Акіхі́то (яп. 明仁, あきひと, 23 грудня 1933) — 125-й Імператор Японії (7 січня 1989 — 30 квітня 2019)[6], синтоїстське божество. Девізом правління був Хейсей — «мирне правління».

Акіхіто
яп. 明仁
Emperor Akihito of Japan.jpg
Ім'я при народженні яп. 継宮明仁親王
Народився 23 грудня 1933(1933-12-23)[1][2][3] (88 років)
Токійський Імператорський палац, Kōjimachi-kud
Країна Flag of Japan.svg Японія
Flag of Japan (1870–1999).svg Японська імперія
Діяльність монарх, іхтіолог, дослідник, зоолог, морський біолог
Alma mater Gakushuin Universityd[4]
Знання мов японська
Титул Верховний Імператор Японії
Посада імператор Японії[5] і Імператор на спочинкуd
Конфесія Синто
Рід Імператорський дім Японії
Батько Імператор Сьова
Мати Kōjund
Брати, сестри Хіґасікуні Сіґекоd, Sachiko, Princess Hisad, Такацукаса Кадзукоd, Ікеда Ацукоd, Хітатіномія Масахіто і Сімадзу Такакоd
У шлюбі з Імператриця Мічіко
Діти Нарухіто, Акісіно-но-Мія Фуміхіто-Сінно і Сайако Курода
Зріст 1,65 м
Автограф Heisei shomei.svg
Нагороди
IMDb ID 1212368
Flag of the Japanese Emperor.svg

БіографіяРедагувати

Акіхіто — старший син і п'ята дитина імператора Хірохіто та імператриці Наґако. У 1940-1952 навчався у школі Ґакусюїн.

У 1952 вступив на відділення політики факультету політики й економіки університету Ґакусюїн. Того ж року його офіційно було проголошено кронпринцом.

Ще студентом, Акіхіто в 1953 здійснив шестимісячну подорож 14-ма країнами Північної Америки та Західної Європи. Центральною частиною цієї поїздки став його візит до Лондона як представника імператора Сьови на коронації королеви Єлизавети II.

Успішно завершив навчання в університеті у березні 1956, а у квітні 1959 кронпринц одружився із Сьоді Мічіко, старшою дочкою Сьоди Хідесабури, президента великої борошномельної компанії. Таким чином було порушено багатовікові традиції, які приписували членам імператорської сім'ї обирати собі дружину виключно серед дівчат аристократичного походження.

Рада Імператорського двору, яка складається з представників імператорської сім'ї, спікерів палати представників та палати радників парламенту, Головного судді Верховного суду та інших, одностайно схвалила вибір спадкоємця престолу.

Акіхіто та Мітіко в їх сімейному житті вдалося досягти відносної свободи від жорстких палацових традицій. Разом із дружиною Акіхіто змінив устрій в імператорській сім'ї. Попри постійну зайнятість в офіційних заходах, вони самі виховували дітей: двох синів та дочку.

Ще кронпринцом Акіхіто здійснив офіційні візити в 37 країн світу на запрошення їх урядів. Акіхіто також був почесним головою XI Тихоокеанського наукового конгресу 1966 року, Універсіади 1967 в Токіо, виставки ЕКСПО-70 в Осаці. Під час подорожей імператора Сьови до Європи (1971 року) та до США (1975) кронпринц виконував державні функції замість батька.

7 січня 1989 року Акіхіто успадкував трон. 12 листопада 1990 року він пройшов церемонію інтронізації[7]. З цього дня в Японії почався новий період національного літочислення — Хейсей (яп. 平成).

Як і його батько, Імператор Акіхіто захоплюється біологією та іхтіологією. Опубліковано 25 його наукових робіт про морських бичків. 1986 року його було обрано почесним членом Лондонського товариства Ліннея — міжнародного товариства біологів. Крім того, він цікавиться історією. У заняттях спортом надає перевагу тенісу (із майбутньою дружиною він познайомився на корті).

Імператор має трьох дітей: кронпринц Нарухіто (23 лютого 1960), принц Акісіно (30 листопада 1965) та принцеса Саяко Курода (18 квітня 1969).

Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого I ст. (12 січня 2011)[8].

Імператор Японії Акіхіто виявив намір звернутися до нації у відеозверненні 8 серпня 2016 року, повідомляє NHK, посилаючись на управління імператорського двору Японії. Телеканал зазначає, що раніше імператор поінформував близьких про своє бажання зректися престолу. Престол буде переданий його синові принца Нарухіто. До того останнім імператором Японії, котрий зрікся престолу, був Кокаку. Він передав свій трон синові в 1817 році[9].

Японський уряд у січні 2017 р. розробив законопроєкт[10], що був розглянутий парламентом у травні 2017 року, за яким 1 травня 2019 року відбудеться церемонія дострокового вступу на престол нового імператора Японії Нарухіто.[11]

30 квітня 2019 року Акіхіто проголосив про своє зречення від престолу[12].

