Адріан

римський імператор у 117-138 роках

Адріа́н (лат. Hadrianus; 24 січня 76(00760124) — 10 липня 138) — римський імператор (117138). Представник дому Антонінів. Народився в Іспанії. Виріс при дворі свого родича імператора Траяна, спадкоємцем якого став (усиновлений в 117 році). Повне ім'я — Пу́блій Е́лій Трая́н Адріа́н (лат. Publius Aelius Traianus Hadrianus)

Адріан
лат. Publius Aelius Hadrianus
Bust Hadrian Musei Capitolini MC817.jpg
14-й Імператор Римської імперії
11 серпня 117 — 10 липня 138
Попередник: Траян
Наступник: Антонін Пій
 
Ім'я при народжені: лат. Publius Aelius Hadrianus
Народження: 24 січня 76[1]
Італіка, Бетіка, Римська імперія
Смерть: 10 липня 138[1] (62 роки)
Baiaed, Італія (Стародавній Рим), Римська імперія
Поховання: Замок Святого Ангела
Національність: hispano-roman peopled
Громадянство: Стародавній Рим
Віросповідання: давньоримська релігія
Династія: Антоніни
Батько: Публій Елій Адріан Афер
Мати: Доміція Пауліна
У шлюбі з: Вібія Сабіна
Діти: Луцій Елій
Антонін Пій

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Пройшов добру військову школу в рейнських та дунайських легіонах. У 107-108 роках намісник Нижньої Панонії, з 114 року Сирії, де і був проголошений легіонами імператором, визнаний сенатом у 118 році.

Для його правління характерна подальша централізація державних установ. На чолі імператорських канцелярій замість відпущеників стали вершники, була ліквідована система відкупів податків, заснована державна пошта, виданий «Постійний едикт» (лат. Edictum perpetuum) про використання юридичних норм римської громади до племен та народів, що увійшли до складу Римської імперії, розширена система аліментації, введені куратори в провінціях, почастішали випадки наділення провінціалів правами римського громадянства і т. д Більшу частину правління Адріан проводив в поїздках контролюючи провінційне управління та інспектуючи війська. Зокрема, 129 року він побував у III легіоні Августа, де проінспектував якість вишколу легіонерів та подякував за це легату Квінту Фабію Катулліну.[2]

Не маючи змоги провадити завойовницьку політику, зміцнював імператорську владу, укріплював кордони Римської імперії. Відмовився від завоювань Траяна в Месопотамії, але зберіг завойовані ним Дакію (стала провінцією) та Аравію, вів оборонну політику, до якої можна віднести будівництво стіни, так званого Адріанового валу, в Британії. Повернув Парфії землі, завойовані імператором Траяном; Вірменію з провінції перетворив на васальне царство; придушив повстання Бар-Кохби в Юдеї.

Адріан займався мистецтвом і літературою.

Помер 138 року, його було поховано в мавзолеї у Римі (сучасний замок святого Ангела). Після смерті Адріана було обожнено його наступником Антоніном Пієм.

Особисте життяРедагувати

У Адріана не було своїх дітей. Був закоханий у Віфінського юнака Антиноя. Говорили, що Антиной приніс себе в жертву для продовження життя імператорові.[3]. Адріан познайомився з Антиноєм в 124 році, коли подорожував по провінції Віфінія на північному сході Малої Азії. З 128 року юнак невідступно знаходився біля імператора. У 130 році, коли вони перебували в Єгипті, Антиной потонув у Нілі. Обставини трагедії були загадковими і надали підґрунтя для багатьох слухів. Достеменно відомо, що горе Адріана було невтішне, і він наказав жерцям обожнити Антиноя.

На місці загибелі свого фоворита Адріан заснував місто Антинополь, де кожен рік проводились ігри на честь молодого бога. Культ Антиноя поширився по всій імперії. Він був останнім богом античного світу, що отримав багато проклять від ранніх християн. Незліченні статуї відобразили його чуттєву, меланхолічну красу — до нашого часу збереглось близько п'яти тисяч таких статуй, які імператор спорудив на честь свого улюбленця в багатьох містах, було виконано також велику кількість його скульптурних портретів. Масштаби вшановування його пам'яті були виключні — до нас дійшло більше зображень Антиноя, ніж багатьох інших відомих і більш визначних римлян. Придворні астрономи виокремили в небі сузір'я Антиной, що згадувалося аж до XIX століття, але нині відмінене[джерело?].

Адріан у художній літературіРедагувати

У 1951 році був опублікований роман французької письменниці Марґеріт Юрсенар «Спогади Адріана» (фр. «Mémoires d'Hadrien»). Цей роман, написаний у вигляді фіктивної автобіографії, приніс авторці світове визнання й привернув увагу до постаті імператора Адріана.

ВшануванняРедагувати

7446 Адріан — астероїд, який було названо на честь правителя.

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Адріан