Ален Богоссян
Але́н Богосся́н (фр. Alain Boghossian; нар. 27 жовтня 1970, Дінь-ле-Бен) — колишній французький футболіст вірменського походження[1], що грав на позиції флангового півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 27 жовтня 1970 (53 роки) | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Дінь-ле-Бен, Франція | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 184 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 82 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство | .svg){kind=small} Франція
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | фланговий півзахисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 1989–1992 |  «Марсель»
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
 | |||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Виступав за французькі, італійські та іспанський клуби, а також національну збірну Франції. Найбільше досягнень здобув у складі «Парми», разом з якою став дворазовим володарем Кубка Італії, а також володарем Суперкубка Італії та Кубка УЄФА. У складі збірної — чемпіон світу 1998 року.
Клубна кар'єра ред.
Народився 27 жовтня 1970 року в місті Дінь-ле-Бен. Вихованець футбольної школи клубу «Марсель».
Богоссян почав свою кар'єру в марсельському «Олімпіку», де він грав у складі дубля, в якому провів три сезони, взявши участь у 78 матчах чемпіонату. 1992 року, з метою отримання ігрової практики, Богоссян був відданий в оренду в «Істр», який грав на той момент у другій французькій лізі.
Після сезону в «Істрі» він повернувся в «Марсель» і у сезоні 1993/94 дебютував за основну команду. За підсумками сезону команда зайняла друге місце в чемпіонаті, а Ален зіграв у 28 іграх та забив 2 голи.
Влітку 1994 року Богоссяна купив італійський клуб з Серії А «Наполі». Після трьох років гри в неапольському клубі він перейшов до складу «Сампдорії». За генуезький клуб футболіст грав протягом сезону, після цього перейшов в «Парму», у складі якої у фіналі Кубка УЄФА 1998/99 обіграв свою колишню команду «Марсель» з рахунком 3:0. Того ж року команда виграла і два національні трофеї — Кубок та Суперкубок Італії, обігравши відповідно «Фіорентину» (1:1, 2:2) та «Мілан» (2:1). Причому в грі проти міланців саме гол Богоссяна на 92 хвилині приніс перемогу «хрестоносцям». 2002 року Ален виграв свій останній трофей у кар'єрі, обігравши з «Пармою» у фіналі національного кубка «Ювентус» (1:2, 1:0).
Влітку 2002 року Богоссян підписав контракт з клубом Іспанського Прем'єр-Дивізіону «Еспаньйол», проте через травми дуже рідко виходив на поле і по закінченні сезону завершив кар'єру професійного футболіста.
Виступи за збірну ред.
Богоссян, відхиливши пропозицію виступати за збірну Вірменії, свою історичну батьківщину[2], 1997 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Франції.
У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1998 року у Франції, на якому зіграв у п'яти матчах і здобув титул чемпіона світу, а також чемпіонату світу 2002 року в Японії і Південній Кореї, де жодного разу на полі так і не з'явився. Напередодні тріумфального для французів Євро-2000 Богоссян отримав травму, тому на турнір поїхати не зміг.
Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни 26 матчів, забивши 2 голи.
Кар'єра тренера ред.
В липні 2008 року Богоссян був призначений помічником тренера збірної Франції Раймона Доменека[3], який залишився на своїй посаді після провального Євро-2008. Після чемпіонату світу 2010 року Доменека на посаді головного тренера змінив Лоран Блан, але Богоссян продовжив працювати асистентом[4]. Після невдалого виступу на Євро-2012 Блан покинув збірну[5], а новий тренер Дідьє Дешам звільнив Богоссяна з посади асистента.
Титули і досягнення ред.
Володар Кубка Італії (2):
Володар Суперкубка Італії з футболу (1):
- Володар Кубка УЄФА (1):
- Чемпіон світу (1):
Цікаві факти ред.
- 2001 року разом з Юрієм Джоркаєффом подякував президенту П'ятої Республіки Жаку Шираку за офіційне визнання геноциду вірмен[6].
- Почесний громадянин Вірменії[7].
Примітки ред.
- ↑ Biographie d Alain Boghossian. Архів оригіналу за 18 червня 2013. Процитовано 30 травня 2015.
- ↑ FIFA.com -Alain Boghossian, ambition ambiance [Архівовано 26 квітня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Boghossian bientôt adjoint ?. Архів оригіналу за 25 квітня 2010. Процитовано 30 травня 2015.
- ↑ Boghossian reste dans le staff. Архів оригіналу за 15 вересня 2010. Процитовано 30 травня 2015.
- ↑ Boghossian quitte la FFF. Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 30 травня 2015.
- ↑ Юрій Джоркаєфф. Вірменський діамант у французькій оправі
- ↑ Ален Богоссян завершив кар'єру
Посилання ред.
- Ален Богоссян на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Статистика футболіста на сайті footballdatabase.eu [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |