Алваро Луїс Майор де Акіно

	Алваро
Особисті дані
Повне ім'я	Алваро Луїс Майор де Акіно
Народження	1 листопада 1977 (46 років) або 29 квітня 1979 (44 роки)
	Нілополісd, Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Зріст	182 см
Вага	83 кг
Громадянство	Бразилія
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Національна збірна
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.

Це іберійські ім'я та прізвище. Перше (батькове) прізвище цієї особи Майор, а друге (материне) прізвище де Акіно.

Алваро Луїс Майор де Акіно (порт. Álvaro Luiz Maior de Aquino, нар. 1 листопада 1977, Нілополіс) — бразильський футболіст, що грав на позиції захисника.

Виступав, зокрема, за клуби «Сан-Паулу» та «Реал Сарагоса», а також олімпійську збірну Бразилії.

Клубна кар'єра ред.

У дорослому футболі дебютував 1997 року виступами за «Сан-Паулу», де рік потому виграв свій перший трофей — чемпіонат штату. Втім так і не ставши основним гравцем, Алваро здавався в оренду в інші бразильські клуби «Америка Мінейру» та «Гояс», вигравши з останнім чемпіонат штату Гояс у 1999 році.

2000 року Алваро перебрався до Іспанії, де став гравцем «Лас-Пальмаса». Спочатку бразилець став основним гравцем команди, але у сезоні 2001/02 гравця було звинувачено у підробці документів Європейського союзу^[2], в результаті чого він пропустив першу частину сезону, провівши цей час в оренді на батьківщині у клубі «Атлетіко Мінейру». Повернувшись, у другій частині він зіграв 10 ігор, але не врятував команду від вильоту в Сегунду, в результаті чого наступний сезон змушений був грати у другому іспанському дивізіоні.

2003 року Алваро приєднався до клубу вищого іспанського дивііону «Реал Сарагоса». Відіграв за клуб з Сарагоси наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі сарагоського «Реала», був основним гравцем захисту команди. За цей час додав до переліку своїх трофеїв титул володаря Кубка та Суперкубка Іспанії у 2004 році^[3].

У середині 2006 року Альваро приєднався до «Леванте», новачка іспанської Прімери, де теж стабільно виходив на поле. Але у червні 2008 року, в умовах важкої фінансової кризи в «Леванте», а також вильоту клубу з вищого дивізіону, Алваро повернувся до Бразилії та приєднався до «Інтернасьйонала», у складі якого в грудні став переможцем Південноамериканського кубка. Наступного року Алваро завоював відразу три титули у складі двох клубів — на початку року переміг у чемпіонаті штату Ріу-Гранді-ду-Сул (у цьому турнірі футболіст зумів відзначитися одним забитим голом), потім була здобута перемога в Кубку банку Суруга.

26 серпня Алваро перейшов у «Фламенго»^[4], з яким гравець у підсумку став чемпіоном Бразилії. Примітно, що його колишній клуб «Інтер» посів друге місце, до останнього туру зберігаючи шанси на чемпіонство. 2010 року провів за «Фламенго» 18 матчів (11 в Лізі Каріока, 5 — в Кубку Лібертадорес, 2 — в чемпіонаті Бразилії), проте після закінчення однорічного контракту Алваро став вільним агентом.

В подальшому грав за низку невеликих бразильських клубів, але ніде надовго не затримувався і серйозних здобутків не отримував.

Виступи за збірні ред.

1997 року залучався до складу молодіжної збірної Бразилії, разом з якою брав участь у молодіжному чемпіонаті Південної Америки в Чилі, де бразильці здобули срібні нагороди. Цей результат дозволив поїхати команді і на молодіжний чемпіонаті світу 1997 року в Малайзії, де бразильці із Алваро вилетіли у чвертьфіналі.

Захищав кольори олімпійської збірної Бразилії на футбольному турнірі Олімпійських ігор 2000 року у Сіднеї, де бразильці теж вилетіли у чвертьфіналі, програвши майбутньому олімпійському чемпіону збірній Камеруну в додатковий час, а Алваро виступав у всіх чотирьох матчах — зі Словаччиною, Південною Африкою, Японією та Камеруном.