Александер Лер (нім. Alexander Löhr; нар. 20 травня 1885, Дробета-Турну-Северин — пом. 26 лютого 1947, Белград) — австрійський, згодом німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник Люфтваффе (1941). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям (1945).

Александер Лер
Alexander Löhr
Bundesarchiv Bild 183-2008-0915-500, Alexander Löhr.jpg
Народження 20 травня 1885(1885-05-20)[1]
Дробета-Турну-Северін, Румунія[2]
Смерть 26 лютого 1947(1947-02-26) (61 рік)
Белград, Федеративна Народна Республіка Югославія[2]
розстріл[d]
Країна Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Австрія Перша Австрійська Республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність War Ensign of Germany (1903-1918).svg Збройні сили Австро-Угорщини
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Roundel of Austria.svg ВПС Австрії
Люфтваффе Люфтваффе
Рід військ інженерні війська
військово-повітряні сили
Освіта Терезіанська академія
Роки служби 19061945
Звання Luftwaffe epaulette Generaloberst.svg Генерал-полковник Люфтваффе
Командування 4-й повітряний флот
12-а армія
Командування Вермахту «Південний Схід»
Група армій «E»
Війни / битви
Автограф Alexander Löhr signature.svg
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Ювілейний хрест
Пам'ятний хрест 1912/13
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Військовий Хрест Карла (Австро-Угорщина)
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа
Орден «За заслуги» (Баварія)
Медаль за 4 поранення (Австро-Угорщина)
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Пам'ятна військова медаль (Угорщина)
Почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою»
Орден Заслуг (Австрія)
Хрест «За вислугу років» (Австрія)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 1-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
За поранення (нагрудний знак)
Орден Михайла Хороброго
Орден «Доблесний авіатор»
Кавалер ордена «Святий Олександр» (Болгарія)
Нарукавна стрічка «Крит»
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач в золоті з діамантами
Кримський щит
CMNS: Александер Лер у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Молодший з трьох синів морського капітана Фрідріха Йоганна Лера, ветерана Російсько-турецької війни, і медсестри Катерини Михайлівни, уродженої Гайман. Батько був німцем, мати — українською єврейкою російського походження. Двоюрідним дідом Александера по матері був генерал Василь Олександрович Гайман. Завдяки матері він добре володів російською мовою, а також частково розумів деякі інші слов'янські мови. Як і мати, Александер належав до православної церкви. Вільно володів німецькою, російською, французькою і румунською мовами.

18 серпня 1906 року вступив в австрійську піхоту, командував взводом, саперним і кулеметними батальйонами. Закінчив Військову академію (1913). Учасник Першої світової війни, служив на різних штабних посадах. У 1916 році переведений в авіаційну групу 5-го управління австрійського Військового міністерства, а з 1 травня 1916 по 11 листопада 1918 року очолював авіаційний відділ.

Після закінчення війни служив у Військовому міністерстві, в різних штабах. 1 листопада 1928 року очолив 5-е (авіаційне) управління Міністерства з військових справ. З 1 квітня 1933 року — командувач ППО Австрії, з 1 липня 1936 року — командувач австрійськими ВПС. Під час аншлюсу не вжив ніяких заходів щодо протидії агресії нацистської Німеччини. 15 березня 1938 року автоматично перейшов в люфтваффе. 1 квітня 1938 року призначений командувачем-генералом люфтваффе в Австрії і, таким чином, зберіг контроль над австрійською авіацією.

18 березня 1939 року на базі командування австрійських ВПС був створений 4-й повітряний флот, командувачем яким призначений Лера. Одночасно він став іменуватися «командувачем люфтваффе на Південному Сході». У квітні 1941 року разом з Куртом Штудентом забезпечував керівництво операцією по захопленню Криту. З початком Німецько-радянської війни флот Лера підтримував дії групи армій «Південь». У грудні 1941 року очолив 2-й повітряний флот, який був перекинутий на Балкани, при цьому Лер зберіг за собою посаду командувача на Південному Сході. 2 липня 1942 року одночасно став командувачем розгорнутою на Балканах 12-ю армією, яка перебувала в безпосередньому підпорядкуванні ОКВ — тобто в руках Лера сконцентрувалося керівництво всіма збройними силами на Балканах. 28 грудня 1942 року командування армії було переформовано в штаб групи армій «Е» (командування на Південному Сході) на чолі з Лером. В березні 1943 року командування флоту було розділено, сформований штаб нового 2-го повітряного флоту і командування люфтваффе на Південному Сході. Останню посаду зберіг за собою Лер. Під його керівництвом на території Балкан, перш за все в Югославії, здійснювався жорсткий окупаційний режим. У серпні 1944 року почав евакуацію. 1 жовтня радянські війська форсували Дунай і розбили 34-й армійський корпус, а 14 жовтня болгарські війська увійшли в Ниш, відрізавши Леру шлях до відступу. Лер провів складний маневр по важкодоступній місцевості біля Адріатичного узбережжя, зірвавши плани противника оточити його війська. 15 травня 1945 року добровільно здався югославській владі. 16 лютого 1947 року югославським військовим трибуналом в Белграді засуджений до страти. Розстріляний.

НагородиРедагувати

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
  • Залесский К.А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. М.: Яуза-Пресс, 2005, ISBN: 5699137688
  • Florian Berger. Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. — 2. — Wien: Selbstverlag Florian Berger, 2000. — 415 p. — ISBN 3-9501307-0-5
  • Walther-Peer Fellgiebel. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. — Friedburg: Podzun-Pallas, 1986. — 472 p. — ISBN 3-790-90284-5
  • Fritjof Schaulen. Eichenlaubträger 1940—1945. Zeitgeschichte in Farbe. Band II: Ihlefeld — Primozic. — Selent: Pour le Mérite Verlag, 2004. — Vol. 2. — 128 p. — ISBN 3-932-38121-1
  • Siegwald Ganglmair: Generaloberst Alexander Löhr. In: Gerd R. Ueberschär (Hrsg.): Hitlers militärische Elite. Vom Kriegsbeginn bis zum Weltkriegsende. Band 2. Primus, Darmstadt 1998, ISBN 3-89678-089-1, S. 123—130.
  • Jaromir Diakow: Generaloberst Alexander Löhr: Ein Lebensbild. Herder, Feiburg i. Br. 1964.
  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
  • Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • Erwin Pitsch: Alexander Löhr. Band 1: Der Generalmajor und Schöpfer der Österreichischen Luftstreitkräfte. Österreichischer Miliz-Verlag, Salzburg 2004, ISBN 3-901185-21-6.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
сформований
 
командувач 4-го повітряного флоту

18 березня 1939 — 20 липня 1942
Наступник:
генерал-фельдмаршал
Вольфрам фон Ріхтгофен
Попередник:
генерал інженерних військ
Вальтер Кунтце
командувач 12-ї армії
8 серпня 1942 — 23 січня 1943
Наступник:
генерал танкових військ
Вальтер Венк
Попередник:
сформоване
Головнокомандувач
Командування Вермахту
«Південний Схід»

1 січня — 26 серпня 1943
Наступник:
генерал-фельдмаршал
Максиміліан фон Вейхс
Попередник:
генерал-фельдмаршал
Максиміліан фон Вейхс
Головнокомандувач
Командування Вермахту
«Південний Схід»

25 березня — 8 травня 1945
Наступник:
капітуляція
Попередник:
сформована
командувач
групи армій «E»

31 грудня 1942 — 8 травня 1945
Наступник:
капітуляція