Вікіпедія

Адам Казановський

Адам Казановський (пол. Adam Kazanowski, 1599 — 25 грудня 1649(16491225), Варшава) — державний діяч Речі Посполитої, підкоморій надвірний коронний (1634), стольник великий коронний (з 1643), маршалок надвірний коронний (1643—1649), каштелян сандомирський, староста борисовський і барцицький (1633), козеніцький, варецький, солецький, більський (з 1638), новоторзький (1640), черкаський (отримав від чоловіка своєї сестри Миколая «Ведмежої лаби» Потоцького[8]), тлумацький[9].

Адам Казановський
Народився 1599[3]
Республіка Польща
Помер 25 грудня 1649(1649-12-25)[1][2]
Варшава, Річ Посполита
Поховання катедра Івана Хрестителя (Варшава)
Країна  Річ Посполита
Alma mater Лейденський університет, Падуанський університет і Браунсберзька єзуїтська колегія
Посада маршалок надвірний коронний[2], посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, стольник великий коронний[4], підкоморій надвірний коронний[5], каштелян сандомирськийd, Черкаський староста[d], Q66200822?, борисівський старостаd, Староста Бельськийd, Тлумацький старостаd, староста козеницькийd, староста варецькийd, Q66201156?, жупник краківськийd, велицький жупникd, штатгальтер[6] і підстолій великий коронний[7]
Рід Казановські
Батько Zygmunt Kazanowskid
У шлюбі з Ельжбета Слушкаd
Адам Казановський. Гравюра Вільгельма Гондіуса

Представник польського шляхетського роду Казановських герба Гримала. Брат дружини Миколая Потоцького.

Біографія ред.

 
Палац Адама Казановського у Варшаві. Гравюра XVII століття

Виховувався разом з королевичем Владиславом IV, перебував з ним дружніх стосунках. Брав участь у походах Владислава IV: у спробі зайняти московський престол (1610—1612), під час Хотинської битви в 1621 році. Також супроводжував Владислава IV в поїздках Західною Європою, у Ватикан.

Отримав від Владислава IV палац разом з меблями і творами мистецтва у Варшаві, який Владислав IV отримав в подарунок від батька — короля Сиґізмунда III Вази після свого повноліття. У 1633 році, завдяки підтримці друга короля Владислава IV, вигідно одружився з 14-тирічною Ельжбетою (Гальшкою) зі Случкова (1619—1671). Придане нареченої становило 50 тисяч злотих, численне рухоме і нерухоме майно. З нагоди весілля отримав від короля 20 тис. злотих, вартість інших подарунків склала 40000 злотих. Дітей у цьому шлюбі не було.

Мав маєтності в місті Ромни. Ярема Вишневецький відбив у магната Адама Казановського спадкове місто Ромни, відібране в його батька.[10]

1634 р. став стольником надвірним коронним, для цього король спеціально відновив цей чин. 1635 році провів вдалу купівлю корабельного флоту для короля Владислава IV. Коли в бюджеті не вистачило коштів, заклав власне майно. 1637 р.: був призначений підкоморієм надвірним коронним і каштеляном Сандомира; брав участь у битві під Кумейками.[11]

Після шлюбу Владислава з ерцгерцогинею Цецилією Австрійською (сестрою майбутнього імператора Священної Римської імперії Фердинанда III) вплив Адама Казановського ослаб, хоча він і надалі отримував від влади прибуткові посади і староства.

1642 року за його сприяння було збудовано дерев'яний замок в Борисові.Borysów (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 334. (пол.) — S. 334. (пол.) В 1648 році: під час Хмельниччини потрапив в полон до козаків;[12] був винен, якийсь час не сплачував львівському купцю Філіппу Дуччі 600 злотих.[13]

Був похований у Варшаві в соборі святого Яна Хрестителя.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. ↑ а б в Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 88. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  3. ↑ RKDartists
  4. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 150. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  5. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 118. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  6. ↑ Catalog of the German National Library
  7. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 133. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  8. ↑ Majewski W. Potocki Mikołaj h. Pilawa (ok. 1593—1651) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 109. (пол.)
  9. ↑ Kazanowscy (01) [Архівовано 21 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  10. ↑ Рудницький Ю. Міфи Яреми Вишневецького. Князь — такий же «наш», як і Хмельницький [Архівовано 23 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Щоденник Симеона Окольського / В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — С. 408. — ISBN 5-319-01072-9. (рос.)
  12. ↑ Літопис самовидця // О началі войни Хмелницкого. Архів оригіналу за 1 жовтня 2015. Процитовано 26 лютого 2013.
  13. ↑ Władysław Łoziński. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — 305 s. — S. 117—119. (пол.)

Джерела ред.

Посилання ред.

  Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Адам_Казановський&oldid=41409924