Відкрити головне меню

Александру Ксенопол (рум. Alexandru Dimitrie Xenopol, *23 березня 1847, Ясси — †27 лютого 1920, Бухарест) — румунський історик, письменник, філософ, педагог і соціолог англосаксонського походження. Старший брат політика і письменника Ніколае Ксенопола. Член Румунської академії.

Александру Ксенопол
A D Xenopol.jpg
Народився 23 березня 1847(1847-03-23)[1]
Ясси, Молдавське князівство[2]
Помер 27 лютого 1920(1920-02-27)[2][1] (72 роки)
Бухарест, Румунія[2]
Поховання цвинтар Беллу
Громадянство
(підданство)
Flag of Romania.svg Румунія
Діяльність історик, економіст, письменник, філософ
Alma mater Ясський університет
Заклад Ясський університет і Колеж де Франс
Член Румунська академія

Александру Ксенопол у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Александру Ксенопол народився 23 березня 1847 в Яссах (за іншими даними, 24 березня 1847), син Димитрія Ксенопола, який був англо-саксонського походження.

Після закінчення середньої школи в своєму рідному місті, він вступив до університеу в філософії, права і історії (18671871), і отримав докторську ступінь в галузі права. Процював в університетах Берліна і Гессена в 1871.

Повернувся додому Ксенопол вступив до магістратури в 1872, працював старшим прокурором суду в Яссах.

У 1878 працює в Департаменті румунської історії в університеті Ясс, проявив себе як учитель, дослідник, редактор, історик.

Як історик, філософ історії, економіст, літературний педагог, юрист, соціолог, професор, викладач, Ксенопол в 1893 був обраний членом Румунської Академії. В період з 18981901 став ректором університету Ясс.

18941903 та 19061908, публікувався в журналі «Архіви», які з'являються в Яссах.

Як учений, за виняткові заслуги в історії, починаючи з 1900, Ксенопол став почесним членом Товариства археології в Брюсселі, а потім отримав таке ж звання в академічному товаристві в Чернівцях в 1901, був обраний членом Міжнародного інституту соціології в 1903, член Академії політичних наук в Парижі (1914) і віце-президент товариства соціології в Парижі (1916).

Помер 27 лютого 1920 в Бухаресті, куди переїхав в 1915.


ТворчістьРедагувати

  • Despre învăţământul şcolar în genere şi în deosebi despre acel al istoriei, Studii economice (1879).
  • Istoria românilor (1879).
  • «Російсько-турецька війна» — Războiul dintre Ruşi şi Turci, 2 т. (1880).
  • Une énigme historique: les Roumains au Moyen-Âge (Париж, E. Leroux, 1883).
  • Teoria lui Rösler (1884).
  • Memoriu asupra învăţământului superior în Moldova (1885).
  • Edutes historiques sur les peuples roumains (1887).
  • Istoria românilor din Dacia-Traiană, 6 томів (18881893; 3 видання, т. 1—14, Бухарест, 19251930).
  • «Михаїл Когелнічану» — Mihail Kogălniceanu (1895).
  • Industria mătăsei (1896).
  • «Головні принципи історії» — Les Principes fondamentaux de l'histoire (Париж, E. Leroux, 1899; 2 видозмінене видання — La théorie de l'histoire. Des principes fondamentaux de l'histoire, Париж, E. Leroux, 1908).
  • La Question israélite en Roumanie (Париж, La Renaissance latine, 1902).
  • Politique de races (Рим, Forzani, 1903).
  • La Causalité dans la succession (Париж, L. Cerf, 1904).
  • Zur Logik der Geschichte (Мюнхен, 1906).
  • Der Wertbegriff in der Geschichte (Лейпциг, 1906).
  • L'histoire est-elle une science? (Париж, V. Giard et E. Brière, 1908).
  • Les Roumains, histoire, état matériel et intellectuel (Париж, C. Delagrave, 1909).
  • L'Intellectualité roumaine (Париж, 1912).
  • La Causalité dans la série historique, в: Extrait de la "Revue de synthèse historique″ (Абвиль, 1914).

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Ксенопол Александру // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.