Венерині кучері звичайні

вид рослин
(Перенаправлено з Адіант венерин волос)

Вене́рині ку́чері звича́йні[1], адіантум венерин волос[2] (Adiantum capillus-veneris L.) — найпопулярніший в культурі вид роду адіантум (Adiantum). Належить до родини адіантові (Adiantaceae), порядку папоротевидних (Filicopsida). Адіантові — переважно тропічна родина, представники якої є лісовими або петрофільними рослинами. Включає 1 рід і близько 300 видів. У культурі використовується як декоративна рослина.

Венерині кучері звичайні
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Відділ: Папоротеподібні (Polypodiophyta)
Клас: Папоротевидні (Polypodiopsida)
Порядок: Багатоніжкові (Polypodiales)
Родина: Крильникові (Pteridaceae)
Рід: Венерині кучері (Adiantum)
Вид:
Венерині кучері звичайні (A. capillus-veneris)
Біноміальна назва
Adiantum capillus-veneris

Наукове значення ред.

Середземноморський вид на північно-східній межі ареалу.

Поширення ред.

 
Поширення адіанта венериного волоса в Криму

В Україні поширення охоплює Південний берег Криму (біля водоспадів Учан-Су та Джур-Джур, околиці міст Ялти та Місхора, вершини Ай-Петрі, Явлуз, Яузлар i Кастель). Вид поширений в Атлантичній Європі, Східному і Західному Середземномор'ї, на Кавказі, у Середній Азії. Зустрічається в тропічних і субтропічних районах Азії, Африки.

Місця зростання ред.

 
Адіант венерин волос росте на вологих скелях і в розколинах
 
Загальний вигляд адіанта венериного волоса

Вологі скелі (переважно вапнякові) та розколини, біля водоспадів, по берегах гірських річок i струмків. Формує фрагменти специфічних піонерних маловидових розріджених угруповань класу Adiantetea capilli-veneris (союз Adiantion capilli-veneris), характерних для Середземномор'я. Гігрофіт.

Чисельність та структура популяцій ред.

Популяції нечисленні. Росте у вигляді поодиноких чи невеликих куртин, що формують фрагментарні популяції, чисельність яких в останні десятиліття скоротилася.

Причини зміни чисельності ред.

Зменшення вологості повітря, порушення місць зростання, збирання як декоративної рослини.

 
Загальний вигляд адіанта венериного волоса

Загальна біоморфологічна характеристика ред.

Гемікриптофіт. Багаторічна папоротева рослина заввишки 20-30 см, з довгим повзучим кореневищем, формує куртини. Листки світло-зелені, тонкі, яйцюваті або яйцювато-видовжені, двічі-, тричіперисті; зимують. Черешки чорно-бурі, тонкі, блискучі. Вайї тричі пірчастороздільні, крайові сегменти округлі, яйцеподібні, зубчасті. Спори в лінійно-довгастих сорусах, розміщені вздовж кінців жилок по краю пластинок, які відгинаються донизу. Спороносить у червні-серпні. Спори розносяться вітром та водою. Розмножується спорами та вегетативно.

 
Папороть адіантум венерин волос

Заходи охорони ред.

Збереження стабільного водного режиму, розведення в культурі. Занесений до Червоної книги України (1980, 1996, 2009). Охоронний статус — I категорія («Зникаючий»). Охороняється у природних заповідниках — Ялтинському гірсько-лісовому та Мис Мартьян. Заборонено відбір води, знищення місць зростання, збирання рослин. Слід створити заказники в місцях зростання виду.

Також занесений до Червоних книг Вірменії, Казахстану, та Дагестану і Краснодарського краю в Росії[3].

Входить до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи видів, з найменшим ризиком (LC).

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах ред.

Широко культивують в ботанічних садах, приватних колекціях як кімнатну рослину.

Господарське та комерційне значення ред.

Декоративне.

Застосування ред.

Є відмінним заспокійливим засобом, з протизапальними протикашльовими, муколітичними і відхаркувальними властивостями. Використовується для детоксикації у випадках з алкоголізмом. Підходить для лікування фарингіту, бронхіту, астми.

Примітки ред.

Посилання ред.

Джерела ред.

  1. Комаров В. Л. та ін. Флора СРСР, Т. 1-30 — М.—Л.: вид-во АН СРСР, 1934—1964;
  2. Чопик В. І. Рідкісні рослини України / В. І. Чопик. — К.: Наук. думка, 1970. — 188 с.;
  3. Определитель высших растений Крыма. Н. И. Рубцов УДК 582.31/.9 (477.75) (0.83.71) Ленинград «Наука», 1972;
  4. Флора европейской части СССР. Т. I / Под ред. А. А. Федорова. — Л.: Наука, 1974. — 404 с.;
  5. Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В. Охраняемые растения Украины. — 1983;
  6. Доброчаева Д. Н., Котов М. И. и др. Определитель высших растений Украины / Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н. и др. — Киев: Наукова думка, 1987. — 548с.;
  7. Червона книга України. Рослинний світ/ за ред. Я. П. Дідуха — К.: Глобалконсалтинг, 2009. — 900 с. ISBN 978-966-97059-1-4.