Його́ Імператорська Вели́чність Імпера́тор на по́кої Акіхі́то (яп. 明仁, あきひと, 23 грудня 1933, Токіо, Японська імперія) — 125-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Правив країною з 7 січня 1989 по 30 квітня 2019.[4] Девізом правління був Хейсей — «мирне правління».

Його Величність Акіхіто
Emperor Akihito (2016).jpg
Народився 23 грудня 1933(1933-12-23) (86 років)
Дитяче ім'я принц Цуґу[1] (19331952)
Доросле ім'я   Акіхі́то[2]
Правління 7 січня 1989 — 30 квітня 2019[3]
Резиденція Токійський палац
Порядок 125-й Імператор Японії
Ненґо Хейсей
Попередник Імператор Сьова  
Наступник Нарухіто
Нагороди:
Штандарт імператора Японії

ЖиттєписРедагувати

Акіхіто — старший син і п'ята дитина імператора Хірохіто та імператриці Наґако. У 1940-1952 навчався у школі Ґакусюїн.

У 1952 вступив на відділення політики факультету політики й економіки університету Ґакусюїн. Того ж року його офіційно було проголошено крон-принцом.

Ще студентом, Акіхіто в 1953 здійснив шестимісячну подорож 14-ма країнами Північної Америки та Західної Європи. Центральною частиною цієї поїздки став його візит до Лондона як представника імператора Сьови на коронації королеви Єлизавети II.

Успішно завершив навчання в університеті у березні 1956, а в квітні 1959 крон-принц одружився із Сьоді Мічіко, старшою дочкою Сьоди Хідесабури, президента великої борошномельної компанії. Таким чином було порушено багатовікові традиції, які приписували членам імператорської сім'ї обирати собі дружину виключно серед дівчат аристократичного походження.

Рада Імператорського двору, яка складається з представників імператорської сім'ї, спікерів палати представників та палати радників парламенту, Головного судді Верховного суду та інших, одностайно схвалила вибір спадкоємця престолу.

Акіхіто та Мітіко в їх сімейному житті вдалося досягти відносної свободи від жорстких палацових традицій. Разом із дружиною Акіхіто змінив устрій в імператорській сім'ї. Незважаючи на постійну зайнятість в офіційних заходах, вони самі виховували дітей: двох синів та дочку.

Ще крон-принцом Акіхіто здійснив офіційні візити в 37 країн світу на запрошення їх урядів. Акіхіто також був почесним головою XI Тихоокеанського наукового конгресу 1966 року, Універсіади 1967 в Токіо, виставки ЕКСПО-70 в Осаці. Під час подорожей імператора Сьови до Європи (1971 року) та до США (1975) крон-принц виконував державні функції замість батька.

7 січня 1989 року Акіхіто успадкував трон. 12 листопада 1990 року він пройшов церемонію інтронізації[5]. З цього дня в Японії почався новий період національного літочислення — Хейсей (яп. 平成).

Як і його батько, Імператор Акіхіто захоплюється біологією та іхтіологією. Опубліковано 25 його наукових робіт про морських бичків. 1986 року його було обрано почесним членом Лондонського товариства Ліннея — міжнародного товариства біологів. Крім того, він цікавиться історією. У заняттях спортом надає перевагу тенісу (із майбутньою дружиною він познайомився на корті).

Імператор має трьох дітей: крон-принц Нарухіто (23 лютого 1960), принц Акісіно (30 листопада 1965) та принцесса Саяко Курода (18 квітня 1969).

Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого I ст. (12 січня 2011)[6].

Імператор Японії Акіхіто виявив намір звернутися до нації у відеозверненні 8 серпня 2016 року, повідомляє NHK, посилаючись на управління імператорського двору Японії. Телеканал зазначає, що раніше імператор поінформував близьких про своє бажання зректися престолу. Престол буде переданий його синові принца Нарухіто. До того останнім імператором Японії, котрий зрікся престолу, був Кокаку. Він передав свій трон синові в 1817 році[7].

Японський уряд у січні 2017 р. розробив законопроект[8], що був розглянутий парламентом у травні 2017 року, за яким 1 травня 2019 року відбудеться церемонія дострокового вступу на престол нового імператора Японії Нарухіто.[9]

30 квітня 2019 року Акіхіто проголосив про своє зречення від престолу[10].

Офіційні функціїРедагувати

Незважаючи на те, що Імператор є обмеженим своїм конституційним положенням, він також опублікував кілька широкомасштабних заяв каяття до країн Азії за їхні страждання перебуваючи під японською окупацією, починаючи з вираження співчуття Китаю зробленому в квітні 1989 року, через три місяці після смерті його батька Імператора Сьови.

