Адренохром

хімічна сполука

Адренохром хімічна сполука з молекулярною формулою , що утворюється шляхом окиснення адреналіну.

Адренохром
Structural formula of adrenochrome
Ball-and-stick model of the adrenochrome molecule
Назва за IUPAC 3-Hydroxy-1-methyl-2,3-dihydro-1H-indole-5,6-dione
Інші назви Adraxone; Pink adrenaline
Ідентифікатори
Номер CAS 54-06-8
PubChem 5898
Номер EINECS 200-192-8
Назва MeSH D03.633.100.473.025 і D23.767.061
ChEBI 166544
SMILES O=C1\C=C2/C(=C\C1=O)N(CC2O)C
InChI 1/C9H9NO3/c1-10-4-9(13)5-2-7(11)8(12)3-6(5)10/h2-3,9,13H,4H2,1H3
Властивості
Молекулярна формула C9H9NO3
Молярна маса 179,17 г/моль
Густина 3.264 g/cm³
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Хімічний синтез ред.

В організмі адренохром синтезується шляхом окиснення адреналіну. В лабораторних умовах в якості окислювача використовують оксид срібла ( ).[1] Наявність адренохрому в розчині визначається рожевим кольором. Колір тьмяніє до коричневого під дією полімеризаціЇ.

Вплив на мозок ред.

Після проведення невеликих досліджень в 1950-х та 1960-х роках, повідомлялось, що адренохром викликає психічні реакції такі як розлад мислення, дереалізація, ейфорія.[2] В 1952 році дослідники Абрам Хоффер та Хамфрі Осмонд заявили, що адренохром — нейротоксична, психотропна речовина, яка може відігравати роль при захворюваннях шизофренією та інших розладах психіки.[3] «Адренохромна гіпотеза»[4] дослідників припускала, що завдяки споживанню великих доз вітаміну С та нікотинової кислоти можливо лікувати шизофренію шляхом зниження кількості адренохрому в мозку людини.[5][6] Лікування таким методом на деякий час набуло широкої практики. Однак в 1973 році Американська психіатрична асоціація спростувала будь-які поліпшення в лікуванні шизофренії цим методом.[7] . Сучасні дослідження також не підтвердили ефективність методу.

В сучасній культурі ред.

Посилання ред.

  1. MacCarthy, Chim, Ind. Paris 55,435(1946)
  2. Smythies J (March 2002). The adrenochrome hypothesis of schizophrenia revisited. Neurotoxicity Research. 4 (2): 147—50. CiteSeerX 10.1.1.688.3796. doi:10.1080/10298420290015827. PMID 12829415.
  3. Hoffer A, Osmond H, Smithies J (January 1954). Schizophrenia; a new approach. II. Result of a year's research. The Journal of Mental Science. 100 (418): 29—45. doi:10.1192/bjp.100.418.29. PMID 13152519.
  4. Hoffer A (1999). The Adrenochrome Hypothesis and Psychiatry. The Journal of Orthomolecular Medicine. 14 (1): 49—62. Архів оригіналу за 17 вересня 2018. Процитовано 8 квітня 2020.
  5. Hoffer A, Osmond H (1967). The Hallucinogens. Academic Press. ISBN 978-1-4832-6169-0.
  6. Hoffer A (1994). Schizophrenia: An Evolutionary Defense Against Severe Stress (PDF). Journal of Orthomolecular Medicine. 9 (4): 205—221. Архів оригіналу (PDF) за 8 травня 2020. Процитовано 8 квітня 2020.
  7. Lipton M та ін. (1973). Task Force Report on Megavitamin and Orthomolecular Therapy in Psychiatry. American Psychiatric Association.
  8. Misirlou. IMDB (англійською) . Архів оригіналу за 5 червня 2020.
  9. Trevor Simms (14 серпня 2016). Adrenochrome movie trailer. Youtube (англійською) . Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Retrieved 26 March 2020.
  10. СТРУКТУРА ЩАСТЯ. Адренохром. Youtube.