Академія Людовіцеум
Академія Людовіцеум (угор. Magyar Királyi Honvéd Ludovika Akadémia; іноді відома «Академія Людовіки» або просто «Людовіка») — вищий військовий навчальний заклад Угорщини в австро-угорський період і до кінця Другої світової війни.
.svg){kind=small}
Історія ред.
Академія заснована на сесії 1808 Національної асамблеї. Вона була названа на честь Марії Людовіки Моденської, двоюрідної сестри і третьої дружини імператора Франца II, який пожертвував 50000 форинтів на її утримання. Крім імператора, свої пожертви внесли деякі багаті громадяни. Перший камінь академії заклав Йосип Австрійський, палатин Угорщини в 1831.
Основна будівля академії була споруджена в 1836 в Саду Людовіки в VIII окрузі Пешта (нині центральна частина Будапешта). Будівлю спроектував Міхай Поллак в класичному стилі.
Австро-угорський уряд, розглядаючи заснування академії як посилення позицій угорського сепаратизму, всіляко протидіяла завершенню її спорудження, переводячи гроші з її фонду на інші проєкти. Національна асамблея скликання 1832-1836 заздалегідь, ще до відкриття Академії, заборонила вести в ній викладання угорською мовою, і ця заборона була знята лише в результаті Угорської революції 1848—1849.
Існування академії отримало правову основу на підставі XVI статті законодавства 1872. Академія офіційно відкрилася 21 листопада 1872.
Діяльність ред.
Академія поєднувала в собі кілька функцій: підготовча військова школа (рівень останніх класів школи), вищий військовий навчальний заклад, а також коледж підвищення кваліфікації молодших штабних офіцерів австрійського імперського Генерального штабу.
Підготовча школа готувала добровольців допризовного віку (від 14 до 17 років), даючи їм можливість вступити в Угорські сили самооборони в званні кадетів або молодшого лейтенанта, в залежності від успіхів у навчанні. У рік приймалося 90 студентів, з яких:
- 34 студента фінансувалися на кошти приватних грантів,
- 10 студентів навчалися безкоштовно на кошти уряду,
- 23 студенти платили за навчання щороку 600 форинтів,
- 23 студенти платили в рік половину зазначеної суми.
Офіцерський курс навчання тривав 4 роки. Академічний рівень Академії Ludoviceum прирівнювався до рівня Терезіанській академії у Вінер-Нойштадт (Австрія).
Паралельний навчальний план і відповідності в рівнях якості навчання між двома вищими військовими навчальними закладами гарантували, що більшість успішних офіцерів Угорських збройних сил були випускниками Академії Ludoviceum.
З початку останнього року навчання ряд предметів, як з теоретичних, так і з практичнних викладалися німецькою мовою, і випускники здавали кваліфікаційний іспит на придатність до служби як в австрійській, так і угорської армії.
Післявоєнний період ред.
В ході Другої світової війни будівлі академії сильно постраждали. Новий комуністичний режим Угорщини відмовився від реставрації будівель (в аналогічному стані був залишений і ряд інших відомих будівель Угорщини, такі, як замок Буда). У колишньому будинку кавалерійської школи розмістився кінотеатр Alfa cinema, повністю знищений пожежею на початку 1990-х.
Сильно пошкоджена головна будівля використовувалася факультетом природничих наук Будапештського університету ім. Етвеша Лоранда. В даний час в ретельно відреставрованих приміщеннях південного крила розміщується Школа соціальних наук імені Рауля Валленберга. У сильно розширених підвальних приміщеннях, що з'єднують відреставроване крите приміщення кавалерійської школи і частково відреставрований головний будинок, розташований Угорський музей природної історії.
Правонаступником академії «Людовіка» в сучасній Угорщині вважається Національний університет оборони імені Міклоша Зріньї.
Відомі випускники ред.
- Пал Пронаі (1874-?) — Офіцер, ультраправий політик;
- Бела Міклош (1890—1948) — офіцер, політик, прем'єр-міністр тимчасового уряду (1944-1945);
- Вілмош Надь (1884—1976) — міністр оборони Угорщини;
- Ґеза Лакатош (1890-1967) — генерал, прем'єр-міністр Угорщини (1944);
- Пал Малетер (1917-1958) — військовий і політик, міністр оборони в дні Угорського повстання 1956;
- Ґеза фон Больварі (1897-1961) — угорський актор, сценарист і режисер.
Джерела ред.
- Rada Tibor: The combined Histories of the Royal Hungarian Ludovica Military Academy and Her Sister Institutes (1830—1945), Gálos-Nyomdász Kft., Budapest, 1998. (Hungarian: A Magyar Királyi Honvéd Ludovika Akadémia. és a Testvérintézetek Összefoglalt Története (1830—1945), Gálos-Nyomdász Kft., Budapest, 1998.)
Посилання ред.
- The resulting Act II of 1812, based on recommendations to establish the Ludovica Academy. (Hungarian: 1812. évi II. törvénycikk a katonai Ludovika-akadémia részére folytatólag tett ajánlatokról) [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Returning to Orczy Park (Hungarian: Vissza az Orczy-kertbe!)[недоступне посилання з лютого 2019]
- 100 more days in the world, then… (Hungarian: Még 100 nap a világ, aztán…)[недоступне посилання з лютого 2019]