Алексєєв Сергій Сергійович

російський політик

Алексє́єв Сергій Сергійович (28 липня 1924, Орел — 12 травня 2013[3], Санкт-Петербург) — російський правознавець, доктор юридичних наук, член-кореспондент РАН (1991); член-кореспондент АН СРСР з 1987 р.

Сергій Сергійович Алексєєв
рос. Алексеев Сергей Сергеевич
Сергій Алексєєв (праворуч) на засіданні Ради щодо розвитку громадянського суспільства і правам людини 1 лютого 2011 року
Сергій Алексєєв (праворуч) на засіданні Ради щодо розвитку громадянського суспільства і правам людини 1 лютого 2011 року
Народився 28 липня 1924(1924-07-28)
Орел, РСФРР, СРСР[1]
Помер 12 травня 2013(2013-05-12)[2][1] (88 років)
Санкт-Петербург, Росія[1]
Країна СРСР СРСРРосія Росія
Національність росіянин
Діяльність політик, адвокат
Alma mater Уральський державний юридичний університетd
Галузь Правознавство, Цивільне право, Філософія права
Заклад Q4201803?
Звання професор,
член-кореспондент АН СРСР
Ступінь доктор юридичних наук[d]
Відомі учні В.Б. Ісаков[ru], М. М. Тарасов
Членство Академія наук СРСР
Відомий завдяки: сучасний теоретик права, основоположник Уральської наукової школи цивільного права, один з авторів тексту чинної Конституції РФ.
Нагороди

Іноземний член Національної академії правових наук України[4].

Праці з загальної теорії права, з цивільного права. Лауреат Державної премії СРСР (1977). Заслужений діяч науки РРФСР. Перший лауреат вищої юридичної премії Росії «Юрист року» (2009). Творець і перший директор Інституту філософії та права УрВ РАН[ru].

С. С. Алексєєв нагороджений орденами «Знак Пошани», Вітчизняної війни, «За заслуги перед Вітчизною III ступеня», медалями, а також Демидівською премієюru[en].

Вважається — поряд з А. О. Собчаком і С.М. Шахраєм[ru] — одним із трьох безпосередніх основних авторів тексту чинної Конституції Російської Федерації.[5]

Військова службаРедагувати

Учасник Німецько-радянської війни. Воював на Волховському, Ленінградському, Карельському фронтах, в Заполяр'ї.

Освіта і науково-педагогічна діяльністьРедагувати

Закінчив Свердловський юридичний інститутru[ru], аспірантуру цього інституту. У 1952 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Акцептна форма розрахунків між соціалістичними організаціями за радянським цивільним правом». З того ж року асистент, а потім старший викладач. З 1954 р. — доцент кафедри цивільного права Свердловського юридичного інституту. 1960 року захистив докторську дисертацію за темою «Предмет радянського соціалістичного цивільного права». У 19611988 роках — завідувач кафедри теорії держави і права Свердловського юридичного інституту. В 1962 році присвоєно звання професора. В 19881995 рр. — директор Інституту філософії та права Уральського відділення АН СРСР (згодом — РАН), один із творців цієї наукової установи.

С. С. Алексєєв — основоположник уральської наукової школи цивільного права, однієї з найавторитетніших у Росії; автор понад 400 друкованих праць, у тому числі понад 40 книг. Уже в його ранніх цивілістичних роботах поряд із конкретними рекомендаціями щодо вдосконалення договірних зв'язків та цивільного законодавства простежується постановка загальних проблем теорії права. В наступні роки С. С. Алексєєв видав фундаментальні монографії, підручники й численні статті з теорії права та держави, завоювавши загальне визнання як видатний теоретик права.

Дослідницький центр приватного праваРедагувати

З жовтня — листопада 1991 р. головним напрямком діяльності для С. С. Алексєєва стала організація дослідницького центру приватного права. Такий центр був організований на базі Комітету конституційного нагляду СРСР[ru] розпорядженням М. С. Горбачова, а в липні 1992 р. указом Б. М. Єльцина перетворений на Дослідницький центр приватного права при Президентові РФ. У 19911995 рр. Алексеєв був головою Ради Дослідницького центру приватного права.

Починаючи з середини 1990-х років С. С. Алексєєв був науковим керівником федеральної програми «Відновлення та розвиток приватного права в Росії».

С. С. Алексєєв був почесним професором Уральської державної юридичної академії[ru], почесним доктором (honoris causa) Університету Париж XII Валь-де-Марн (2000), головою Наукової ради Інституту приватного права в Єкатеринбурзі, заступником голови Ради Дослідницького центру приватного права, головою Вченої ради Уральського відділення Російської школи приватного права.

Проект Конституції і Президентська радаРедагувати

Наприкінці 1991 р. став членом робочої групи Російського руху демократичних реформ з підготовки проекту Конституції Росії, що отримав в пресі назву Альтернативного проекту. Ці напрацювання почасти були використані в 1993 р., коли С. С. Алексєєва було залучено до роботи над «президентським» проектом Конституції РФ. Слід зазначити, що у своїй праці «Уроки: Тяжкий шлях Росії до права» (рос. Уроки: Тяжкий путь России к праву) та ін. С. С. Алексєєв висловлювався про цей період з деякою часткою гіркоти, оскільки ключові ідеї Альтернативного проекту в остаточному проекті Конституції РФ не були реалізовані.

