Акант (рослина)

рід рослин

Ака́нт чи аканф[1] (Acanthus; ст.-укр. борщъ италийский[2]) — рід трав'янистих рослин родини акантових. Включає 29 видів (за даними The Plant List станом на 2015 рік)[3]. Це великі рослини, примітні гарним листям.

Акант
Acanthus montanus
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Акантові (Acanthaceae)
Підродина: Acanthoideae
Триба: Acantheae
Рід: Акант (Acanthus)
L.
Види
Вікісховище: Acanthus

У європейському середньовіччі акант асоціювався з терновим вінцем — символом страждань Христа і відзначав життя, біль, співчуття до ближнього і тому відзначався динамічністю побудови й натуралістичністю зображення.[4]

У 1781 році російський історик і етнограф Андрій Мейер[ru] писав, що в Україні збирають коріння і листя аканту (Acanthus sativus), квасять разом із червоним буряком і «варять свій борщ або бураки». В Росії тим часом вживали в їжу сире стебло цієї трави.[5]

Примітки

ред.
  1. СУМ-20. Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 19 січня 2022. [Архівовано 2022-04-04 у Wayback Machine.]
  2. acanthus // Лексикон латинський Є. Славинецького: Лексикон словено-латинський Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського / Підгот. до вид. В. В. Німчук; відп. ред.: К. К. Цілуйко; АН Української РСР, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні. – Київ: Наукова думка, 1973. – С. 64. – 541 с.: табл. – (Пам'ятки української мови XVII ст. Серія науковоï літератури)
  3. Acanthus. The Plant List. Архів оригіналу за 4 вересня 2017. Процитовано 13 вересня 2015.
  4. Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.
  5. Мейер А. Ботанической подробной словарь, или Травникъ [Архівовано 12 лютого 2021 у Wayback Machine.]. Часть 1. — М.: В унив. тип., у Новикова, 1781. — С. 27. (рос. дореф.)

Див. також

ред.

Посилання

ред.