Аксьонов Олександр Федотович
Олександр Федотович Аксьонов́ (нар. 13 жовтня 1929, село Кротово, нині Новосибірська область, Росія) — український науковець у галузі авіаційного матеріалознавства, тертя і зносостійкості металів, хіммотології й трибології, доктор технічних наук, професор, член-кореспондент НАН України (Відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства).
| Аксьонов Олександр Федотович | |
|---|---|
| Народився |
13 жовтня 1929 (94 роки) село Кротово, нині Новосибірська область, Росія |
| Місце проживання | Київ |
| Країна |
 СРСР →  Україна |
| Діяльність | матеріалознавець, хіммотолог, винахідник, викладач університету |
| Alma mater | Київський інститут інженерів цивільної авіації |
| Галузь | Матеріалознавство, тертя і зносостійкість металів, хіммотологія, трибологія |
| Заклад | Національний авіаційний університет |
| Посада |
ректор Київського інституту інженерів цивільної авіації (1975—1988) заступник міністра цивільної авіації СРСР (1970—1975) та (1988—1992) |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор технічних наук |
| Членство | АН УРСР |
| Нагороди |
  Премія НАН України імені І. М. Францевича |
Життєпис ред.
Народився в селі Кротово Новосибірської області в родині сільського вчителя. Після закінчення школи поступив в Київський інститут інженерів цивільної авіації, який закінчив у 1953 році. Після отримання диплома інженера-механіка, залишився працювати в рідному інституті. Працював на посадах асистента (1953—1956), начальника навчальної частини (1956—1961), проректора з наукової частини (1961—1970). У 1970 році був переведений до Москви на посаду заступника міністра цивільної авіації СРСР, де пропрацював 5 років. У 1975 році повернувся до Києва, де обійняв посаду ректора Київського інституту інженерів цивільної авіації. За його ректорства з'явилися нові факультети, зросла чисельність студентів, в тому числі з-за кордону. У 1988 році знову став заступником міністра цивільної авіації СРСР. Працював на цій посаді до розпаду Радянського Союзу. Після цього повернувся в Україну до рідного вишу, де став головним науковим співробітником галузевої науково-дослідної лабораторії дослідження експлуатаційних властивостей авіаційних паливно-мастильних матеріалів та радником ректорату Національного авіаційного університету.
2 квітня 1976 року обраний членом-кореспондентом НАН України, спеціальність: матеріалознавство.
Наукова та педагогічна діяльність ред.
Основоположник школи авіаційної хіммотології і триботехніки та нового наукового напряму — трибохімії. Досліджував вплив хімічного складу низькомолекулярних вуглеводневих рідин і розчинених у них газів на процеси тертя і спрацьовування металів. Розробник ефективного метода підвищення зносостійкості трибосистем шляхом введення протизношувальних присадок, створення в середовищі оптимальних концентрацій кисню тощо. Керував створенням в СРСР пожежобезпечних систем парових турбін. Брав участь у розробленні й створенні літаків: Ту-144, Іл-86, Іл-76, Ту-154, Як-40, Ан-74, Ту-204, Іл-96, Іл-114.
Автор 140 наукових і навчально-методичних праць, 27 авторських свідоцтв і патентів.
Праці ред.
- Авиационные топлива, смазочные материалы и специальные жидкости, Москва: Транспорт, 1970. 257 с.
- Химмотология авиационных специальных жидкостей (у співавторстві). Киев: КИИГА, 1972. 136 с. (у співавторстві)
- Трение и изнашивание металлов в углеводородных жидкостях. Москва: Машиностроение, 1977. 152 с.
- Износостойкость авиационных топливно-гидравлических агрегатов. Москва: Транспорт, 1986. 240 с. (у співавторстві)
- Газообразование при жидкостном окислении алканов // Докл. АН УССР. Сер. А. 1989. № 7 (у співавторстві)
- Самоорганизация трибосистем // Докл. АН УССР. Сер. А. 1989. № 7 (у співавторстві)
Нагороди ред.
- За значний внесок у розвиток міжнародної цивільної авіації перший в Україні отримав найвищу нагороду Ради Міжнародної організації цивільної авіації — Золоту медаль та Почесну грамоту премії імені Едварда Ворнера (1985).
- Премія НАН України імені І. М. Францевича (1990 — за підсумками конкурсу 1989 року — за цикл робіт «Розробка зносо- і корозійностійких матеріалів покриття і технологій їх нанесення на деталі авіаційної техніки методом вакуумно-плазмових прискорювачів високих енергій» (у співаторстві з Олександром Макаркіним та Павлом Назаренком)[1].
- Кавалер двох орденів Трудового Червоного Прапора.
- Орден Дружби народів.
- Має державні нагороди Болгарії, Куби і Монголії.
Примітки ред.
- ↑ Цибань В. О. Нагороди Національної академії наук України. — 3 видання, перероблене і доповнене. — Київ : КММ, 2018. — 456 с. — ISBN 978–966–1673–40–2.
Джерела ред.
- Персональна сторінка на сайті Національної академії наук України
- О. М. Березовський. Аксьонов, Олександр Федотович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.
- Є. С. Сікорський. Аксьонов Олександр Федотович // Енциклопедія сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=43509 [Архівовано 29 червня 2021 у Wayback Machine.] (дата звернення: 22.06.2021)
- Пошуковий профіль науковця. Портал Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Архів оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 22.06.2021.
- Бывший замминистра ГА СССР Александр Федотович Аксенов отмечает 90-летний юбилей. Aviation Explorer. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 22.06.2021. (рос.)
Література ред.
- Бабак B., Іванов C., Запорожець О. Олександр Федотович Аксьонов // Вісник НАН України. 2004. № 3.