1993 року він призначається членом Президентської ради, а потім і Комісії з прав людини при Президентові Росії. Проте, за два роки вийшов з їх складу у зв'язку з початком активних бойових дій у Чечні.

Саме з ініціативи та за підтримки Алексєєва на початку 1990-х були прийняті рішення про скасування прописки і про юридичну нікчемність «таємних» актів.

Після депутатстваРедагувати

Повернувшись до Єкатеринбурга, Алексєєв присвятив себе науковій і популяризаторській роботі, очоливши Інститут приватного права і створивши ряд навчальних посібників для студентів і школярів.

Основні праці(рос.)Редагувати

  • Гражданское право в период развернутого строительства коммунизма / Алексеев С. С. — М.: Госюриздат, 1962. — 283 c.
  • Проблемы теории права: Курс лекций в двух томах. — Свердловск, 1972—1973.
    • Т. 1. Основные вопросы общей теории социалистического права / Науч. ред. Р. К. Русинов; Отв. за вып. В. М. Семенов; Министерство высшего и среднего специального образования РСФСР. Свердловский юридический институт. — Свердловск, 1972. — 396 с.
    • Т. 2. Нормативные юридические акты; Применение права; Юридическая наука / С. С. Алексеев; Науч. ред. Р. К. Русинов; Отв. за вып. В. М. Семенов; Министерство высшего и среднего специального образования РСФСР. Свердловский юридический институт. — Свердловск, 1973. — 402 с.
  • Правовое государство — судьба социализма: Науч.-публицист. очерк / С. С. Алексеев. — М.: Юрид. лит., 1988. — 174 с. ISBN 5-7260-0176-1
  • Теория права / Алексеев С. С. — М., 1993; 1994; 1995
  • Уроки: Тяжкий путь России к праву / Алексеев С. С. — М.: Юрист, 1997. — 326 с. ISBN 5-7975-0012-4
  • Самое святое, что есть у Бога на земле. Иммануил Кант и проблемы права в современную эпоху / Алексеев С. С. — М.: Инфра-М, 1998. — 410 с. ISBN 5-89123-265-0
  • Философия права: История и современность, проблемы, тенденции, перспективы / Алексеев С. С. — М.: Норма, 1999. — 329 с. ISBN 5-89123-149-2
  • Право на пороге нового тысячелетия: некоторые тенденции мирового правового развития — надежда и драма современной эпохи / Алексеев С. С. — М.: Статут, 2000. — 256 с. ISBN 5-8354-0045-4
  • Восхождение к праву: Поиски и решения / Алексеев С. С. — М.: Норма, 2001. — 748 с. ISBN 5-89123-536-6
  • Право собственности. Проблемы теории / Алексеев С. С. — М.: Норма, 2007. — 240 с. ISBN 978-5-468-00057-1
  • Собрание сочинений: в 10 т. / С. С. Алексеев. — М.: Статут, 2010.

Нагороди та званняРедагувати

Заохочення Президента Російської ФедераціїРедагувати

  • Почесна грамота Президента Російської Федерації (12 грудня 2008) — «за активну участь у підготовці проекту Конституції Російської Федерації і великий унесок у розвиток демократичних основ Російської Федерації»[11]
  • Подяка Президента Російської Федерації (24 липня 2009) — «за великий унесок у розвиток вітчизняної правової науки, підготовку юридичних кадрів та вдосконалення законодавства Російської Федерації»[12]

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #141606959 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. http://www.sptimesrussia.com/index.php?action_id
  3. Lenta.ru
  4. Некролог[недоступне посилання з червня 2019]
  5. Семидесятилетие Анатолия Собчака//Эхо Москвы, программа «Проверка слуха», эфир от 11.08.2007 г.
  6. Указ Президента Российской Федерации от 7 июля 2003 года N 738 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 12 травень 2014. Процитовано 12 вересень 2013. 
  7. Указ Президента Российской Федерации от 26 июля 1994 N 1553 «О награждении орденом Дружбы народов Алексеева С. С.»[недоступне посилання з червня 2019]
  8. Постановление ОД ЗС Свердловской области от 22.09.2004 № 733- ПОД
  9. Указ Президента Кыргызской Республики от 27 июля 2004 года УП № 240
  10. Демидовская премия-2010 присуждена математику, химику и правоведу (ru). РИА Новости. Процитовано 2010-11-16. 
  11. Распоряжение Президента Российской Федерации от 12 декабря 2008 года № 777-рп «О награждении Почётной грамотой Президента Российской Федерации». Архів оригіналу за 7 січень 2012. Процитовано 12 вересень 2013. 
  12. Распоряжение Президента Российской Федерации от 124 июля 2009 года № 483-рп «О поощрении Алексеева С. С.». Архів оригіналу за 12 травень 2014. Процитовано 12 вересень 2013. 

ПосиланняРедагувати