Відкрити головне меню

Алексєєв Сергій Сергійович

російський політик

Алексє́єв Сергій Сергійович (28 липня 1924, Орел — 12 травня 2013[3], Санкт-Петербург) — російський правознавець, доктор юридичних наук, член-кореспондент РАН (1991); член-кореспондент АН СРСР з 1987 р.

Сергій Сергійович Алексєєв
рос. Алексеев Сергей Сергеевич
Сергій Алексєєв (праворуч) на засіданні Ради щодо розвитку громадянського суспільства і правам людини 1 лютого 2011 року
Сергій Алексєєв (праворуч) на засіданні Ради щодо розвитку громадянського суспільства і правам людини 1 лютого 2011 року
Народився 28 липня 1924(1924-07-28)
Орел, РСФРР, СРСР[1]
Помер 12 травня 2013(2013-05-12)[2][1] (88 років)
Санкт-Петербург, Росія[1]
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Національність росіянин
Діяльність політик, адвокат
Alma mater Свердловський юридичний інститут[ru]
Сфера інтересів Правознавство, Цивільне право, Філософія права
Заклад Q4201803?
Вчене звання професор,
член-кореспондент АН СРСР
Науковий ступінь доктор юридичних наук[d]
Відомі учні В.Б. Ісаков[ru], М. М. Тарасов
Член Академія наук СРСР
Відомий завдяки: сучасний теоретик права, основоположник Уральської наукової школи цивільного права, один з авторів тексту чинної Конституції РФ.
Нагороди Орден «За заслуги перед Вітчизною» Орден Дружби народів Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден «Знак Пошани» Державна премія СРСР

Іноземний член Національної академії правових наук України[4].

Праці з загальної теорії права, з цивільного права. Лауреат Державної премії СРСР (1977). Заслужений діяч науки РРФСР. Перший лауреат вищої юридичної премії Росії «Юрист року» (2009). Творець і перший директор Інституту філософії та права УрВ РАН[ru].

С. С. Алексєєв нагороджений орденами «Знак Пошани», «Вітчизняної війни», «За заслуги перед Вітчизною III ступеня», медалями, а також Демидівською премієюru[en].

Вважається — поряд з А. О. Собчаком і С.М. Шахраєм[ru] — одним із трьох безпосередніх основних авторів тексту чинної Конституції Російської Федерації.[5]

Військова службаРедагувати

Освіта і науково-педагогічна діяльністьРедагувати

Закінчив Свердловський юридичний інститутru[ru], аспірантуру цього інституту. У 1952 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Акцептна форма розрахунків між соціалістичними організаціями за радянським цивільним правом». З того ж року асистент, а потім старший викладач. З 1954 р. — доцент кафедри цивільного права Свердловського юридичного інституту. 1960 року захистив докторську дисертацію за темою «Предмет радянського соціалістичного цивільного права». У 19611988 роках — завідувач кафедри теорії держави і права Свердловського юридичного інституту. В 1962 році присвоєно звання професора. В 19881995 рр. — директор Інституту філософії та права Уральського відділення АН СРСР (згодом — РАН), один із творців цієї наукової установи.

С. С. Алексєєв — основоположник уральської наукової школи цивільного права, однієї з найавторитетніших у Росії; автор понад 400 друкованих праць, у тому числі понад 40 книг. Уже в його ранніх цивілістичних роботах поряд із конкретними рекомендаціями щодо вдосконалення договірних зв'язків та цивільного законодавства простежується постановка загальних проблем теорії права. В наступні роки С. С. Алексєєв видав фундаментальні монографії, підручники й численні статті з теорії права та держави, завоювавши загальне визнання як видатний теоретик права.

Дослідницький центр приватного праваРедагувати

З жовтня — листопада 1991 р. головним напрямком діяльності для С. С. Алексєєва стала організація дослідницького центру приватного права. Такий центр був організований на базі Комітету конституційного нагляду СРСР[ru] розпорядженням М. С. Горбачова, а в липні 1992 р. указом Б. М. Єльцина перетворений на Дослідницький центр приватного права при Президентові РФ. У 19911995 рр. Алексеєв був головою Ради Дослідницького центру приватного права.

Починаючи з середини 1990-х років С. С. Алексєєв був науковим керівником федеральної програми «Відновлення та розвиток приватного права в Росії».

С. С. Алексєєв був почесним професором Уральської державної юридичної академії[ru], почесним доктором (honoris causa) Університету Париж XII Валь-де-Марн (2000), головою Наукової ради Інституту приватного права в Єкатеринбурзі, заступником голови Ради Дослідницького центру приватного права, головою Вченої ради Уральського відділення Російської школи приватного права.

Проект Конституції і Президентська радаРедагувати

Наприкінці 1991 р. став членом робочої групи Російського руху демократичних реформ з підготовки проекту Конституції Росії, що отримав в пресі назву Альтернативного проекту. Ці напрацювання почасти були використані в 1993 р., коли С. С. Алексєєва було залучено до роботи над «президентським» проектом Конституції РФ. Слід зазначити, що у своїй праці «Уроки: Тяжкий шлях Росії до права» (рос. Уроки: Тяжкий путь России к праву) та ін. С. С. Алексєєв висловлювався про цей період з деякою часткою гіркоти, оскільки ключові ідеї Альтернативного проекту в остаточному проекті Конституції РФ не були реалізовані.

