за 29 серпня 2018. Процитовано 19 липня 2015.
  5. Benedetto Ferrara (4 березня 2014). L'amara Coppa Uefa del 1990 E il sogno finì nella "sporca finale" (Italian) . La Repubblica. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 липня 2015.
  6. Storie di calcio - Benarrivo, quella finale con il Brasile e il Parma dei terzini con le ali (Italian) . La Gazzetta di Parma. 21 березня 2013. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 19 липня 2015.
  7. Il Parma è fallito: la breve storia di 20 anni di successi (Italian) . TG 24. 22 червня 2015. Архів оригіналу за 3 липня 2015. Процитовано 19 липня 2015.
  8. Di Chiara, Alberto (Italian) . FIGC. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 19 липня 2015.

Посилання ред.