Аквакультура
Аквакульту́ра — вирощування водних організмів, переважно їстівних. Включає також теоретичні знання і наукові дослідження в цій галузі.
Термін виник у 1970-х роках у зв'язку з початком промислового виробництва за допомогою аквакультури.
Існують різні систем виробництва: на суші — ставки, у морі — спеціальні сітки, насамперед для лосося, тріски та середземноморських видів риби, у океані. Креветок вирощують у ставках.
Згідно з Законом України «Про аквакультуру» від 18 вересня 2012 року[1], аквакультура (рибництво) — сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.
Види і напрями аквакультури
ред.За напрямами діяльності аквакультура може здійснюватися з метою:
- отримання товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура);
- штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів;
- надання рекреаційних послуг.
За організаційно-технологічними показниками аквакультура може здійснюватися за інтенсивною, напівінтенсивною та екстенсивною формами.
Компоненти аквакультури
ред.Основні складові компоненти аквакультури: випасна аквакультура, вирощування гідробіонтів, товарна аквакультура.[2]
Товарна аквакультура — отримання продукції аквакультури з метою реалізації.
Основні напрями товарної аквакультури:
- випасна
- ставкова
- індустріальна
Екологічні та соціальні наслідки
ред.Будівництво таких ферм руйнує життєве середовище певних видів рослин і тварин. Це має і соціальні наслідки. Наприклад, у країнах Латинської Америки чи Азії, через масове вирощування риби на фермах місцеве населення позбувається доступу до води.
Соціальна роль аквакультури полягає у підготовці морських фермерів. Екологічна роль — створення ферм, які не руйнуватимуть ресурсний потенціал акваторії. Економічний аспект — це обгрунтування організації ферм.[3]
Національне регулювання
ред.Закони, що регулюють практику аквакультури, сильно відрізняються залежно від країни і часто не регулюються чи легко порушуються.
У Сполучених Штатах наземна та прибережна аквакультура регулюється на федеральних рівнях і рівнях штатів, проте жодні національні закони не регулюють офшорну аквакультуру у водах виключної економічної зони США.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Про аквакультуру: Верховна Рада України; Закон від 18.09.2012 № 5293-VI. Архів оригіналу за 26 жовтня 2012. Процитовано 29 жовтня 2012.
- ↑ Мамонтов Ю.П. (1997). Анализ биотехнических и организационных аспектов аквакультуры России, определение ее приоритетов в современных условиях (rus) . Диссертация в виде научного доклада.
- ↑ Наталія ПОТАПЕНКО, Інна ІРТИЩЕВА (2014). СВІТ ВРЯТУЄ МАРИКУЛЬТУРА (ukr) . ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ: ЕКОНОМІСТ.
Джерела
ред.Посилання
ред.- Аквакультура [Архівовано 14 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Аквакультура // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 7.
Це незавершена стаття з іхтіології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття з економіки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |