Аджубей Олексій Іванович
| Аджубей Олексій Іванович | |
|---|---|
| Алексей Аджубей | |
 Олексій Аджубей, Макс Якобсон, Олексій Захаров | |
| Народився |
9 січня 1924 Самарканд, Самаркандська область, Туркестанська АРСР, РСФРР, СРСР |
| Помер |
19 березня 1993[1] (69 років) Москва, Росія |
| Поховання | Введенське кладовище |
| Громадянство |
 СРСР |
| Діяльність | автор(ка), журналіст, політик, публіцист, головний редактор |
| Галузь | журналіст, журналістика[2], публіцистика[2] і редагування[2] |
| Alma mater | факультет журналістики МДУ |
| Знання мов | російська[2] |
| Заклад | Известия, Комсомольська правда, Верховна рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Sovetsky Soyuzd |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Членство | ЦК КПРС і СЖ СРСР |
| Посада | депутат Верховної ради СРСР[d] |
| Партія | КПРС |
| У шлюбі з | Аджубей Рада Микитівна і Скобцева Ірина Костянтинівна |
| Нагороди |
      |
| IMDb | ID 1618197 |
Олексій Іва́нович Аджубе́й (9 січня 1924, Самарканд — 19 березня 1993, Москва) — радянський журналіст, публіцист, головний редактор газет «Комсомольська правда» (1957—1959) та «Ізвестія» (1959—1964). Депутат Верховної Ради СРСР, член ЦК КПРС. Зять Микити Хрущова. Член ЦК КПРС у 1961—1964 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 5—6-го скликань.
Життєпис ред.
Народився в родині Івана Савелійовича Аджубея (колишнього співака Санкт-Петербурзької опери під псевдонімом «Войтенко» та викладача вокалу в Ленінграді) та Ніни Матвіївни Гупало (сестри милосердя в госпіталі Самарканда та кравчині ательє «Всекохудожник» у Москві). У 1926 році батьки розлучилися. Ніна Гупало вийшла вдруге заміж за юрисконсульта Михайла Олександровича Гапєєва. Нова родина часто переїжджала, Олексій Аджубей жив у Бухарі, Новому Кагані, Караганді. Влітку 1932 року Михайло Гапєєв помер у Караганді, а Ніна Матвіївна разом із малим Олексієм переїхала до Москви, де проживала в комунальній квартирі на вулиці Воронцовській.
Олексій Аджубей навчався в 478-й трудовій політехнічній школі Москви. У 1940—1941 роках працював в геологорозвідувальній експедиції в Казахстані. У жовтні 1941 року повернувся до Москви, екстерном закінчив школу.
З 1942 по 1943 рік служив у навчальній військовій частині, а з початку 1943 по 1945 рік — в армійському ансамблі пісні і танцю Московського військового округу. У 1943 році деякий час навчався в Школі-студії МХАТ. Червоноармієць Аджубей нагороджений медалями «За оборону Москви» (наказом ПУ МВО від 15 липня 1944[3]) і «За перемогу над Німеччиною» (наказом політуправління МВО №: 30 від: 23.06.1945 року).[4]
Після війни, в 1945 році, знову вступив на навчання в Школу-студію МХАТ (навчався на одному курсі з Олегом Єфремовим в мастерні Павла Массальського і Йосипа Раєвського), а в 1948 році перейшов на факультет журналістики Московського державного університету імені Ломоносова, який закінчив у 1952 році.
31 серпня 1949 року одружився зі своєю однокурсницею Радою Хрущовою, донькою Микити Хрущова.
У 1951—1959 роках працював у газеті «Комсомольська правда»: з 1951 по 1952 рік — стажером спортивного відділу, з 1952 по 1957 рік — завідувачем відділу, з 1957 по 1959 рік — головним редактором.
14 травня 1959 року Аджубей був призначений головним редактором газети «Ізвєстія». При ньому газета стала одним із символів «хрущовської відлиги». Почавши з 1,6 млн примірників, до жовтня 1964 року тираж «Ізвєстій» перевищував 6 млн примірників[5].
