Григорій Борисович Адамов
Ім'я при народженні Григорій Борисович Ґібс
Псевдонім Григорій Адамов
Народився 6 (18) травня 1886[1][2] або 18 травня 1886(1886-05-18)[2]
Херсон, Російська імперія[1]
Помер 14 липня 1945(1945-07-14)[3] (59 років)
Москва, СРСР[1]
Громадянство Російська імперія, СРСР СРСР
Діяльність письменник
Мова творів російська
Жанр Наукова фантастика
Magnum opus Таємниця двох океанів
Діти Arkadi Adamovd

Григо́рій Бори́сович Ада́мов (справжнє прізвище Ґібс; * 6 (18) травня 1886(18860518), Херсон — 14 липня 1945, Москва) — радянський письменник-фантаст, член Спілки письменників СРСР. Батько радянського письменника — автора детективних творів Аркадія Адамова.

Біографія ред.

Народився в Херсоні і був сьомою дитиною в сім'ї херсонського деревообробника. Не зміг отримати закінчену освіту. Його виключили з останнього класу: батьки не змогли вчасно сплатити за навчання. Підробляв тим, що давав уроки в багатих будинках, навчаючи дітей правилам граматики та арифметики, а ночами готувався до складання іспитів на гімназійний курс екстерном.

Потай від батьків і близьких він ще 15-річним підлітком вступив у гурток революційної молоді, а потім і в херсонську організацію більшовиків.

У 1906 році, його заарештовують і засилають до Архангельської губернії. Незабаром разом з товаришем вони втекли. Поневірялися по лісах, пройшли пішки сотні верст і на поїзді дісталися до Петербурга. Там, за розпорядженням Центрального Комітету, він прямує до Севастополя для особливо важливого завдання. Проникнувши в будинок суду їх група повинна була знищити справи заарештованих матросів, повсталих на броненосці «Князь Потьомкін-Таврійський». Група виконала завдання і спалила ці документи, у результаті чого було врятовано життя декількох потьомкінців. Незабаром Адамова знову заарештовують і віддають суду за агітацію на кораблях Чорноморського флоту. Він відбував покарання в херсонській в'язниці і за ці три роки сильно підірвав своє здоров'я. Вийшовши з ув'язнення, почав працювати у херсонській соціал-демократичній газеті «Юг». Спочатку він друкував у ній свої статті та нариси, але скоро вже стає її редактором.

Одразу після Жовтневого перевороту пішов працювати в Народний комісаріат продовольства, де подружився зі своїм колегою, майбутнім академіком, вченим і героєм-полярником Отто Юлійовичем Шмідтом. Потім перейшов у Держіздат і, нарешті, перейшов на літературну роботу. Він почав писати нариси до журналу «Наші досягнення» (редактор — Михайло Кольцов), в інші періодичні видання.

Писати фантастику Адамов почав в 1934 році, співпрацюючи з журналом «Знание-сила», у якому в листопадовому випуску вийшло його перше науково-фантастичне оповідання «Дієго». Потім були написані повісті «Аварія» та «Оазис Сонця» (в останній йдеться про використання сонячної енергії, що перетворює безводну пустелю Кара-Кум на квітучий сад). Нарешті, в 1937 році в «Дитвидаві» виходить великий роман Григорія Адамова «Переможці надр». Книга була написана в традиціях Жюля Верна. Маса технічних і геологічних подробиць укупі з захоплюючим сюжетом принесли романом величезну популярність, особливо серед школярів.

Вже через рік у журналі «Знание-сила» почали публікуватися оповідання, що ввійшли потім у новий роман Адамова «Таємниця двох океанів». А ще через рік в тому ж «Дитвидаві» роман вийшов окремою книгою. При написанні цього роману йому довелося зробити тисячі виписок з техніки, фізики, хімії та біології океану. Він заради цього зібрав сотні книг про науку і винаходи вчених, побував в НДІ і лабораторіях океанографів. Успіх цього роману виявився ще вище першого.

У 1955-1956 рр.. кіностудія «Грузія-фільм» екранізувала «Таємницю двох океанів», що зробило роман ще популярнішим.

У 1940 році письменник здійснює подорож до Арктики для підготовки свого нового роману «Вигнання владики», роботу над якою почав ще в 1938 році. Їздив на собаках і оленях, плавав на сейнерах по арктичних морях, а в його кабінеті збиралася нова бібліотека: вчені записки Арктичного інституту, праці полярних експедицій і щоденники зимівників. У 1941 році журнал «Наша країна» в першому номері опублікував уривок з нового роману «Вигнання владики», сюжет якого поєднує в собі ідеї двох попередніх книг. З одного боку країна починає грандіозне будівництво за отепління узбережжя Арктики і з іншого — вороги, що заважають цьому проекту.

Публікація роману не відбулася через Німецько-радянську війну, так що книга вийшла в «Дитвидаві» лише в 1946 році — вже після смерті письменника. Випробування важкого воєнного часу сильно підірвали здоров'я письменника і влітку 1945 року він помер.

Творчість ред.

Романи ред.

Повісті та оповідання ред.

  • 1934 — Розповідь Дієго
  • 1935 — Аварія
  • 1936 — Оазис Сонця
  • 1938 — У стратосфері
  • 1930-ті — Завоювання надр
  • 1930-ті — Корабельна аварія на Ангарі
  • 1930-ті — Шляхи майбутнього

Зібрання творів ред.

  • Зібрання творів у трьох томах / Упоряд. Т. Ф. Прокопов. — М.: Терра, 1995. — (Велика бібліотека пригод та наукової фантастики). (П) ISBN 5-300-00139-2

Примітки ред.

Література ред.

  • Три романи Григорія Адамова: [Про письменника і його творчість] // Наука — Фантастика, 1991, № 5 — с.24 (укр.)
  • Адамов Григорій Борисович (1886—1945) / / Радянські дитячі письменники: Біобібліографічний словник (1917—1957). — М.: Детгиз, 1961 — с.8-9
  • Адамов Г. [псевдо.; Спр. ім'я — Григорій Борисович Гібса; 6 (18). I.1886, Херсон — 14.VII.1945, Москва] / / Коротка літературна енциклопедія. Том 1. — М.: Радянська енциклопедія, 1962 — с.82
  • А. Г. Адамов. Післямова / / Григорій Адамов. Переможці надр; Розповіді. — М.: Правда, 1989 — с.407-413
  • О. Виноградова. Адамов Григорій Борисович (Гібса Г. Б.) / / Російська фантастика XX століття в іменах і обличчях. — М.: Науково-практичний центр «Мегатрон», 1998 — с.19-20
  • З. Бар-Селла. Моління про чашці: [Про творчість Г. Адамова] / / Світи (Ізраїль), 1996, № 1 — с.67-72
  • Федір Березін, письменник-фантаст (м. Донецьк). Перечитуючи класику: Герої Григорія Адамова / / Просто фантастика, 2005, № 5 — с.12-13
  • Геннадій Прашкевіч. Григорій Борисович Адамов (Гібс) / / Г. Прашкевіч. Червоний сфінкс: Історія російської фантастики: від В. Ф. Одоєвського до Бориса Штерна. — К.: Вид. «Свиньїн і сини», 2007 — с.280-289

Посилання ред.