У червні 2005 року Імператор відвідав територію США — Сайпан,[11] місце битви у Другій світовій війні з 15 червня по 9 липня 1944 (Битва за Сайпан). У супроводі Імператриці Мічіко він помолився і поклав квіти до декількох пам'ятників вшановуючи не тільки загиблих японців, але й американських солдат, корейських робітників і місцевих остров'ян. Це була перша поїздка японського монарха на поле бою Другої світової війни за кордоном. Подорож до Сайпану була сприйнята з високою похвалою з боку японського народу, як і візити Імператора до військових меморіалів в Токіо, Хіросімі, Нагасакі і Окінаві в 1995 році.

Зречення престолуРедагувати

13 липня 2016 року в ЗМІ з'явилася інформація, що Акіхіто планує відректися від престолу і передати трон своєму синові Нарухіто [12], яка була негайно спростована Управлінням імператорського двору Японії [13]. Однак уже 8 серпня те ж Управління імператорського двору випустило позачергове приватне відеозвернення імператора, в якому той підтвердив намір передати титул.[14]

Згідно з конституцією, монарх повинен виконувати свої функції довічно. Однак народ і уряд пішли назустріч побажанням Акіхіто. Влітку 2017 року парламент прийняв спеціальний закон, що дозволяє йому відректися від престолу. Подібного прецеденту в Японії не було протягом 202 років: з 1817 року, коли від трону відмовився імператор Кокаку (1771-1840 роки) - він також вирішив передати свої повноваження синові.

6 березня 2018 року уряд Японії затвердив спеціальний указ про проведення 30 квітня 2019 року церемонії зречення імператора Японії [15]. 24 лютого 2019 року в столиці пройшла урочиста церемонія з нагоди 30-річчя перебування на престолі Акіхіто.

Офіційна церемонія зречення від престолу пройшла в сосновому залі імператорського палацу в Район Тійода. На ній Акіхіто виголосив прощальну промову в присутності керівників трьох гілок влади - уряду на чолі з Сіндзо Абе, парламенту і Верховного суду, і ще 300 осіб. Після зречення Акіхіто отримав титул Імператора на спокої (上皇 дзе: ко, Emperor Emeritus), а після смерті стане відомий як імператор Хейсей - за назвою ери його правління.