Офіційні функціїРедагувати

Попри те, що Імператор є обмеженим своїм конституційним положенням, він також опублікував кілька широкомасштабних заяв каяття до країн Азії за їхні страждання перебуваючи під японською окупацією, починаючи з вираження співчуття Китаю зробленому у квітні 1989 року, через три місяці після смерті його батька Імператора Сьови.

У червні 2005 року Імператор відвідав територію США — Сайпан,[13] місце битви у Другій світовій війні з 15 червня по 9 липня 1944 (Битва за Сайпан). У супроводі Імператриці Мічіко він помолився і поклав квіти до декількох пам'ятників вшановуючи не тільки загиблих японців, але й американських солдатів, корейських робітників і місцевих остров'ян. Це була перша поїздка японського монарха на поле бою Другої світової війни за кордоном. Подорож до Сайпану була сприйнята з високою похвалою з боку японського народу, як і візити Імператора до військових меморіалів в Токіо, Хіросімі, Нагасакі й Окінаві в 1995 році.

Зречення престолуРедагувати

13 липня 2016 року в ЗМІ з'явилася інформація, що Акіхіто планує зректися престолу й передати трон своєму синові Нарухіто[14], яка була негайно спростована Управлінням імператорського двору Японії[15]. Однак уже 8 серпня те ж Управління імператорського двору випустило позачергове приватне відеозвернення імператора, в якому той підтвердив намір передати титул.[16]

Згідно з конституцією, монарх повинен виконувати свої функції довічно. Однак народ і уряд пішли назустріч побажанням Акіхіто. Влітку 2017 року парламент ухвалив спеціальний закон, що дозволяє йому зректися престолу. Подібного прецеденту в Японії не було протягом 202 років: з 1817 року, коли від трону відмовився Імператор Кокаку (1771—1840 роки) — він також передав свої повноваження синові.

6 березня 2018 року уряд Японії затвердив спеціальний указ про проведення 30 квітня 2019 року церемонії зречення імператора Японії[17]. 24 лютого 2019 року в столиці пройшла урочиста церемонія з нагоди 30-річчя перебування на престолі Акіхіто.

Офіційна церемонія зречення від престолу відбулася в сосновому залі імператорського палацу в районі Тійода. На ній Акіхіто виголосив прощальну промову в присутності керівників трьох гілок влади — уряду, парламенту та Верховного суду, і ще 300 осіб. Після зречення Акіхіто отримав титул «Імператор на спочинку» (上皇 дзе: ко, Emperor Emeritus), а після смерті залишиться в історії як імператор Хейсей — за назвою ери його правління.