1993 року він призначається членом Президентської ради, а потім і Комісії з прав людини при Президентові Росії. Проте, за два роки вийшов з їх складу у зв'язку з початком активних бойових дій у Чечні.

Саме з ініціативи та за підтримки Алексєєва на початку 1990-х були прийняті рішення про скасування прописки і про юридичну нікчемність «таємних» актів.

Після депутатстваРедагувати

Повернувшись до Єкатеринбурга, Алексєєв присвятив себе науковій і популяризаторській роботі, очоливши Інститут приватного права і створивши ряд навчальних посібників для студентів і школярів.

Основні праці(рос.)Редагувати

  • Гражданское право в период развернутого строительства коммунизма / Алексеев С. С. — М.: Госюриздат, 1962. — 283 c.
  • Проблемы теории права: Курс лекций в двух томах. — Свердловск, 1972–1973.
    • Т. 1. Основные вопросы общей теории социалистического права / Науч. ред. Р. К. Русинов; Отв. за вып. В. М. Семенов; Министерство высшего и среднего специального образования РСФСР. Свердловский юридический институт. — Свердловск, 1972. — 396 с.
    • Т. 2. Нормативные юридические акты; Применение права; Юридическая наука / С. С. Алексеев; Науч. ред. Р. К. Русинов; Отв. за вып. В. М. Семенов; Министерство высшего и среднего специального образования РСФСР. Свердловский юридический институт. — Свердловск, 1973. — 402 с.
  • Правовое государство — судьба социализма: Науч.-публицист. очерк / С. С. Алексеев. — М.: Юрид. лит., 1988. — 174 с. ISBN 5-7260-0176-1
  • Теория права / Алексеев С. С. — М., 1993; 1994; 1995
  • Уроки: Тяжкий путь России к праву / Алексеев С. С. — М.: Юрист, 1997. — 326 с. ISBN 5-7975-0012-4
  • Самое святое, что есть у Бога на земле. Иммануил Кант и проблемы права в современную эпоху / Алексеев С. С. — М.: Инфра-М, 1998. — 410 с. ISBN 5-89123-265-0
  • Философия права: История и современность, проблемы, тенденции, перспективы / Алексеев С. С. — М.: Норма, 1999. — 329 с. ISBN 5-89123-149-2
  • Право на пороге нового тысячелетия: некоторые тенденции мирового правового развития — надежда и драма современной эпохи / Алексеев С. С. — М.: Статут, 2000. — 256 с. ISBN 5-8354-0045-4
  • Восхождение к праву: Поиски и решения / Алексеев С. С. — М.: Норма, 2001. — 748 с. ISBN 5-89123-536-6
  • Право собственности. Проблемы теории / Алексеев С. С. — М.: Норма, 2007. — 240 с. ISBN 978-5-468-00057-1
  • Собрание сочинений: в 10 т. / С. С. Алексеев. — М.: Статут, 2010.

Нагороди та званняРедагувати

Заохочення Президента Російської ФедераціїРедагувати

  • Почесна грамота Президента Російської Федерації (12 грудня 2008) — «за активну участь у підготовці проекту Конституції Російської Федерації і великий унесок у розвиток демократичних основ Російської Федерації»[11]
  • Подяка Президента Російської Федерації (24 липня 2009) — «за великий унесок у розвиток вітчизняної правової науки, підготовку юридичних кадрів та вдосконалення законодавства Російської Федерації»[12]

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #141606959 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. http://www.sptimesrussia.com/index.php?action_id
  3. Lenta.ru
  4. Некролог[недоступне посилання з червень 2019]
  5. Семидесятилетие Анатолия Собчака//Эхо Москвы, программа «Проверка слуха», эфир от 11.08.2007 г.
  6. Указ Президента Российской Федерации от 7 июля 2003 года N 738 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 12 травень 2014. Процитовано 12 вересень 2013. 
  7. Указ Президента Российской Федерации от 26 июля 1994 N 1553 «О награждении орденом Дружбы народов Алексеева С. С.»[недоступне посилання з червень 2019]
  8. Постановление ОД ЗС Свердловской области от 22.09.2004 № 733- ПОД
  9. Указ Президента Кыргызской Республики от 27 июля 2004 года УП № 240
  10. Демидовская премия-2010 присуждена математику, химику и правоведу (ru). РИА Новости. Процитовано 2010-11-16. 
  11. Распоряжение Президента Российской Федерации от 12 декабря 2008 года № 777-рп «О награждении Почётной грамотой Президента Российской Федерации». Архів оригіналу за 7 січень 2012. Процитовано 12 вересень 2013. 
  12. Распоряжение Президента Российской Федерации от 124 июля 2009 года № 483-рп «О поощрении Алексеева С. С.». Архів оригіналу за 12 травень 2014. Процитовано 12 вересень 2013. 

ПосиланняРедагувати