Александар Теодоров-Балан
Александар Теодоров-Балан (болг. Александър Теодоров-Балан; нар. 27 жовтня 1859, Кубей, Бессарабська область, Російська імперія, нині Болградський район Одеської області, Україна — пом. 12 лютого 1959, Софія) — болгарський лінгвіст і літературознавець, академік, перший ректор Софійського університету.
| Александар Теодоров-Балан | |
|---|---|
| болг. Александър Теодоров-Балан | |
 | |
| Народився |
27 жовтня 1859[1] Кубей, Аккерманський повіт, Бессарабська область, Російська імперія |
| Помер |
12 лютого 1959[1] (99 років) Софія, Народна Республіка Болгарія |
| Країна |
.svg){kind=small} Болгарія |
| Діяльність | мовознавець, історик, викладач університету, історик літератури |
| Alma mater |
Карлів університет Болградська гімназія імені Г.С. Раковського Лейпцизький університет |
| Заклад | Софійський університет Святого Климента Охридського |
| Посада | Rector of Sofia University “St. Kliment Ohridski”d |
| Вчене звання | почесний доктор Софійського університетуd |
| Відомі учні | Анастас Іширков |
| Членство |
Болгарська академія наук Bulgarian geographical societyd Bulgarian Constitutional Clubsd |
| Брати, сестри |
Георгій Тодоров Martin Todorovd Atanas Teodorovd Mihail Balanskid |
| Діти |
Stanislav Baland Milko Baland Vladimir A. Baland |
 Александар Теодоров-Балан у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Народився в селі Кубей, яке за три роки до його народження за Паризьким миром 1856 перейшло від Російської імперії Молдавському князівству, а в рік його народження увійшло до складу об'єднаної Румунії.
Навчався філології в Карловому (Прага) і Лейпцизькому університетах. Докторська дисертація, захищена в Празі — «О звуке ь в новоболгарском языке». З 1884 в Софії, працював в Міністерстві народної освіти, викладав історію та діалектологію мови у Вищому педагогічному училищі. У 1888 на базі училища заснований Софійський університет. Теодоров-Балан був обраний в січні 1889 першим ректором університету і ще кілька разів обирався на цей пост. Всього він пропрацював в університеті 70 років.
1907-1910 — секретар Болгарського екзархату. З 1939 — почесний доктор Софійського університету і академік БАН.
Одружений на француженці Жюлі Гресо, яка померла від туберкульозу; син Мілко — професор рентгенології і анатомії, Володимир — льотчик і авіаінженер, молодший син Станіслав, секретар царя Бориса III.
Вибрані твори ред.
- Паисий Хилендарски. История славянобългарская (1762), Пловдив 1898
- Софроний Врачански…, С. 1906
- Кирил и Методий. Жития…, С. 1920
- Нова българска граматика, С. 1940
- Борба за съвременен правопис (1921 – 1923 г.), С. 1924
- Нова българска граматика за всякого, С. 1958
- Избрани произведения, С. 1987
- Книга за мене си, С. 1988
Примітки ред.
- ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
Джерела ред.
- Русин Русинов, Теодоров-Балан, Александър Стоянов //КМЕ4, стр. 44 — 47
- Биографична справка в Университетска библиотека: [[https://web.archive.org/web/20171213172244/http://www.libsu.uni-sofia.bg/slavica/Balan.html Архівовано 13 грудня 2017 у Wayback Machine.] Библиотека Славика]
- Петър Динеков: Академик Александър Теодоров-Балан и българската литература в Сборник в чест на академик Александър Теодоров-Балан, София, БАН, 1955, стр. 31 — 37, Онлайн версия [Архівовано 15 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- Веселинов, Д., А. Ангелова, Ст. Пинтев. Александър Теодоров-Балан. Книжевни залиси. Книгопис (лична библиография). Хроноложки показалец на статии, бележки, вести, оценки и книги. София, Университетско издателство „Св. Климент Охридски“, 2011, 228 с. ISBN 978-954-07-3005-9