Відкрити головне меню

Аеропорт (станція метро, Москва)

станція Московського метрополітену

Координати: 55°48′00″ пн. ш. 37°31′56″ сх. д. / 55.80000° пн. ш. 37.53222° сх. д. / 55.80000; 37.53222

Аеропорт
Замоскворіцька лінія
MosMetro Aeroport platform 01-2016.jpg
Загальні дані
Тип Односклепінна мілкого закладення
Глибина закладення 10 м
Кількість 1
Тип пряма
Форма острівна
Довжина 155 м
Ширина 8 м
Дата відкриття 11 вересня 1938 року
Архітектор(и) Б. С. Виленский(рос.), В. А. Ершов(рос.) за участі Т. Вайнера(рос.), В. Сдобнова(рос.)
Архітектор(и) вестибюлів Б. С. Виленский(рос.), В. А. Ершов(рос.)
Інженер(и)-конструктор(и) Н. И. Кабанов(рос.)
Будівельник(и) Дистанція № 17 Мосметробуду
Пересадка на А: м1, 105, 904, 905, Т86;
Тб: 6, 12, 43, 65, 70, 82
Виходи до Ленінградський проспект
Час відкриття 5.20
Час закриття 1:00
Код станції 037
Замоскворіцька лінія
Ховрино
Біломорська
Оборотні тупики
Річковий вокзал
Водний стадіон
Войковська
ТЧ-2 «Сокіл»
Сокіл
Аеропорт
Динамо
   
Білоруська
Маяковська
Тверська
СЗГ до АПЛ
Театральна
   
Новокузнецька
СЗГ до КЛ, КРЛ, СТЛ
   
Павелецька
   
Автозаводська
Технопарк
Нагатінський метроміст
через р. Москву
Коломенська
ССГ до Каширської
Каширська
СЗГ до Варшавської
Кантемировська
Царицино
Орєхово
Домодєдовська
Красногвардійська
ТЧ «Братєєво»
Алма-Атинська

«Аеропорт» (рос. Аэропорт) — станція Замоскворіцької лінії Московського метрополітену. Розташована під Ленінградським проспектом між станціями «Сокіл» і «Динамо». Виходи знаходяться на території району «Аеропорт» Північного адміністративного округу міста Москви і один вихід (через підземний перехід під Ленінградським проспектом) на територію «Хорошевського» району цього ж округу.

Відкрита 11 вересня 1938 року. Названа по колишньому Центральному московському аеродрому, який був розташований на Ходинському полі[1].

«Аеропорт» — перша односклепінна станція московського метро, побудована повністю відкритим способом (включаючи похилі ходи і вестибулі), а також друга споруджена односклепінна станція Московського метрополітену (після «Бібліотеки ім. Леніна»).

Зміст

Технічна характеристикаРедагувати

Конструкція станції — односклепінна станція мілкого закладення (глибина закладення — 10 м).

Колійний розвитокРедагувати

Станція без колійного розвитку.

ОздобленняРедагувати

В оздобленні станції архітектори намагалися висловити тематику радянської авіації. Через склепіння станції проходять довгі вузькі рельєфні смуги, що нагадують стропи парашута. Вони перетинаються між собою і надають додаткове відчуття простору і легкості.

Нижня частина колійних стін оброблена чорним діабазом. Над ним розташовані рельєфні віялоподібні вставки, оздоблені мармуроподібним вапняком[2] «Біюк-Янкой» і фіолетовим мармуром. Між цими вставками стіни оздоблені рожевим мармуром. Гармонійне поєднання матеріалів різного кольору і фактури додає колійним стінам особливу декоративну виразність[3].

Над колійними стінами розташовані чавунні вентиляційні решітки ромбоподібної форми. Вони вписані в перетинку «парашутних стропів». На стелі знаходиться низка конічних люстр для люмінесцентних ламп, що дають рівномірно розсіяне світло. Спочатку люстри складалися з напівкруглих світильників, закріплених навколо одного кулястого плафона. Але вони давали замало освітлення і тому були замінені.

Підлога станції викладена сірим гранітом. Спочатку платформа була вкрита асфальтом, а по її центру йшла візерунчаста доріжка, набрана з мармуру. По центру станції встановлено п'ять двосторонніх дерев'яних лав. Над їх спинками закріплені інформаційні щити і покажчики.

Торці станційного залу з'єднуються з двома аванзалами широкими сходами, що проходять в арках, оздоблених декоративними металевими ґратами. Кожен аванзал має прямокутну форму. Виокремлюється центральна частина з позначеним на стелі кільцем, яке підтримують чотири багатогранні колони, оздоблені оніксом. На стелі складний ліпний малюнок. Стіни аванзалу оздоблені темно-жовтим мармуроподібним вапняком «Біюк-Янкой»; пілястри — з чорного мармуру «давалу».

Аванзали сполучаються сходами з двома наземними вестибюлями, що виходять на Ленінградський проспект. Вони вбудовані в дві житлові будівлі, споруджені в 1938 за проектом архітектора С. М. Кравеца (в 1954 ці будинки були з'єднані).

Зовні вестибюль є лоджією з трьома арками, що спираються на квадратні колони, оздоблені лабрадоритом. Через бічні арки здійснюється вхід і вихід пасажирів. Від них до кас ведуть двоє сходів. В інтер'єрі вестибюлю архітектори також намагалися досягти ефекту легкості і легкості. Висока стеля з мереживним ліпленням, підтримується двома восьмигранними колонами оздобленими мармуроподібним вапняком. Верхню частину колон прикрашають ліпні капітелі та ґратчасті розтруби. Центром композиції вестибюлю є касова ніша. Біля неї два сходові марші з'єднуються, і далі до аванзалу ведуть одні широкі сходи.

Ресурси ІнтернетуРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Аеропорт, станція метро. Імена московських вулиць. Топонімічний словник. Архів оригіналу за 2012-01-25. Процитовано 2 ноября 2010. 
  2. Аеропорт. paleometro.ru. Архів оригіналу за 2012-01-25. Процитовано 2 листопада 2010 р.. 
  3. Архітектура московського метро. metro.ru. Архів оригіналу за 2012-01-25. Процитовано 26 листопада 2010 р.. 
Попередня станція Лінія Наступна станція
Сокіл   Замоскворіцька лінія   Динамо