Альфред Маршалл
| Альфред Маршалл | |
|---|---|
| англ. Alfred Marshall | |
 | |
| Народився |
26 липня 1842[1][2][…] Лондон, Сполучене Королівство[4] |
| Помер |
13 липня 1924[2][1][…] (81 рік) Кембридж, Англія, Велика Британія[2][5][4] |
| Поховання | Cambridge City Crematoriumd |
| Місце проживання | Marshall House, Cambridged |
| Країна |
.svg){kind=small} Сполучене Королівство |
| Діяльність | економіст, філософ, викладач університету |
| Alma mater |
коледж Святого Джонаd школа Мерчанта Тейлораd Кембриджський університет |
| Галузь | економіка, економіка і Неокласична економічна теорія |
| Заклад |
University College, Bristold Університет Оксфорда Кембриджський університет Бристольський університет |
| Відомі учні |
Артур Сесіл Пігу John Maynard Keynes and Friedrich Hayekd |
| Аспіранти, докторанти | Артур Сесіл Пігу |
| Членство |
Шведська королівська академія наук Американська академія мистецтв і наук Туринська академія наук[4] |
| У шлюбі з | Мері Маршалл |
| Нагороди | |
 Висловлювання у Вікіцитатах Альфред Маршалл у Вікісховищі | |
Альфред Ма́ршалл (англ. Alfred Marshall, 26 липня 1842, Лондон — 13 липня 1924, Кембридж) — англійський економіст, лідер неокласичного напряму в економічній науці.
Біографія ред.
Народився в лондонському районі Бермондсі. Вчився в Ітоні і Кембриджському університеті, який закінчив в 1865 року; викладав математику в Кембриджі, політичну економію в університетському коледжі Брістоля, з 1885 по 1908 очолював кафедру політекономії в Кембриджському університеті.
Помер у себе удома в Кембриджі 13 липня 1924 року. Похований на приходському кладовищі кембриджської церкви.
Наукова діяльність ред.
Головним внеском Маршалла в економічну науку є з'єднання воєдино класичної теорії і маржиналізму, чим заклав основи сучасної мікроекономіки. Він вважає, що ринкова цінність товару визначається рівновагою граничної корисності товару і граничних витрат на його виробництво.
Обґрунтовуючи принцип економічної рівноваги, А. Маршалл увів в економічну науку категорію «рівноважної ціни», яка являє собою точку перетину кривої попиту (граничної корисності) і кривої пропозиції (граничних витрат). «Коли попит і пропозиція знаходяться у рівновазі, кількість товару, виробляємого в одиницю часу, можна назвати рівноважною кількістю, а ціну, за якою він продається, рівноважною ціною». Обидва ці фактори — складові ціни; корисність і витрати однаково значущі.
Маршаллу є автором таких понять як «еластичність попиту», «надлишок споживача».
А. Маршалл — засновник Кембриджської школи економіки. Курс «Економіка» він уперше читав в 1885 році.
Графік попиту і пропозиії ред.
Маршаллу належить авторство графічної моделі попиту і пропозиії, яка стала візитною карткою усієї економічної науки. Перетин кривих попиту і пропозиції нагадує ножиці, або хрест.
«Принципи економічної науки» ред.
Вихід у світ першого тому «Принципів економічної науки» А. Маршалла у 1890 році відразу став значною подією. «Пелл-Мелл газет» писала: «Виникла „нова політекономія“, а „стара“ політична економія — ця лиховісна наука, котра розглядала індивідуальну людину як винятково егоїстичну і скупу тварину, а державу — лише як масу таких тварин, пішла в минуле».[6]
Наукові праці ред.
- The pure theory of foreign trade and the pure theory of domestic values, L., 1879,
- «Економіка промисловості» (The Economics of Industry,1879, у співавторстві з дружиною Мері Пейлі),
- «Принципи економічної науки» (Principles of Economics, 1890—1891),
- «Елементи економіки промисловості» (Elements of the Economics of Industry, 1892),
- «Промисловість і торгівля» (Industry and Trade, 1919),
- «Гроші, кредит і торгівля» (Money, Credit and Commerce, 1922).
Наприкінці життя мав наміри написати книгу «Прогрес: його економічні умови», але здійснити це не встиг.
Товариство імені Маршалла ред.
У 1927 році співробітники Кембриджського університету для вивчення творчої спадщини А. Маршалла створили Маршалліанське товариство. Серед перших членів товариства були відомі англійські економісти: Дж. М. Кейнс, Н. Калдор, Дж. Робінсон.
У теперішній час членами товариства є як викладачі, так й студенти Кембриджа. Товариство щорічно проводить низку заходів, включаючи лекції, зустрічі з іноземними експертами, а також щорічний благодійний обід (Marshall Society Charity Dinner).
Товариство публікує журнал «The Cambridge Economist».
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Маршалл Альфред // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1974. — Т. 15 : Ломбард — Мезитол. — С. 430.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в www.accademiadellescienze.it
- ↑ Pugh C. D. J. The household, household economics and housing // Housing Studies — Taylor & Francis, 1997. — Vol. 12, Iss. 3. — P. 383–392. — ISSN 0267-3037; 1466-1810 — doi:10.1080/02673039708720903
- ↑ Проскурін П. В. (2005). Історія економіки та економічних учень. Нариси економічної історії індустріальної цивілізації: Навч. пос (укр.) . Київ: КНЕУ.
Джерела ред.
- Альфред Маршалл. Головні принципи економіки. London: Macmillan and Co., Ltd. 1890 [Архівовано 30 липня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- Блауг М. Маршалл, Альфред // 100 великих экономистов до Кейнса = Great Economists before Keynes: An introduction to the lives & works of one hundred great economists of the past. — СПб.: Экономикус, 2008. — С. 205—209. — 352 с. — (Библиотека «Экономической школы», вып. 42). — 1 500 экз. — ISBN 978-5-903816-01-9 (рос.)
- Блауг М. Маршаллианская экономическая теория // Экономическая мысль в ретроспективе/Economic Theory in Retrospect. — М.: Дело, 1994. — С. 306—394. — XVII, 627 с. — ISBN 5-86461-151-4 (рос.)
- Блюмин И. Г. Теория Маршалла // Критика буржуазной политической экономии: В 3 томах. — М.: Изд-во АН СССР, 1962. — Т. I. Субъективная школа в буржуазной политической экономии. — С. 152—227. — VIII, 872 с. — 3 200 экз. (рос.)
- Маршалл Альфред // Ломбард — Мезитол. — М. : Советская энциклопедия, 1974. — (Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров; 1969—1978, т. 15). (рос.)
- Маршалль, Альфред // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)