Александровська (станиця)
Александровська, Александровка — колишня станиця донського козацького війська, тепер частина Пролетарського району Ростова-на-Дону,
Розташування ред.
Місцевість розташовано на східній околиці міста, на правому крутому березі Дону. З заходу межує з вірменською Нахічеванню. З півночі розтошовано гай, ростовський аеропорт та селище Фрунзе. З північного заходу - селище Цегельний Завод.
Східна сторона Олександрівки межує з федеральною дорогою М-4.
Історія ред.
Дорадянський доба ред.
У 1776 році козаки скасованого Дмитрієвського полку (він же Доломановський, він же колишній кінно-азовський полк) оселилися за розпорядженням військового правління Всевеликого війська Донського у рибальського Роговського стану, існування якого згадується в історії Усть-Аксайської станиці у 1743 році.
Також у Роговському стані осіла частина козаків-доломанів, які у 1776 році освятили там свою Стрітенську церкву. Ха церквою Роговський стан почали йменувати Срітенською станицею.
Олександрівські козаки в 1780 році встановили свою полкову дерев'яну церкву Архангела Михайла («небесного генерала»).
У 1793 році козаки Олександрівської станиці брали участь у доставці Почесної грамоти царя до Старочеркаська — на вічне володіння Донською землею. Козаки в основному займалися хліборобством та рибним промислом.
Після приєднанням у 1848 році Стрітенської станиці, у Олександрівській станиці було 2 тоні, 10 рибозаводів, виловлювали для продажу до 25000 пудів риби. Також у станиці було 70 садів, вапняний і цегельний заводи, 2 водяних і 2 вітряних млинів.
У 1915 році в станиці було 542 двори, в яких мешкало 1707 чоловіків й 1668 жінок (разом 2375 осіб). Власність козацької станиці складалася з: козацького правління, трьох церков, двох двокласних церковно-парафіяльних шкіл, цегельного й кишкового заводів.
Останнім отаманом станиці в 1916—1917 роках був урядник Василь Іларіонович Попов.
Радянська доба ред.
У 1961 році станиця Олександрівська була включена до складу міста Ростова-на-Дону. Тут з кінця 1960-х років велося масове житлове будівництво.
24 вересня 2010 року були відкриті пам'ятні знаки «Станиця Александровська», що позначають межі колишньої станиці з боку Кизитиринівської балки і з боку Кобяковської балки.
У 1990 році почалося відродження станичного козацтва.
Сучасність ред.
З 1996 року в Александрівці працює Козацька кадетська сотня імені отамана Матвія Платова. При правлінні козаків діє козацька дружина.
24 вересня 2010 року були відкриті пам'ятні знаки «Станиця Александровська», що позначають межі колишньої станиці з боку Кизитиринівської балки і з боку Кобяковської балки.
Культура ред.
Працюють два козацьких хору — «Дубравушка» (під керівництвом Т. Силукової) і «Лазурова квітка» (під керівництвом С. Кучеренко), група «Отаманський Палац» (під керівництвом М. Ільїнова), що придбав популярність після публікації кліпу «Національність - козак».
Релігія ред.
В Олександрівці діють три православні церкви:
- Стрітенський храм, при якому працює церковно-парафіяльна школа, побудований у 1911 році;
- храм Архістратига Михаїла;
- каплиця Святого Спиридона.
Спорт ред.
Спортивна команда козацьких бойових мистецтв[?]. Команда існує більше 10 років.
Населення ред.
| Чисельність населення, осіб | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| 1897 | 1915 | 1926 | 1959 | ||
| 2 359 | 2 375 | 4 881 | 12 692 | ||
За переписом 1926 року з 4881 мешканців станиці на питання про історичну приналежність — «козак/козачка» відповіли 3171 чоловік (2/3 населення). Національність (росіяни, українці) йшла нижче[1].
Примітки ред.
- ↑ Поселені підсумки перепису 1926 року по Північно-Кавказькому краю / Північно-Кавказький крайовий статистичне управління — Ростов-на-Дону: Гостипография їм. Комінтерну Секкавполиграфтреста, 1929. — 84 с.