НагородиРедагувати

Нагороди Японії
Дата Нагорода
7 січня 1989 — 1 травня 2019 Суверен ордену Хризантеми
7 січня 1989 — 1 травня 2019 Суверен ордену Квітів паловнії
7 січня 1989 — 1 травня 2019 Суверен ордену Сонця, що сходить
7 січня 1989 — 1 травня 2019 Суверен ордену Священного скарбу
7 січня 1989 — 1 травня 2019 Суверен ордену Культури
7 січня 1989 — 1 травня 2019 Суверен ордена Коштовної корони
Нагороди іноземних держав
Країна Дата нагородження Нагорода Літери Країна Дата нагородження Нагорода Літери
Афганістан Кавалер ордена Сонця 1 класу Саудівська Аравія Кавалер ордена Великого Бадра
Бахрейн Кавалер ордена аль-Халіфа Таїланд Лицар Великої стрічки ордена Чула Чом Клао ป.จ.ว.
Бельгія Кавалер Великого хреста ордена Леопольда I Фінляндія Кавалер ланцюга ордена Білої троянди
Ботсвана Кавалер Президентського ордена Ботсвани Франція Кавалер Великого хреста ордена Почесного легіону
Бразилія Кавалер ланцюга ордена Південного Хреста Чехія Кавалер ланцюга ордена Білого лева
Гамбія Гранд-командор ордену Республіки Гамбія Чилі Кавалер ланцюга ордена Заслуг
Німеччина Кавалер Великого хреста спеціального класу ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» Сенегал Кавалер ланцюга ордена Лева
Греція Кавалер Великого хреста ордена Спасителя Ефіопія Кавалер ланцюга ордена Соломона KSS
Заїр Кавалер Великого хреста ордена Леопарда Югославія Кавалер ордена Великої Югославської зірки
Єгипет Кавалер ланцюга ордена Нілу Швеція 30 вересня 1952 Лицар ордена Серафимів RSerafO
Індонезія Кавалер ордена «Зірка Республіки Індонезії» 1 класу Велика Британія 1953 Почесний кавалер Великого хреста Королівського Вікторіанського ордена GCVO
Йорданія Кавалер ланцюзі ордена Хусейна ібн Алі Велика Британія 2 червня 1953 Коронаційна медаль Єлизавети II
Ісландія Кавалер ланцюга ордена Ісландського сокола Данія 8 серпня 1953 Лицар ордена Слона R.E.
Камерун Кавалер ланцюга ордена Доблесті Непал 19 квітня 1960 Лицар ордена Оясві Раян
Катар Кавалер ланцюга ордена Незалежності Філіпіни 10 листопада 1962 Кавалер ланцюга ордена Сікатуна
Кенія Командувач ордена Золотого серця C.G.H. Таїланд 27 травня 1963 Кавалер ордена Королівського дому Чакри ม.จ.ก.
Колумбія Кавалер ланцюга ордена Боякі Непал 24 лютого 1975 Коронаційна медаль Бірендри
Кот-д'Івуар Кавалер Великого хреста ордена Республіки Кот-д'Івуар Іспанія 23 жовтня 1980 Кавалер ланцюга ордена Карлоса III
Кувейт Кавалер лянцюга ордена Мубарака Великого 20 січня 1972-23 жовтня 1980 Кавалер Великого хреста ордена Карлоса III
Латвія Кавалер ланцюга ордена Трьох зірок Італія 9 березня 1982 Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
Ліберія Кавалер Великої стрічки ордена Піонерів Республіки Іспанія 26 лютого 1985 Лицар ордена Золотого руна
Ліберія Кавалер Великої стрічки ордена Зірки Африки Таїланд 21 вересня 1991 Кавалер ордена Раджамітраборн ร.ม.ภ.
Люксембург Кавалер ордена Золотого лева Нассау Португалія 2 грудня 1993 Кавалер Великого ланцюга ордена Святого Якова і меча GColSE
Малаві Гранд-командор ордена Лева ПАР 4 липня 1995 Кавалер ланцюга ордена Доброї Надії
Малайзія Кавалер ланцюга ордена Корони Королівства DMN Велика Британія 1998 Лицар ордена Підв'язки KG
Малі Кавалер Великого хреста Національного ордена Малі Португалія 12 травня 1998 Кавалер Великого ланцюга ордена Інфанта дона Енріке GColIH
Марокко Кавалер спеціального класу ордена Мухамадійя Австрія 1999 Велика зірка Пошани «За заслуги перед Австрійською Республікою»
Мексика Кавалер ланцюга ордена Ацтекського орла Угорщина 2000 Кавалер ланцюга ордена Заслуг
Нігерія Гранд-командор ордена Республіки Норвегія 2001 Кавалер ланцюга ордена Святого Олафа
Нідерланди Кавалер Великого хреста ордена Нідерландського лева 1953—2001 Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа
ОАЕ Кавалер ланцюга ордена Федерації Філіпіни 3 грудня 2002 Шеф-командор ордена «Легіон Пошани»
Оман Кавалер Особливо почесного ордена Оману Естонія 2007 Кавалер ланцюга ордена Хреста землі Марії
Пакистан Орден Пакистану Литва 22 травня 2007 Кавалер ланцюга ордена Вітаутаса Великого
Панама Кавалер ланцюга ордена Мануеля Амадора Герреро Казахстан 30 травня 2008 Кавалер ордена Алтин Кира
Перу Кавалер Великого хреста ордена Сонця Перу Україна 12 січня 2011 Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого 1 класу
Польща Кавалер ордена Білого орла Філіпіни 3 червня 2015 Кавалер ланцюга ордена Лакандула
Нагороди династичних домів
Країна Дата Нагорода
Савойська династія Лицар Вищого ордена Святого Благовіщення

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  2. Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
  3. Munzinger Personen
  4. 瀬畑 源 象徴天皇制の形成過程 : 宮内庁とマスメディアの関係を中心に — 2010. — С. 141.
  5. Japanese Emperor Akihito, 85, starts abdication rituals
  6. Зречення імператора: Акіхіто востаннє звернувся до японського народу. ukrinform.ua. 30.04.2019. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 30 квітня 2019. 
  7. 歴代天皇一覧. Архів оригіналу за 8 грудня 2007. Процитовано 27 липня 2011. 
  8. Указ Президента України від 12 січня 2011 року № 25/2011 «Про нагородження Акіхіто орденом князя Ярослава Мудрого»
  9. ЗМІ повідомили дату зречення імператора Японії від престолу. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 6 серпня 2016. 
  10. Ніна Баликова (11 січня 2017). Коли буде наступний імператор?. Голос України  — № 4. — С. 10. Архів оригіналу за 8 березня 2019. Процитовано 7 березня 2019. 
  11. Enjoji, Kaori (1 грудня 2017 року). Japan Emperor Akihito to abdicate on April 30, 2019 (англ.). Tokyo: CNN. Архів оригіналу за 24.12.2018. 
  12. Імператор Японії зрікається престолу. Вперше за 200 років. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 30 квітня 2019. 
  13. Brooke, James (28 червня 2005). Visiting Saipan, Japan's Emperor Honors Dead. New York Times. Процитовано 9 серпня 2013. 
  14. Japanese emperor Akihito plans to abdicate in coming years, national broadcaster reports. Архів оригіналу за 30 квітня 2019. 
  15. Японский император уже не отрекается от престола. Архів оригіналу за 29 січня 2020. 
  16. Император Японии в обращении к народу выразил желание отказаться от титула при жизни. Архів оригіналу за 13 січня 2020. 
  17. В Японии принят указ об отречении императора Акихито от престола. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. 

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

Попередник:  
Імператорський дім Японії
19892019
Наступник:
Сьова тенно Нарухіто