Адміністративний поділ УНР

Навесні 1918 року було прийнято закон, за яким Українська Народна Республіка (УНР) адміністративно ділилася на 32 землі. Невдовзі у Конституції УНР було закріплено поділ України на землі, волості та громади.[1] Втім, переворот Скоропадського завадив впровадженню цієї реформи, а сам гетьман повернув у силу російський поділ на губернії, повіти і волості,[2] які були ліквідовані в Українській СРР лише у 1923–1925 роках.[3][4]

Історія ред.

Землі УНР ред.

6 березня 1918 року Українська Центральна Рада прийняла «Закон про поділ України на землі», відповідно до якого поділ України на губернії і уїзди (повіти) скасовувався, а територія УНР поділялася на 32 землі. Водночас у законі були визначені лише адміністративні центри земель, а точне розмежування земель планувалося провести пізніше. Також було вказано, що у випадку розмежування УНР із сусідніми державами кількість земель може бути змінено.[5]

Мало бути створено 32 землі (ідея Грушевського полягала в тому, щоби населення кожної землі складало приблизно 1 мільйон осіб)[6]. Уже після прийняття закону було проголошено дві нові землі — Підляшшя та Дреговицьку землю, на які претендувала також Білоруська Народна Республіка.[джерело?]

29 квітня 1918 року Центральна Рада ухвалила Конституцію Української Народної Республіки, якою землям, волостям і громадам надавалися права широкого місцевого самоврядування на принципах децентралізації.[1]

Прийшовши до влади 30 квітня 1918 року, Гетьман Павло Скоропадський скасував попередній адміністративно-територіальний поділ і повернувся до старої схеми (губерній, повітів і волостей). Водночас Київ, Одесу і Миколаїв було виділено в окремі адміністративні одиниці.[2][7]

Директорія ред.

Після повалення гетьманату до влади прийшла Директорія, яка прийняла закон «Про організацію адміністративної влади УНР». Відповідно до нього УНР поділялася на Західну і Східну області. Східна область складалася з Київської, Харківської, Полтавської, Чернігівської, Катеринославської, Херсонської, Волинської, Подільської й Холмської губерній, а Західна область мала охоплювати територію ЗУНР.[2][8]

1919 року окремою адміністративною одиницею повинна була стати територія Західноукраїнської Народної Республіки. Акт Злуки 22 січня 1919 р. передбачав возз'єднання УНР та ЗУНР в одну державу, з автономним статусом ЗУНР (під назвою Західна область УНР, ЗОУНР). Втім через умови війни об'єднання носило декларативний характер, а невдовзі територію ЗУНР окупували польські загарбники.[8]

УСРР ред.

Більшовики на контрольованих ними територіях скликали волосні з'їзди рад селянських і батрацьких депутатів, які на противагу волосним земствам створювали волосні ради депутатів та волосні виконкоми, а також волосні комітети бідноти. Волості залишилися після утворення УСРР як адміністративно-територіальні одиниці, якими керували волосні з'їзди рад та обрані ними волосні виконкоми. Після проведення адміністративної реформи УСРР (7 березня 1923 року) волості замінили на 706 районів (починаючи з 1 січня 1924-го — 700).[9]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б Конституція Української Народньої Республіки (Статут про державний устрій, права і вільності УНР). Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 24 серпня 2021. 
  2. а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 21 травня 2022. 
  3. Постанова II Сесії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету VII скликання. ЗУРРСУУ/1923/1/45/Про новий адміністраційно-територіяльний поділ України — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 24 серпня 2021. 
  4. ЗУРРСУУ/1925/1/29-30/Про ліквідацію губерень й про перехід на трьохступневу систему управління — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 24 серпня 2021. 
  5. Українська Центральна Рада : документи і матеріали: у двох томах. Том 2: 10 грудня 1917 р. — 29 квітня 1918 р. / упоряд. В. Ф. Верстюк [та ін.] — Київ : Наукова думка, 1997. — С. 181‒182. Архівовано з джерела 24 серпня 2021
  6. Радим Губань. Історія становлення сучасного адміністративно-територіального устрою України : [арх. 19 серпня 2014] : [укр.] // Юридичний журнал. — 2009. — № 3.
  7. Бойко, Олена. Територія, кордони і адміністративно-територіальній поділ Української Держави гетьмана П. Скоропадського (1918) [Архівовано 30 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Регіональна історія України. Збірник наукових статей. — 2009. — Випуск 3.— С.232.
  8. а б Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР [Архівовано 24 серпня 2021 у Wayback Machine.]. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — С. 140. — ISBN 5-7707-7867-9.
  9. Любченко В. Волость [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 624. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.

Джерела та література ред.