Аквакультура

галузь науки та промисловості водних організмів

Аквакульту́ра — вирощування водних організмів, переважно їстівних. Включає також теоретичні знання і наукові дослідження в цій галузі.

Вилов риби на фермі з вирощування сома в Міссісіпі

Термін виник у 1970-х роках у зв'язку з початком промислового виробництва за допомогою аквакультури.

Існують різні систем виробництва: на суші — ставки, у морі — спеціальні сітки, насамперед для лосося, тріски та середземноморських видів риби, у океані. Креветок вирощують у ставках.

Згідно з Законом України «Про аквакультуру» від 18 вересня 2012 року[1], аквакультура (рибництво) — сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Види і напрями аквакультуриРедагувати

За напрямами діяльності аквакультура може здійснюватися з метою:

  • отримання товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура);
  • штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів;
  • надання рекреаційних послуг.

За організаційно-технологічними показниками аквакультура може здійснюватися за інтенсивною, напівінтенсивною та екстенсивною формами.

Компоненти аквакультуриРедагувати

Основні складові компоненти аквакультури: випасна аквакультура, вирощування гідробіонтів, товарна аквакультура.[2]

Товарна аквакультура — отримання продукції аквакультури з метою реалізації.

Основні напрями товарної аквакультури:

  • випасна;
  • ставкова;
  • індустріальна.

Екологічні та соціальні наслідкиРедагувати

Будівництво таких ферм руйнує життєве середовище певних видів рослин і тварин. Це має і соціальні наслідки. Наприклад, у країнах Латинської Америки чи Азії, через масове вирощування риби на фермах місцеве населення позбувається доступу до води.

Соціальна роль аквакультури полягає у підготовці морських фермерів. Екологічна роль — створення ферм, які не руйнуватимуть ресурсний потенціал акваторії. Економічний аспект — це обгрунтування організації ферм. [3]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Про аквакультуру: Верховна Рада України; Закон від 18.09.2012 № 5293-VI
  2. Мамонтов Ю.П. (1997). Анализ биотехнических и организационных аспектов аквакультуры России, определение ее приоритетов в современных условиях (rus). Диссертация в виде научного доклада. 
  3. Наталія ПОТАПЕНКО, Інна ІРТИЩЕВА (2014). СВІТ ВРЯТУЄ МАРИКУЛЬТУРА (ukr). ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ: ЕКОНОМІСТ. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати