Відкрити головне меню

Алжнєв Юрій Борисович (нар. 24 серпня 1949) — український композитор, заслужений діяч мистецтв України (1995), член Національної Спілки композиторів України з 1990, член Всеукраїнської музичної спілки з 1995. Лауреат муніципальної премії ім. Іллі Слатіна (1997), всеукраїнської премії ім. Івана Огієнка (1999).

Алжнєв Юрій Борисович
Основна інформація
Дата народження 24 серпня 1949(1949-08-24) (69 років)
Нагороди
Заслужений діяч мистецтв України

Зміст

Біографічні відомостіРедагувати

Народився у м. Кіровобад (нині — Гянжа, Азербайджан), дитинство пройшло на Полтавщині. Закінчив 1977 народно-оркестровий відділ Харківського державного інституту культури (нині — Харківська державна академія культури); 1989 — Харківський інститут мистецтв ім. І. Котляревського у класі композиції В. Золотухіна.

З 1992 музичний директор Харківського муніципального театру народної музики України «Обереги». Брав участь у II Всеукраїнському фестивалі «Золотоверхий Київ» з авторським концертом «Пробудження» (1998).

Працював художнім керівником сільського будинку культури (с. Перша-Старовірівка, 1970), концертмейстером заслуженого ансамблю танцю України «Квітка» палац культури ХЕМЗу (1974–1976) та концертмейстером Харківського державного академічного російського драматичного театру ім. О. Пушкіна (1976–1991), від 1991 — старший викладач, від 2000 — доцент ХДУМ ім. І. П. Котляревського. Має доньку Ярину.

ТвориРедагувати

  • для симфонічного оркестру  — увертюра «Молодість Тракторобуду» (1981), поема Пролог" (1989);
  • для естрадного орк. — «Акварелі» (1976);
  • для ударних, брас-квартету, синтезатора та фортепіано  — симфонієта «Спогади Матінки-Землі» (1987); для інстр. та фольк.-етногр. анс. — рапсодія «Обереги» (1990), для «Старий бастіон»(1987);
  • для фортепіано  — «Ескізи» (1979), «Російський триптих» (1984), «Дума» (1985);
  • для труби з оркестром  — Скерцо (1977),
  • для баяна з оркестром  — Концертна п'єса (1977);

концертні п'єси «Дергунець», «Українські в'язанки», «Троїста-Забрідська», «Святкова слобідська» (на укр. теми), «Пакдухти» (на вірм. теми), «Дромореса» (на циганські теми), «Кубана» (на ісп.-кубинські теми), «Пастуші мелодії» (на лит.), рапсодія на теми нардних мелодій греків Приазов'я «Вихід із Криму», увертюра на теми клезмерських, єврейських мелодій «Гноїм» з використанням народних інструментів;

  • для хору без супроводу — концерти: на канонічний текст: «Слава Тобі, Господи!», «Співайте для Господа…»;

на народні слова: «Співомовки», «Дівич-сон», «О Лелю!», хори, пісні («Кобза моя», сл. П. Куліша тощо);

  • музика до театральних вистав.

Літературні твориРедагувати

  • Деякі аспекти взаємодії в системі "музичний фольклор—композитор—виконавець" (нотатки композитора) // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: 36. наук. пр. — К., 1999. — Вип. 4;
  • Традиційні музичні інструменти та сучасне оркестрове мислення (версія композитора) // Теоретичні та практичні проблеми культурології: 36. наук. праць. — Запоріжжя, 1999. — Вип. 2.

ЛітератураРедагувати

  • Шаповалова Л. Авторська концепція жанру хорового концерту в творчості Ю. Алжнєва // Актуальні проблеми музичного і театрального мистецтва: Мистецтвознавство, педагогіка та виконавство. — К., 1999;
  • Осипенко В. Про стильові особливості хорової музики Ю. Алжнєва // Теоретичні та практичні проблеми культурології: 36. наук. пр. — Запоріжжя, 1999. — Вип. 2;
  • її ж. Структурно-семантичний інваріант хорового концерту (на матеріалі творчості Ю. Алжнєва). — Автореф. дис. канд. мист-ва. — X., 2005.

ПосиланняРедагувати