1959 — був ініціатором створення Спілки журналістів СРСР. Брав участь у підготуванні промов для Микити Хрущова.
1960 — разом з іншими журналістами (Миколою Грибачовим, Юрієм Жуковим, Леонідом Іллічовим та ін.) написав книгу «Лицом к лицу с Америкой». — про поїздку Микити Хрущова в США.
18 червня 1960 року із залученням Спілки журналістів СРСР відновив випуск щотижневої газети «За рубежом».
З 1960 року організував випуск тижневика «Неделя» — фактично єдиного в той момент і на довгі роки неполітичного видання такого формату в СРСР.
На XXII з'їзді КПРС в жовтні 1961 року обраний членом ЦК КПРС.
17 серпня 1963 року надрукував в «Ізвєстіях» заборонену на той час поему Олександра Твардовського «Тьоркін на тому світі».
Після зняття Хрущова з вищих партійних посад, 14 жовтня 1964 року, Аджубея звільнили з посади головного редактора газети «Ізвєстія». 16 листопада 1964 року на Пленумі ЦК КПРС його вивели зі складу ЦК КПРС і скерували завідувачем відділу публіцистики журналу «Радянський Союз» (підлеглих у відділі не було), Друкувався під псевдонімом Радін[6].
З 1992 року і до кінця свого життя Аджубей був головним редактором газети «Третье сословие».
Помер 19 березня 1993 року в Москві. Похований на Введенському кладовищі (20 ділянка).[7]
Сім'я ред.
- Тесть — Хрущов Микита Сергійович (1894—1971)
- Теща — Хрущова Ніна Петрівна (1900—1984)
- Дружина — Аджубей Рада Микитівна (Хрущова) (1929—2016) — журналістка.[8]
- Син — Аджубей Микита Олексійович (1952—2007), письменник
- Син — Аджубей Олексій Олексійович (1954-2024)[9],
- Син — Аджубей Іван Олексійович (1959), викладач Гарвардського університету.
Автор праць ред.
- «Лицом к лицу с Америкой» (1960)
- «День мира» (1961)
- «Те десять лет» (1989)
- «Крушение иллюзий. Время в событиях и лицах» (1991)
Цікаві факти ред.
- Популярна приказка часів Хрущова: «Не имей сто рублей, а женись как Аджубей».[10]
- Гумористи прозвали його «околоРадским жуком».
Нагороди та відзнаки ред.
- орден Леніна (4.05.1962)
- медалі
- Ленінська премія (1960) — за участь у створенні книги «Віч-на-віч з Америкою» (про поїздку Микити Хрущова в США).[11].
Примітки ред.
- ↑ а б Munzinger Personen
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ Память народа :: Документ о награде :: Аджубей Алексей Иванович, Медаль «За оборону Москвы». pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 15 липня 2016.
- ↑ Память народа :: Документ о награде :: Аджубей Алексей Иванович, Медаль «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.». pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 15 липня 2016.
- ↑ Были первыми — Известия. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 15 серпня 2016.
- ↑ Рада Аджубей: Отец Крым отдавал на моих глазах. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 15 серпня 2016.
- ↑ Могила на Введенском кладбище. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 15 серпня 2016.
- ↑ «Наука и жизнь» - вчера, сегодня, завтра. К 75-ЛЕТИЮ ВОЗОБНОВЛЕНИЯ ВЫХОДА ЖУРНАЛА «НАУКА И ЖИЗНЬ». Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 15 серпня 2016.
- ↑ У Москві помер онук Микити Хрущова, Главком, 06.01.2024
- ↑ Аркадий Блюмбаум, Максим Медведев. 19.03.1993 Умер Алексей Аджубей[недоступне посилання з лютого 2019]
- ↑ Премія отримана разом із Миколою Грибачовим, Юрієм Жуковим, Леонідом Ільїчовим, Володимиром Лебедєвим, Євгеном Літошком, Вікентієм Матвеєвим, Володимиром Орловим, Павлом Сатюковим, Олегом Трояновським, Андрієм Шевченком, Григорієм Шуйським [1]
Посилання ред.
- Інформація на сайті pseudology.org [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]