НагородиРедагувати

Нагороди Японії
Дата Нагорода
7 січня 1989 — 1 травня 2019 Суверен ордену Хризантеми
7 січня 1989 — 1 травня 2019 Суверен ордену Квітів паловнії
7 січня 1989 — 1 травня 2019 Суверен ордену Сонця, що сходить
7 січня 1989 — 1 травня 2019 Суверен ордену Священного скарбу
7 січня 1989 — 1 травня 2019 Суверен ордену Культури
7 січня 1989 — 1 травня 2019 Суверен ордена Коштовної корони
Нагороди іноземних держав
Країна Дата нагородження Нагорода Літери Країна Дата нагородження Нагорода Літери
Афганістан Кавалер ордена Сонця 1 класу Саудівська Аравія Кавалер ордена Великого Бадра
Бахрейн Кавалер ордена аль-Халіфа Таїланд Лицар Великої стрічки ордена Чула Чом Клао ป.จ.ว.
Бельгія Кавалер Великого хреста ордена Леопольда I Фінляндія Кавалер ланцюга ордена Білої троянди
Ботсвана Кавалер Президентського ордена Ботсвани Франція Кавалер Великого хреста ордена Почесного легіону
Бразилія Кавалер ланцюга ордена Південного Хреста Чехія Кавалер ланцюга ордена Білого лева
Гамбія Гранд-командор ордену Республіки Гамбія Чилі Кавалер ланцюга ордена Заслуг
Німеччина Кавалер Великого хреста спеціального класу ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» Сенегал Кавалер ланцюга ордена Лева
Греція Кавалер Великого хреста ордена Спасителя Ефіопія Кавалер ланцюга ордена Соломона KSS
Заїр Кавалер Великого хреста ордена Леопарда Югославія Кавалер ордена Великої Югославської зірки
Єгипет Кавалер ланцюга ордена Нілу Швеція 30 вересня 1952 Лицар ордена Серафимів RSerafO
Індонезія Кавалер ордена «Зірка Республіки Індонезії» 1 класу Велика Британія 1953 Почесний кавалер Великого хреста Королівського Вікторіанського ордена GCVO
Йорданія Кавалер ланцюзі ордена Хусейна ібн Алі Велика Британія 2 червня 1953 Коронаційна медаль Єлизавети II
Ісландія Кавалер ланцюга ордена Ісландського сокола Данія 8 серпня 1953 Лицар ордена Слона R.E.
Камерун Кавалер ланцюга ордена Доблесті Непал 19 квітня 1960 Лицар ордена Оясві Раян
Катар Кавалер ланцюга ордена Незалежності Філіпіни 10 листопада 1962 Кавалер ланцюга ордена Сікатуна
Кенія Командувач ордена Золотого серця C.G.H. Таїланд 27 травня 1963 Кавалер ордена Королівського дому Чакри ม.จ.ก.
Колумбія Кавалер ланцюга ордена Боякі Непал 24 лютого 1975 Коронаційна медаль Бірендри
Кот-д’Івуар Кавалер Великого хреста ордена Республіки Кот-д'Івуар Іспанія 23 жовтня 1980 Кавалер ланцюга ордена Карлоса III
Кувейт Кавалер лянцюга ордена Мубарака Великого 20 січня 1972-23 жовтня 1980 Кавалер Великого хреста ордена Карлоса III
Латвія Кавалер ланцюга ордена Трьох зірок Італія 9 березня 1982 Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
Ліберія Кавалер Великої стрічки ордена Піонерів Республіки Іспанія 26 лютого 1985 Лицар ордена Золотого руна
Ліберія Кавалер Великої стрічки ордена Зірки Африки Таїланд 21 вересня 1991 Кавалер ордена Раджамітраборн ร.ม.ภ.
Люксембург Кавалер ордена Золотого лева Нассау Португалія 2 грудня 1993 Кавалер Великого ланцюга ордена Святого Якова і меча GColSE
Малаві Гранд-командор ордена Лева ПАР 4 липня 1995 Кавалер ланцюга ордена Доброї Надії
Малайзія Кавалер ланцюга ордена Корони Королівства DMN Велика Британія 1998 Лицар ордена Підв'язки KG
Малі Кавалер Великого хреста Національного ордена Малі Португалія 12 травня 1998 Кавалер Великого ланцюга ордена Інфанта дона Енріке GColIH
Марокко Кавалер спеціального класу ордена Мухамадійя Австрія 1999 Велика зірка Пошани «За заслуги перед Австрійською Республікою»
Мексика Кавалер ланцюга ордена Ацтекського орла Угорщина 2000 Кавалер ланцюга ордена Заслуг
Нігерія Гранд-командор ордена Республіки Норвегія 2001 Кавалер ланцюга ордена Святого Олафа
Нідерланди Кавалер Великого хреста ордена Нідерландського лева 1953—2001 Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа
ОАЕ Кавалер ланцюга ордена Федерації Філіпіни 3 грудня 2002 Шеф-командор ордена «Легіон Пошани»
Оман Кавалер Особливо почесного ордена Оману Естонія 2007 Кавалер ланцюга ордена Хреста землі Марії
Пакистан Nishan-e-Pakistan Литва 22 травня 2007 Кавалер ланцюга ордена Вітаутаса Великого
Панама Кавалер ланцюга ордена Мануеля Амадора Герреро Казахстан 30 травня 2008 Кавалер ордена Алтин Кира
Перу Кавалер Великого хреста ордена Сонця Перу Україна 12 січня 2011 Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого 1 класу
Польща Кавалер ордена Білого орла Філіпіни 3 червня 2015 Кавалер ланцюга ордена Лакандула
Нагороди династичних домів
Страна Дата Награда
Савойська династія Лицар Вищого ордена Святого Благовіщення

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. яп. 継宮, つぐのみや, цуґу-но-мія.
  2. яп. 明仁, あきひと.
  3. [1]
  4. Зречення імператора: Акіхіто востаннє звернувся до японського народу. ukrinform.ua. 30.04.2019. 
  5. 歴代天皇一覧. Архів оригіналу за 8 грудень 2007. Процитовано 27 липень 2011. 
  6. Указ Президента України № 25/2011 від 12 січня 2011 року «Про нагородження Акіхіто орденом князя Ярослава Мудрого»
  7. ЗМІ повідомили дату зречення імператора Японії від престолу. Процитовано 2016-08-06. 
  8. Ніна Баликова (11 січня 2017). Коли буде наступний імператор?. Голос України  — № 4. — С. 10. Процитовано 2019-03-07. 
  9. Enjoji, Kaori (1 грудня 2017 року). Japan Emperor Akihito to abdicate on April 30, 2019 (en). Tokyo: CNN. Архів оригіналу за 24.12.2018. 
  10. Імператор Японії зрікається престолу. Вперше за 200 років
  11. Brooke, James (June 28, 2005). Visiting Saipan, Japan's Emperor Honors Dead. New York Times. Процитовано August 9, 2013. 
  12. Japanese emperor Akihito plans to abdicate in coming years, national broadcaster reports. 
  13. Японский император уже не отрекается от престола. 
  14. Император Японии в обращении к народу выразил желание отказаться от титула при жизни. 
  15. В Японии принят указ об отречении императора Акихито от престола. 

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

Попередник:  
Імператорський дім Японії
19892019
Наступник:
Сьова тенно Нарухіто