Алокуція

Алокуція (від лат. allocutio букв. «Звернення з промовою») з римської курії — звернення Папи Римського до колегії кардиналів з промовою щодо будь-якої церковної або політичної обставини.

Алокуція зустрічається переважно тоді, коли справа йде про порівняння певним чином зовнішніх відносин з офіційними поясненнями, що надаються в палатах конституційними міністрами на пред'явлені їм запити, або з декретами, які напр. Наполеон I на початку однієї з його воєн оголосив Сенатові, або з новорічними промовами Наполеона III, які часто містили в собі безпосередньо практичну тенденцію.

Політика Римського престолу часто користується алокуцією з метою охорони (гарантування) будь-якого принципу або ж заради захоронення собі на майбутній час відомого застереження, що в сучасному моменті не малося на увазі. У новітній час звернула на себе особливу увагу алокуція, оприлюднена Григорієм XVI і водночас віднесена до «Кельнського спору», а також оголошена Пієм IX. Останній особливо користувався алокуцією проти «субальпинського» (італійського) уряду, а також і проти уряду Німецької імперії.

Джерела

• Allocution // Catholic Encyclopedia. — New York : Robert Appleton Company, 1913. (англ.)
• Аллокуция // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. I. — С. 467. (рос. дореф.)

Посилання

• (англ.)Allocution [Архівовано 1 березня 2018 у Wayback Machine.] // Catholic Encyclopedia, 1913.